Справа № 761/30433/17
Провадження № 1-кс/761/19348/2017
31 серпня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянувши клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 у кримінальному провадженні № 12017100100004207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 190 КК України про арешт майна, -
Прокурор Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва погодженим у встановленому законом порядку клопотанням у кримінальному провадженні № 12017100100004207 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 190 КК України, про арешт майна, а саме: житлового будинку АДРЕСА_1 .
Обгрунтовуючи доводи клопотання прокурор зазначає, що СВ Шевченківського УП ГУНП України у м. Києві здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12017100100004207 від 08.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358, ч.4 ст.190 КК України.
Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що у невстановлений слідством час та місці, невстановлені особи підробили рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 794 від 18.10.1988 «Про виділення земельної ділянки та надання дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку» згідно якого ОСОБА_4 надано у довічне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,3255 га. та рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів № 951 від 10.12.1990 « Про визнання права особистої власності на будинок, дозвіл на прибудову до будинку житлових кімнат, підсобних приміщень та побудову надвірних споруд» про визнання права особистої власності на будинок АДРЕСА_1 та у подальшому невстановлені особи шляхом використання вказаних підроблених документів шахрайськім шляхом заволоділи вказаним будинком.
Зважаючи на те, що об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є предметом кримінального правопорушення, визнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні, з метою запобігання злочинним посяганням під час проведення розслідування, прокурор просив накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 , який на даний час належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити з підстав наведених у ньому.
Власники майна в судове засідання не викликалися на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, оскільки слідчий суддя, враховуючи обставини, зазначені прокурором у клопотанні, дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, вислухавши пояснення прокурора, вважаю, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч.10 ст. 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна, оскільки, як встановлено з матеріалів клопотання та пояснень прокурора, що будинок № 9-Г по вул. Петра Запорожця, у м. Києві, є предметом кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Крім того, існують реальні ризики відчуження вказаного майна, передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України.
Керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт на будинок АДРЕСА_1 із забороною відчуження та розпорядження.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м.Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя: