іменем України
Справа № 197/60/16-к
Провадження № 1-кп/210/113/17.
"16" серпня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі суду присяжних: головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 ,
за участі присяжних: основних - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , запасних: ОСОБА_6 , ОСОБА_7
за участі секретаря судового засідання : ОСОБА_8
сторони кримінального провадження та інші учасники судового розгляду: прокурор ОСОБА_9 , потерпілої - ОСОБА_10 , обвинувачений ОСОБА_11 , захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_13 , захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_14 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014040610000700 за обвинуваченням:
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 309 КК України ,-
На розгляді в суді перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор клопотав перед судом продовжити строк дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Потерпіла ОСОБА_15 в судовому засіданні наполягали на продовженні запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 заперечувала проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки її підзахисному не надається належна медична допомога, докази обвинувачення сфальсифіковано, на досудовому розслідуванні порушено право на захист, тому просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Обвинувачений ОСОБА_13 думку захисника підтримав.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_11 заперечувала проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, також зазначила, просила суд змінити запобіжний захід.
Колегія суддів, вислухавши думку учасників провадження, приходить до наступних висновків.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Досудовим розслідуванням встановлені конкретні ризики, передбачені п.1 ч.1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, наявність яких доведено в суді при розгляді клопотань про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою судом.
Підставами вважати, що обвинувачений ОСОБА_11 може переховуватися від суду є те, що санкція за вчинений злочин передбачає суворе покарання (в тому числі довічне позбавлення волі), а також інформація оперативного підрозділу поліції яка надавалась суду слідчим разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу та те, що ОСОБА_11 раніше засуджений за вчинення умисного злочину передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі, чи викрадення людини, за який останній станом на сьогоднішній час у відповідності до ст. 89 КК України вважається не судимим, але зазначена обставина характеризує особу обвинуваченого, як схильного до вчинення злочинів проти людини, не навчається, за місцем реєстрації постійно не проживає, у останнього відсутні достатні міцні соціальні зв'язки, постійне місце роботи, які б могли стримати останнього не покидати вказаного місця проживання та не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, крім того є підстави вважати, що останній може впливати на неповнолітніх свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , в частині зміни їх показань в ході судового слідства, яких станом на сьогоднішній день не допитано в судовому засіданні, останні також в ході досудового розслідування пояснили, що ОСОБА_11 16.09.2015 року вже намагався вступати з ними в контакт, під'їхав до них на вулиці, на мопеді, та пропонував розважитися та покататися, що також було підтверджено показами потерпілої ОСОБА_10 в ході судового слідства, яка також повідомила, що їй на її мобільний телефон неодноразово телефонував ОСОБА_11 з погрозами застосування фізичної розправи, крім того, є підстави вважати що ОСОБА_11 може бути небезпечним оскільки зберігав вогнепальну зброю, що також було підтверджено показами потерпілої ОСОБА_10 в судовому засіданні, яка також повідомила, що ще до смерті її чоловіка, тобто за його життя, ОСОБА_11 в тому ж 2015 році приїздив до них за місцем їх проживання та хизувався перед ними автоматичною вогнепальною зброєю в кількості двох одиниць, при цьому останній зазначав, що він має можливість придбати будь яку вогнепальну зброю, крім того, потерпіла ОСОБА_10 в зв'язку з тим, що їй на мобільний телефон23.06.2017 року зраніше невідомого їй. номеру надійшли повідомлення з погрозами, у зв"язку із чим остання звернулась 25.06.2017 року до Широківського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою щодо притягнення до відповідальності ОСОБА_18 , який систематично з листопада 2016 року неодноразово погрожує їй вбивством, за вказаним фактом цього ж дня внесено відомості в ЄРДР за № 12017040610000379 за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України, зазначене також свідчить про те, що ОСОБА_11 може продовжити злочинну діяльність, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто є наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Про те, що обвинувачений ОСОБА_13 може переховуватись від суду свідчить те, останній обвинувачується у вчинення ряду тяжких кримінальних правопорушень санкція за вчинення яких передбачає суворе покарання а також особливо тяжкого злочину за вчинення якого також передбачена найвищу міру покарання - довічне позбавлення волі, а також інформація оперативного підрозділу поліції яка надавалась суду слідчим разом з клопотанням про застосування запобіжного заходу та те, що ОСОБА_13 ніде на працює, не одружений, дітей та сім'ї не має, не має постійного заробітку чи доходу, без реєстрації мешкає по АДРЕСА_1 , у останнього відсутні міцні соціальні зв'язки, які б могли стримати останнього не покидати вказаного місця проживання та не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, також є підстави вважати, що останній також може впливати на неповнолітніх свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 в частині зміни їх показань в ході судового слідства, крім того, є підстави вважати що ОСОБА_13 може бути небезпечним оскільки зберігав боєприпаси до нарізної вогнепальної зброї, однак в ході обшуку проведеного в ході досудового розслідування самої вогнепальної зброї не було знайдено, крім того, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 повідомила, що під час поховання 'її чоловіка ОСОБА_19 на кладовищі в смт. Широке Широківського району Дніпропетровської області ОСОБА_13 приїхав на мопеді разом з ОСОБА_20 , та коли закінчилось поховання вона чула вистріли з вогнепальної зброї, які як їй стало відомо в подальшому було вчинено ОСОБА_11 з вогнепальної зброї (автомат) в повітря, яку останній привіз разом з ОСОБА_13 на мопеді, зазначене також свідчить про те, що ОСОБА_13 може продовжити злочинну діяльність, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто є наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими доводами для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).
Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. У рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, зазаначається, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, переховування від суду, вчинення іншого правопорушення.
Так вказана справа є резонансною, оскільки обвинуваченим висунуто звинувачення у вчинення особливо тяжкого злочину - вбивство при кваліфікуючих ознаках, а максимальне покарання, передбачене санкцією частини 2 статті 115 КК України - позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_11 та ОСОБА_13 у разі визнання їх винним, у сукупності із даними про особу обвинуваченого, з огляду на вірогідність переховуватися від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, спростовує доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п.1, З ст.177 КПК України, та можливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу - застави.
Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Дата ратифікації 17.07.97 р. , дата набуття чинності 11.09.97 р.) кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У справі “Єлоєв проти України” (Заява № 17283/02), рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року, суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення “законності” позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою (справа “Буткевічюс проти Литви” (Butkevicius v. Lithuania), № 48297/99, п. 43, ECHR 2002-II).
Колегія суддів зазначає, що обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає: особам обвинувачених, характеру та тяжкості діяння, яке їм інкримінуються, тому приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу, обраного відносно обвинувачених.
З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 176, 178 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, та враховуючи матеріали кримінального провадження, які надійшли в провадження суду та які свідчать, що інші запобіжні заходи не відповідають характеру ризиків та підстав його застосування (зокрема можливості ухилення від суду, перешкоджання судовому розгляду, незаконного впливу на свідків, потерпілих, експертів, перешкоджання здійснення судового розгляду кримінального провадження в інший спосіб, у тому числі й впливу на присяжних, вчинення інших кримінальних правопорушень, та не забезпечать належної поведінки обвинувачених під час судового провадження, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою.
Усі доводи обвинувачених та їх захисників, зокрема щодо соціальних зв'язків, наявність захворювань, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, зокрема ризиками, що наразі не відпали: переховування та ухилення від суду, можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також колегія суддів вважає, що матеріально-правові і процесуальні умови, які, з погляду Конвенції, є суттєвими для забезпечення “законності” позбавлення свободи були дотриманні під час застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як “взяття під варту”, а мети, з якою застосовувалося затримання та подальше тримання під вартою відповідають фактичним матеріалам справи, та наявним ризикам, які на теперішній час не зменшились.
Колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою на строк в два місяці, що відповідає положенням ст. 331 КПК УКраїни з одночасним визначенням розміру застави.
Вирішуючи питання про застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, колегія суддів, зауважує наступне.
Питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується з урахуванням положень ст. 176-184 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановлені ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, в межах, передбачених ст. 182 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
При цьому слід зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 4 статті 5 Конвенції гарантує кожній особі, яку було позбавлено волі в результаті арешту або затримання, право через деякий час подавати скаргу з вимогою перегляду законності позбавлення свободи.
Порушення цієї норми неодноразово констатувалось Європейським судом з огляду на те, що національні суди не здійснювали перегляд законності тримання заявників під вартою та можливість застосування до заявників будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою не розглядалась (див. рішення у справах “Цигоній проти України” від 24.11.2011 та “Третьяков проти України” від 29.09.2011).
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Застосування судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачає обов'язок суду визначити в ухвалі розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК. Визначення розміру застави у такому випадку здійснюється у порядку визначеному ст. 182 КПК.
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
При цьому, КПК України не містить заборони не визначати заставу у разі вчинення злочинів, які інкримінуються обвинуваченим. Суд лише має право не визначати заставу, у разі пред"явлення звинувачення у вчиненні злочину, пов"язаного з насильницькою смертю потерпілого.
Обвинувачені тривалий час, з урахуванням положень ст. 72 КК України (в редакції чинній до 21.06.2017 року) перебувають в умовах позбавлення волі, у тому числі й з підстав неявки потерпілої та її представника, не забезпечення свідків обвинувачення для допиту. ненадаання письмових матеріалів кримінального провадження.
Крім того, тривалість попереднього ув"язнення обвинувачених також пов"язана із незалежними від суду обставин - тривалу відсутність затвердженого списку присяжних відповідно до вимог закону України "Про судоустрій і статус суддів", що унеможливило протягом 6-ти місяців здійснення судового розгляду кримінального провадження по суті пред"явленого обвинувачення.
Згідно ч. 4, 5 ст. 182 КК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, суд, з урахуванням положень ч.4 ст.199 КПК України та відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення ч.5 ст.182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_11 та ОСОБА_13 суд вважає необхідним визначити заставу у більш ніж трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на нього обов'язків.
Що стосується скарг захисника та обвинуваченого щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_13 , та неналежному лікуванні суд зазначає наступне.
Спільним наказом від 10.02.2012р. за № 239/5/104 затверджено Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (надалі - Порядок).
Згідно з вказаним порядком, а саме п. 2.3 медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Якщо ж за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО (п. 2.7 Порядку). Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Враховуючи викладене, обвинуваченому гарантоване право на отримання належної медичної допомоги, у порядку встановленим законодавством.
Оскільки сторона захисту та обвинувачений посилаються на погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_13 , який є слідчо-заарештованим та рахується за Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу, враховуючи положення ст. 5 Конвеції, суд вважає за доцільне повторно зобов'язати керівника Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" негайно провести медичне обстеження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити відповідне лікування за медичними показниками.
Крім того, суд вважає за доцільне витребувати з Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" відомостей про те, чи має можливість обвинувачений ОСОБА_13 за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО та приймати участь у судових засіданнях.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 331, КПК України, суд -
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 13 жовтня 2017 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_11 обов'язків, передбачених цим кодексом у сумі 600 000 (шістсот тисяч) грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області банк одержувача - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача ( ЄДРПОУ) - 26239738, Банк отримувача- ГУДКСУ в м. Київ, МФО - 820172, № рахунку 37312066017442.
В разі сплати застави вважати обраним ОСОБА_11 запобіжний захід - заставу.
В разі внесення застави, суд на підставі ч. 5, 6 ст. 194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за викликами; не відлучатися із міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця фактичного проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю, не спілкуватись з іншим обвинуваченим, потерпілою ОСОБА_10 , свідками у кримінальному провадженні.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 13 жовтня 2017 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_13 обов'язків, передбачених цим кодексом у сумі 600 000 (шістсот тисяч) грн., яка може бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Дніпропетровській області банк одержувача - ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, Код отримувача ( ЄДРПОУ) - 26239738, Банк отримувача- ГУДКСУ в м. Київ, МФО - 820172, № рахунку 37312066017442.
В разі сплати застави вважати обраним ОСОБА_13 запобіжний захід - заставу.
В разі внесення застави, суд на підставі ч. 5, 6 ст. 194 КПК України вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 строком на два місяці з моменту внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за викликами; не відлучатися із міста Кривого Рогу Дніпропетровської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця фактичного проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, носити електронний засіб контролю, не спілкуватись з іншим обвинуваченим, потерпілою ОСОБА_10 , свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що ОСОБА_13 , та ОСОБА_11 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Попередити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7-10 ст. 183 КПК України.
Зобов'язати керівника Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" НЕГАЙНО ПРОВЕСТИ медичне обстеження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити відповідне лікування за медичними показниками.
Витребувати з Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" відомостей про те, чи має можливість обвинувачений ОСОБА_13 за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО та приймати участь у судових засіданнях.
Зобов'язати Державну установу "Криворізьку установу виконання покарань (№ 3)" надати до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу запитувану інформацію у строк до 10 вересня 2017 року.
Копії ухвали вручити прокурору, обвинуваченим, уповноваженій особі місця ув'язнення.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду кримінальногого провадження.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено 18 серпня 2017 року об 12год.45хв.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Присяжні: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .