справа № 2а-5482/09/0670
категорія 2.11.3
28 жовтня 2009 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацький Є.М.,
при секретарі - Вітковській Т.С.
з участю представника позивача Юшко О.В.
представника відповідача Захарко Н.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарби Кабе Україна"
до Державної податкової інспекції у Попільнянському районі
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0001692301/0,0001702301/01, 0001601701/0 ,-
встановив:
Позивач - ТОВ " Фарби Кабе Україна"/надалі позивач/ звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Попільнянському районі №0001692301/0 від 24.07.2009 р., №0001702301/0 від 24.07.2009 р., №0001601701/0 від 24.07.2009 року. Позивач просить визнати протиправними і скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Попільнянському районі.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що Відповідачем в порушення вимог чинного законодавства акт документальної перевірки складено і зареєстровано в єдиному журналі реєстрації актів не до 13 липня 2009 року/ дата закінчення 5-денного строку/, а 15 липня 2009 р.; акт перевірки для підписання позивачеві за його місцезнаходженням не передавався; відповідачем один примірник акту перевірки позивачеві взагалі не передавався; титульний аркуш акта перевірки не надрукований на номерному бланку органу ДПС, немає на акті жодної печатки чи штампу; відповідач надіслав позивачеві документ, що не являється офіційним, оформленим без дотримання передбаченої юридичної форми. Крім того вважає, що ним правомірно було віднесено до складу валових витрат витрати, що понесені по взаємовідносинах з ТОВ “Центр "Послуги.Консультації.Рішення"”в частині отриманих інформаційно-консультаційних послуг в сумі 123599 грн. також позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат на придбання карбонату кальцію від ТОВ "Оміа Україна", так я к є всі документи, які посвідчують факт перевезення вищевказаного товару- товарно-транспортні накладні, податкові накладні, які оформлені належним чином. З цих же підстав вважає правомірним віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціях з ТОВ “Оміа Україна”в сумі 22483 грн., оскільки операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджені належним чином оформленими податковими накладними відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість"( далі -Закон “Про ПДВ”). Є також безпідставним твердження відповідача про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 40147,50 грн., так як вклад учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбанням ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку/пай/ у статутному фонді товариства, а не отримання доходу.
В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що при проведенні перевірки і при оформленні її результатів були дотримані вимоги Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, при цьому посилається на те, що виявлені в ході проведеної перевірки факти порушень податкового законодавства мали місце та зафіксовані у акті перевірки № 340/23-01/33524661 від 15.07.2009 р. Крім усних пояснень, наданих в судових засіданнях представником Відповідача, подані письмові заперечення, у яких обґрунтовується правомірність проведення перевірки та безпідставність вимог Позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно направлень від 15 червня 2009 р. №68, від 30 червня 2009 р. № 76, виданих ДПІ у Попільнянському районі, на підставі ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" та відповідно до плану-графіку на 2 квартал 2009 р., та затвердженого плану перевірки, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ “Фарби Кабе Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.03.09 р.
Відповідно до п. 4.2.Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового Акт невиїзної документальної, виїзної планової та позапланових перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року/ надалі - Порядок/, яким передбачено, що акт перевірки складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
Відповідач повинен був скласти та підписати акт перевірки до 13 липня 2009 року, однак це було зроблено тільки 15 липня 2009 року.
Згідно до п.4.3.Порядку підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.
Судом встановлено, що Відповідачем акт перевірки для підписання Позивачеві за його місцезнаходженням в смт.Корнин Попільнянського р-ну Житомирської області не передавався.
Пунктом 4.6. Порядку передбачено, що після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.
Пунктом 4.8. Порядку також встановлено, що при відмові посадової особи суб'єкта господарювання від отримання одного примірника акта перевірки з відповідними додатками робиться відповідний запис на останній сторінці обох примірників, складається акт відмови від отримання та один примірник акта перевірки з відповідними додатками направляється платнику податків поштою з повідомленням про вручення. При цьому до примірника акта, який зберігається в органі державної податкової служби, додаються документи, що підтверджують факт поштового відправлення та вручення акта адресату.
В порушення вказаних вимог Порядку Відповідачем один примірник акту перевірки Позивачеві взагалі не передавався і не зважаючи на те, що від отримання акту перевірки Позивач не відмовлявся, йому було направлено Відповідачем поштою.
Твердження представника відповідача, що вказаний Порядок є документом внутрішньовідомчим, спростовується тим, що він зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Порушення Відповідачем Порядку потягнули за собою порушення прав Позивача в частині неможливості надати своєчасно свої заперечення на акт перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 340/23-01/33524661 від 15.07.2009 р. (надалі - акт перевірки).
Згідно висновку вказаного акта перевірки Позивачем, крім іншого, порушено:
- п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. (далі - Закон №283/97-ВР), внаслідок чого завищено валові витрати за рахунок віднесення до їх складу витрат по інформаційно-консультаційним послугам, наданих ТОВ "Центр "Послуги.Консультації.Рішення" на суму 123599 грн., та віднесення до валових витрат на придбання карбонату кальцію від ТОВ " Оміа Україна" в сумі 377816 грн.
- пп.7.4.1 п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7, ст.7 Закону “Про ПДВ”, внаслідок чого безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченого при придбанні карбонату кальцію від ТОВ "Оміа Україна".
- ст. 19 п.19.2 а Закону №283/97-ВР, внаслідок чого донараховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 40147,50 грн.
Як зазначено в акті перевірки Позивачем в порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР віднесено до складу валових витрат витрати на загальну суму 123599 грн., пов'язані з придбанням інформаційоно-консультаційоних послуг у ТОВ “Центр " Послуги.Консультації.Рішення”за Договором №25 від 4.03.2007р. про надання послуг. Зокрема:
- Позивачем не надано обґрунтування рівня ціни фактично отриманих послуг;
- в акті виконаних робіт не конкретизовано, які саме послуги з питань підготовки, організації ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) надавались підприємству;
- в акті виконаних робіт відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції.
На підставі вищенаведеного, Відповідач дійшов висновку, що Позивачем за перевіряємий період безпідставно віднесено до валових витрат маркетингові послуги на загальну суму 123599 грн.
Крім того, за висновком перевіряючих Позивачем за перевіряємий період безпідставно збільшено валові витрати по придбанню від ТОВ "Оміа Україна" карбонату кальцію, так як немає актів приймання-передачі і без відповідної нормативної документації / акт приймання матеріалів за кількістю, товарно-транспортних накладних на перевезення товару/ на суму 377816 грн.
Крім вищевказаних порушень позивачем, за висновком перевіряючих, порушено вимоги пункту 19.2 статті 19 Закону №283/97-ВР, внаслідок чого недоутримано 40147,50 грн. податку з доходів фізичних осіб.
За висновками акта перевірки Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001692301/0, №0001702301/0, №0001601701/0 від 24.07.2009 року. які Позивачем оспорюються.
Податковими повідомленнями-рішеннями Позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 30900 грн., та застосовано штрафні санкції в сумі 6180 грн., а всього на загальну суму 37080 грн.
Донараховано податок на додану вартість в сумі 22483 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8993 грн., на загальну суму 31476 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення суд визнає не чинними, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ “Центр"Послуги.Консультації.Рішення.” 4.03.2007 р. було укладено Договір про надання інформаціонно-консультаційонних послуг № 2Б.
Згідно умов Договору Виконавець (ТОВ “Центр"Послуги.Консультації.Рішення”) взяв на себе зобов'язання за завданнями (запитами) Замовника (Позивач) надавати інформаціонно-консультаційних послуг, в тому числі провести аналіз ринку України щодо асортименту, цін, наявності конкурентів, доцільності виготовлення та продажу водорозчинних акрилових фарб, грунтівок та штукатурок за період з 2004 по 2007 роки та цінової привабливості і т.п., а Замовник зобов'язався прийняти такі послуги та оплатити їх.
Згідно пунктів 2.1 -2.2 угоди Замовник за цим Договором виплачує Виконавцю плату за надання послуг. Розмір плати визначений в угоді і становить 123599,17 грн. Підставою для оплати є акти приймання-передачі наданих послуг.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, Позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за отримані послуги відповідно до умов вищезазначеного Договору.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Підпунктом 1.32 ст.1 Закону №283/97-ВР визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Частинами 1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем Позивачем в ході проведення перевірки був наданий акт прийому-передачі виконаних робіт № ОУ-0000001 за Договором № 2Б від 4.03.2007р. Предметом послуг був аналіз ринку України щодо асортименту, цін, наявності конкурентів, доцільності виготовлення та продажу водорозчинних акрилових фарб, грунтівок та штукатурок за період з 2004 по 2007 роки. Вартість наданих послуг 148319 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 24719,83 грн.
Вказаний акт прийому-передачі виконаних робіт в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, оскільки має всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказаний акт виконаних робіт не має юридичної сили або визнаний в установленому порядку недійсним - відсутні.
Крім того, в наявності у Позивача є дійсна угода про надання інформаційно-консультативних послуг, акт, що засвідчує надання послуг, платіжне доручення про перерахування коштів Виконавцю. Надані маркетингові послуги пов'язані з виготовленням та продажем продукції Позивача, документально оформлені відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що не заперечується Відповідачем та підтверджено Актом перевірки, при цьому Замовник та Виконавець мали повний обсяг цивільної правоздатності, реєстрацію в державних органах, у тому числі і в податкових.
Відповідно до п.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Акт перевірки не містить посилань на норми законодавства, яким би суперечили умови Договору 2Б від 4.03.2007 р., що дає підстави вважати його укладеним відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В ст.627 ЦК України вказано, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи договір, зазначені у акті перевірки, не визнаний недійсним, Відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату інформаційно-консультативних послуг не відносяться до господарської діяльності Позивача.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів по віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Також не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Надані суду документи свідчать, що оплата послуг за договором про надання інформаціонно-консультативних послуг не є винагородою або іншим видом заохочення.
Також є безпідставними твердження Відповідача щодо завищення Позивачем валових витрат у розмірі 377816 грн. за рахунок віднесення до їх складу витрат на придбання карбонату кальцію, отриманого від ТОВ "Оміа Україна". В обґрунтування своїх дій Відповідач зазначив, що Позивачем не надано актів приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних на перевезення товару/.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено в судовому засіданні 25 липня 2007 року між ТОВ "Омніа Україна" та Позивачем був укладений договір купівлі-продажу товарів№ 39-S від 25.07.2007 року. Додатками до вказаного договору № 1 від 25.07.2007 р. та № 2 від 1.01.2008 р. визначений асортимент та вартість товарно-матеріальних цінностей, які придбаває Позивач.
На підтвердження факту проведення господарських операцій з ТОВ "Омніа Україна" Позивачем надані товаро-транспортні-накладні, оформлені належним чином податкові накладні, які приєднані до матеріалів справи та були оглянуті в судовому засіданні.
Вказані товарно-транспортні накладні в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом, оскільки мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані товарно-транспортні накладні не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (Далі - закон № 334):
матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів;
нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п. 5.2.1.).
Абз. 4 п. 5.3.9. ст. 5 Закону № 334 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Пункт 5.3 статті 5 Закону № 334 визначає перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат. Зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності (п. 5.3.1.). Де господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. (п. 1.32.).
Положеннями п. 11.2.1. Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Аналізуючи такі обставини, суд дійшов висновку, що вказані витрати Позивача понесені в рамках здійснення його господарської діяльності з ТОВ "Омніа Україна", при цьому зазначені витрати підтверджено як товарно-транспортними накладними, так і податковими накладними.
Що стосується доводів відповідача про безпідставність віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Омніа України", то слід зазначити наступне.
Згідно з пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону “Про ПДВ”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону “Про ПДВ”не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Всі виписані ТОВ “Омніа Україна” податкові накладні відповідають вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону “Про ПДВ”, що не заперечується Відповідачем та підтверджується актом перевірки, а тому будь-які підстави для донарахування ПДВ та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ у Відповідача були відсутні.
Враховуючи викладене, Позивач правомірно виходив визначив свої податкові зобов'язання як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість, в зв'язку з чим донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій в цій частині / отримання консультативно-інформаційних послуг від ТОВ "Центр"Послуги.Консультації.Рішення", господарських операцій з ТОВ "Омніа-Україна"/є безпідставним та протиправним.
Що стосується нарахування Позивачу податку з доходів фізичних осіб, слід зазначити наступне.
Відповідач, визначаючи Позивачу податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб вказав, що при формуванні статутного внеску Позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 40147,50 грн. і послався на те, що засновник товариства Барабан В.М. передав право власності на рухоме майно до статутного фонду, тобто відбувся продаж вказаного майна, а відповідно до п.12.1 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковувається за ставкою, встановленою п.7.1. ст.7 цього Закону, а саме 15%.Податковим агентом в даному випадку є Позивач.
Суд вважає, що вищевказані доводи Відповідача є безпідставними.
На відносини з приводу внесення засновником внеску / рухомого майна/ до статутного фонду товариства не поширюються норми цивільного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та міни, оскільки факт передачі/внесення/ майна не оформлюється відповідним договором, а передача майна оформлюється шляхом оформлення акту приймання-передачі майна.
Відповідно до п.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.
Отже, внесення майна до статутного фонду товариства - це пряма інвестиція, а не купівлі-продаж чи міна.
Аналогічна правова позиція була викладена і в листі ДПА України № 666/6/16-1515-26 від 24.01.2007 р., де зазначено, що згідно із пунктом 1.2 статті 1 Закону України ""Про податок з доходів фізичних осіб" дохід визначено як сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду, як на території України, так і за її межами, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (п. 1.2 ст. 1 Закону), до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах (п. 1.3 "в" ст. 1 Закону). Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п. 9.6 ст. 9 Закону.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу. До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з обміну одного інвестиційного активу на інший інвестиційний актив, зворотного викупу корпоративного права його емітентом, яке належало платнику податку.
Вклад (внесок) учасника та засновника до статутного фонду господарського товариства слід розглядати як придбання ним за власні кошти або за рахунок майна, що знаходиться у його власності, права власності на частку (пай) у статутному фонді товариства, тобто як придбання корпоративного права, а не як дохід у розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону. Визначення терміна "корпоративні права" надано у п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
При відчуженні (продажу, переуступці) у подальшому такого корпоративного права (інвестиційного активу) об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого врахують ся витрати, пов'язані з придбанням такого корпоративного права.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач має право на відшкодування з Державного бюджету понесені судові витрати в сумі 10 грн.20 коп.
Керуючись ст.ст.69, 70, 72, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Законів України " Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", суд, -
постановив:
Позов ТОВ "Фарби Кабе Україна" до ДПІ у Попільнянському районі про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень - рішень №№ 0001692301/0,0001702301/01, 0001601701/0 задовольнити.
Визнати не чинними та скасувати податкові повідомлення - рішення №№ 0001692301/0,0001702301/01, 0001601701/0 від 24.07.2009 р.
Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України ТОВ "Фарби Кабе Україна" 10 грн.20 коп. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 30.10.09 року.
Головуючий суддя: Є.М. Мацький