Справа № 761/30449/17
Провадження № 1-кс/761/19356/2017
31 серпня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві у кримінальному провадженні № 12016100100016368 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна, -
Старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва погодженим у встановленому законом порядку клопотанням у кримінальному провадженні № 12016100100016368 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи доводи клопотання слідчий зазначає, що СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві проводить досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100100016368 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у 2016 році ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом обману, використовуючи підробні документи, заволоділи квартирою АДРЕСА_1 .
Під час вивчення матеріалів, що надійшли до Шевченківського УП ГУНП в м. Києві з УКР ГУНП в м. Києві, встановлено, що за інформацією, наявною в УКР ГУНП в м. Києві, квартира АДРЕСА_1 не приватизована згідно чинного законодавства України.
Незважаючи на це, зазначена квартира, починаючи з жовтня 2016 року активно перепродається від одного власника до іншого.
Так, згідно довідки з Київського міського бюро технічної інвентаризації квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності не реєструвалась.
Згідно відповіді з Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації квартира АДРЕСА_1 не приватизована, заяви на приватизацію вказаної квартири не надходило.
За інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - 17.10.2016 року право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 . за ОСОБА_5 на підставі посвідченого нею ж договору купівлі-продажу квартири від 17.10.2016. Згідно положень даного договору першим власником квартири зазначено ОСОБА_4 , що не відповідає дійсності.
Після цього, ОСОБА_5 24.11.2016 року продала зазначену квартиру ОСОБА_7 , який в свою чергу 20.02.2017 року продав її ОСОБА_8 .
Зважаючи на те, що нерухоме майно, а саме: квартира квартири АДРЕСА_1 об'єктом кримінального правопорушення та визнана у кримінальному провадженні № 12016100100016368 речовими доказами, з метою забезпечення збереження речових доказів для з'ясування обставин вчиненого даного кримінального правопорушення, а також запобіганню незаконному відчуженню даного нерухомого майна, слідчий просив накласти арешт на вказані квартири.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.
Власники майна в судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені слідчим у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення слідчого, вважаю, що воно підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні слідчого майна, оскільки, як встановлено з матеріалів клопотання та пояснень слідчого, що квартири АДРЕСА_1 , є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, існують реальні ризики відчуження вказаного майна, передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.
Разом з тим, слідчий суддя вбачається підстав для заборони в частині користування майном, оскільки слідчим не доведено необхідності позбавлення такого права.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити частково.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 із забороною відчуження та розпорядження.
В іншій частині клопотання - відмовити.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: