Справа № 752/7455/17
Провадження № 2-а/752/289/17
18.08.2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Марченко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії,
позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якому просила визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо припинення їй виплати з 01.06.2015 року призначеної пенсії, зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити виплату раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року та провести перерахунок пенсії за період з червня 2015 року по 22 липня 2015 року.
В обґрунтування позову вказує, що з липня 2008 року Печерським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві їй призначена пенсія за вислугою років в розмірі 71 % від розміру, отриманої позивачем заробітної плати на посаді начальника відділу Генеральної прокуратури України у відповідності до положень статті ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру".
Після призначення пенсії позивач продовжувала працювати і була звільнена з органів прокуратури України наказом Генерального прокурора України від 22.07.2015 року №1161ц у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці на підставі п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України.
З 01.04.2015 року позивачу не виплачувалась пенсія на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213, котрим внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме абз. 2 ч.1 ст. 47, відповідно до якого - тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього закону не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Після звільнення з органів прокуратури розпорядженням Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 23.07.2015 року виплату пенсії поновлено.
06.03.2017 року позивач звернулась до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо виплати їй пенсії за червень 2015 року та 22 дні липня 2015 року.
Рішенням начальника Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.03.2017 року, яке надійшло 29.03.2017 року, позивачу відмовлено у виплаті пенсії за червень 2015 року та 22 дні липня 2015 року на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, яким внесено зміни до ч. 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Позивач такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують її конституційні права, оскільки суперечать вимогам ст. ст. 19, 22, 46, 58, 64 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та змісту Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та від 24.12.2015 № 911-VI11.
В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що 01.04.2015 року пенсія позивачці була тимчасово припинена, оскільки з 01.04.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213, яким зокрема встановлено особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам, тимчасово, у період роботи з 01.04.2015 року по 31.12.2015 особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії призначені відповідно до цього закону не виплачуються.
Законодавчі підстави для виплати пенсії позивачу за червень 2015 року та 22 липня 2015 року на думку відповідача, також відсутні, у зв'язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі з наступних підстав.
Позивач знаходиться на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві. З липня 2008 року Печерським управлінням пенсійного фонду України їй призначена пенсія за вислугу років у розмірі 71 % від розміру її на той час місячної заробітної плати.
З 01.04.2015 року позивачу припинено виплату пенсії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, яким внесено зміни до ч. 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», та поновлено такі виплати з 23.07.2015 року після звільнення позивача з органів прокуратури.
1 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до статті 47 Закону № 1058-IV та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України», № 889-VII, від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», № 2453-VI, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1058-IV, не виплачуються.
Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів.
Оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 року, яке оприлюднене 12.07.2016 року , визнано неконституційними положення закону № 213-УІІІ від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосовно зменшення/припинення з 01.06.2015 року виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на період їх роботи на певних посадах та перерахунку раніше призначеного щомісячного грошового утримання.
Цим Рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними такі норми закону, відповідно до яких позивачу, на період роботи на посаді прокурора, припинено виплату пенсії.
За загальними правилами норми, які розтлумачені у рішеннях Конституційного Суду України, визнання окремих положень Законів України неконституційними, розповсюджуються на всі подібні правовідносини.
Таким чином, ухвалене Конституційним Судом України рішення № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у сукупності з іншими правовими актами з питання призначення і перерахунку пенсій, у тому числі прокурорам, які постановлені впродовж 2015-2016 років, дає підстави стверджувати, що в період використання позивачем конституційного права на працю, її законне право на отримання пенсії , яке гарантоване Основним Законом України (статті 43, 46), було порушено.
06.03.2017 року позивач звернулась із заявою до Правобережного об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про виплату пенсії за період з 01.06.2015 року та 22 дні липня 2015 року.
Листом від 21.03.2017 року за № 566/03/Г-414 позивачу було відмовлено у виплати пенсії за період з 01.06.2015 року та 22 дні липня 2015 року.
Разом з тим, як зазначено вище, пенсія позивачу призначалась та виплачувалась на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», тому до ОСОБА_1 не можуть застосовуватись положення Законів України від 02.03.2015 № 213-УІІІ, від 24.12.2015 № 911 -VIII, якими внесено зазначені вище зміни до Закону України «Про прокуратуру», оскільки дія закону не має зворотної сили у часі.
З огляду на рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 (набрало законної сили 08.02.2006), положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід мати на увазі, що у разі набуття чинності певного закону, нормами якого призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності: відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові І службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, шо передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачі суду не надали.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В зв'язку з викладеним, беручи до уваги те, що на момент розгляду справи з боку відповідача не надано суду належних доказів щодо правомірності своїх дій, суд вважає, що слід визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії з 01.06.2015 року та 22 днів липня 2015 року, раніше призначеної за вислугу років.
З огляду на викладене суд приходить до висновку про обгрунтованість заявлених вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.3, 4, 11, 12, 19, 160-163 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов»язання вчинити дії задовольнити.
Визнати дії Правобережного об»єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в частині відмови ОСОБА_1 у здійсненні виплати пенсії за червень 2015 р. та 22 дні липня 2015 р. протиправними.
Зобов»язати Правобережне об»єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років за червень 2015 р. та 22 дні 2015 р. відповідно до п.5 розділу Ш Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Голосіївький районний суд м.Києва
У разі застосування судом положень ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя :