Справа № 758/12451/16-ц
Категорія 29
14 серпня 2017 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Супрун Г. Б. ,
секретаря - Прокопенко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Галицька» про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди,завданої внаслідок ДТП, -
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив, стягнути з ПрАТ СК «Галицька» страхове відшкодування в розмірі 15 806,24 грн., з ОСОБА_2 суму матеріальних збитків в розмірі 39954,00 грн., витрати пов'язані із проведенням оцінки завданих матеріальних збитків у розмірі 2000,00 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулась 11 травня 2016 року о 20:30 год., винним у у якій визнаний ОСОБА_2, йому як власнику автомобіля спричинена шкода в розмірі 89954,90 грн., що підтверджується висновком експертного авто товарознавчого дослідження від 30.05.2016р. Страхове відшкодування в суммі 34193,76 грн. він отримав 02.09.2016р. А різницю між розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням просив стягнути з СК «Галицька» 15806,24 грн., а з ОСОБА_2 39954,90 грн. завданої шкоди , 3000 грн. моральної шкоди, витрати на проведення оцінки транспортного засобу 2000 грн.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що розмір матеріальної шкоди згідно наданого позивачем Висновку № 03/05 від 30.05.2016р. значно завищений і з його розміром вони не згодні. У Висновку зазначено на необхідність заміни деталей автомобіля, які не були пошкоджені. Вважають, що оцінка, яка проведена страховою компанією при виплаті страхового відшкодування, є правильною та такою, що відповідає дійсності.
Представник ПрАТ СК «Галицька» в судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, в яких просив у позові відмовити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивачу на праві власності належить автомобіль «Деу», д.н.з. НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 16).
11 травня 2016 року о 20-30 год. на просп. Георгія Гонгадзе, 18 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «Деу», д.н.з. НОМЕР_1, який рухався попереду та загальмував право власності на який належить позивачу, скоїв на нього наїзд, після чого автомобіль «Деу», д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення з автобусом «Богдан», д.н.з НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.07.2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної ДТП та застосовано до нього адміністративне стягнення (а.с.6).
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до відомостей Централізованої бази даних МТСБУ від 11.05.2016 року цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_2 ( яким керував ОСОБА_2), застрахована в ПрАТСтрахова компанія «Галицька», страховий поліс серії НОМЕР_4. (а.с. 8-9, 88).
Відповідно Страхового акту № ГСК 0000001565-01М ДПТ подія ДТП ПрАТ СК «Галицька» була визнана страховим випадком.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 63С/05/16 від 31.05.016р., складений ГАЛавтоекспертиза, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля «Деу», д.н.з. НОМЕР_1, складає 41032,52 грн (а.с.73-74).
14 липня 2016 року позивач звернувся до ПрАТ СК «Галицька» відповідно до ст. 35 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.87).
Відповідно до платіжного доручення від 02.09.2016 року № 5105, ПрАТ СК «Галицька» було вплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 34193,76 грн. (41 032,52 грн. - податок на додану вартість) (а.с. 71).
Даний факт отримання цих коштів позивач підтвердив.
Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним Кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним законом, який має пріоритет над загальним.
Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо лімітів відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.
Так, на підставі п. 22.1 ст.22 зазначеного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 31 вищевказаного закону розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі аварійного сертифіката, рапорту, звіту, акту чи висновку про оцінку, виконаного аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Судом встановлено, що підчас проведення дослідження, висновки якого містяться в Звіті № 63С/05/16, власник автомобіля «Деу» був присутній та будь-яких зауважень щодо його проведення не висловлював. Доказів, які б спростували дані обставини, суду не надано.
Відповідно до п. 34.2. ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Однак, всупереч вищевказаної норми Закону, позивач 13.05.2016 року звернувся до судового експерта ОСОБА_5 з заявою на проведення автотоварознавчого дослідження (а.с. 19-25).
Відповідно до Висновку № 03/05 від 30.05.016р., складеного судовим експертом ОСОБА_5, сума матеріальної шкоди завдана власнику автомобіля «Деу», д.н.з. НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження під час ДТП на момент проведення дослідження, прирівнюється 89 954,90 грн. ( а.с.19-25). Проте суд не бере до уваги цей Звіт. Позивач, знаючи про наявність даного звіту, не висловив жодних зауважень при оцінці вартості матеріальної шкоди, проведеною страховою компанією пізніше, ніж висновок експерта на замовлення позивача. А відтак, погодився зі звітом, який проводив відповідач.
Оскільки, ПрАТ Страхова компанія «Галицька» страхове відшкодування було виплачено позивачу в межах ліміту відповідальності за заподіяну майнову шкоду передбачену полісом серії НОМЕР_4, то вимоги про стягнення з ПрАТ Страхова компанія «Галицька» страхового відшкодування в розмірі 15 806,24 грн., з ОСОБА_2 суми матеріальних збитків в розмірі 39954,00 грн., витрат пов'язаних із проведенням оцінки завданих матеріальних збитків у розмірі 2000,00 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. А тому і вимоги щодо стягнення витрат за проведення оцінки автомобіля також задоволенню не підлягають.
Щодо позову в частині стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до пункту 22.1. ст. 2 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межахстрахових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно пункту 26-1 статті 26 вищевказаного закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнавушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду,заподіяну здоров'ю.
Таким чином, відповідно до вищевикладеної норми Закону, який застосовується до виниклих правовідносин, моральна шкода відшкодовується страховиком, а тому в даному разі вимоги позивач про стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 не підлягають задоволенню. Вимоги щодо моральної шкоди не підтверджені.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що позов не доведений та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 993, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 22, 29, 30, 34, 35, 36 Закону України "Про страхування", ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПрАТ «Страхова компанія «Галицька», про стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя Г. Б. Супрун