№ 207/1871/16-к
№ 1-кп/207/99/17
30 серпня 2017 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
за участі прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське кримінальне провадження № 12016040780000822 та кримінальне провадження № 12016040780000530 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрівка Нікопольського району, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, неодруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, освіта середня, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-05.10.2015 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки. 16.09.2016 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська, випробувальний строк замінено на 3 роки обмеження волі;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
Повторно, 01.04.2016 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в будинку № 20 по вулиці Б.Хмельницького міста Кам'янське Дніпропетровської області, шляхом вільного доступу через відкриті двері, зайшов до кімнати № НОМЕР_1 , де побачив, що на ліжку лежить мобільний телефон «Impression ImSmart 1/40», який належить потерпілому ОСОБА_7 . ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно, повторно, із корисливих мотивів та з корисливою метою викрав мобільний телефон «Impression ImSmart 1/40», який належить ОСОБА_7 , вартість якого, згідно висновку експерта № 2515-16 від 18.05.2016 року становить 890 гривень 00 копійок.
Після чого ОСОБА_6 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 890 гривень 00 копійок.
Повторно, 24.05.2016 року приблизно о 13 год. 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 36 по вулиці Івана Сірка міста Кам'янське Дніпропетровської області, побачив, що неповнолітній ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 передав мобільний телефон Samsung Galaxy Grand 2, який перебував у його користуванні та належить його мати ОСОБА_9 , громадянці ОСОБА_10 для здійснення дзвінка.
Маючи умисел на відкрите викрадення майна у неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись корисливими мотивами та корисливою метою, ОСОБА_6 взяв у ОСОБА_10 мобільний телефон Samsung Galaxy Grand 2, належний ОСОБА_9 , вартість якого згідно висновку експерта № 2758-16 від 02.06.2016 року, становить 3229,15 грн.
Розуміючи, що діє відкрито і неповнолітній ОСОБА_8 правильно оцінює його злочинні дії, ОСОБА_6 утримуючи при собі викрадене майно, не реагуючи на вимоги потерпілого неповнолітній ОСОБА_8 повернути вищезазначений мобільний телефон, з місця скоєння кримінального правопорушення зник. Викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні не з'явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, зазначив, що цивільний позов просить задовольнити у повному обсязі. На призначенні суворого покарання не наполягає.
Потерпілий ОСОБА_8 та його законний представник ОСОБА_9 в судовому засіданні не з'явилися, надали суду заяви, в яких просили справу розглядати без їх участі, а також зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають та цивільний позов заявляти не будуть.
В судовому засіданні обвинувачений вину визнав у повному обсязі та надав показання, які відповідають фактичним обставинам справи. З приводу вчинених кримінальних правопорушень щиро розкаявся, та пояснив, що дійсно 24.05.2016 року біля будинку № 36 по вулиці Івана Сірка у м. Кам'янське, він взяв у ОСОБА_10 в присутності ОСОБА_8 мобільний телефон Samsung Galaxy Grand 2, це був телефон ОСОБА_8 . На вимогу ОСОБА_8 повернути вищезазначений мобільний телефон, він його не повернув, а забрав собі та вбіг від ОСОБА_8
01.04.2016 року він перебував в гуртожитку за адресою по АДРЕСА_3 . Того дня всі пішли на футбол, а він залишився в гуртожитку. Він зайшов до кімнати АДРЕСА_4 та побачив, що там заряджається телефон. Розуміючи, що його ніхто не бачить, він забрав собі цей телефон, який належав ОСОБА_7 . Просив суд розглядати справу в порядку ч.3 ст.349 КПК України, фактичні обставини справи він не оспорює, погоджується з кваліфікацією, це є його добровільна позиція, також просив суворо не карати.
Дане кримінальне провадження розглянуто згідно вимог ч.3 ст.349 КПК України без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, чи правильно обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження зрозуміло зміст цих обставин, чи є їх позиція добровільною та істиною. Судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони позбавляються права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку. У зв'язку з цим докази судом не досліджувалися і їх оцінка судом не проводилася.
Фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Переконавшись у правильності розуміння учасниками кримінального провадження змісту вказаних обставин, у відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною у повному обсязі.
Враховуючи викладене суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_6 у вчинені злочинів, а саме у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, яке слід правильно кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України та злочину вчиненому за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно встановлена та доведена.
При обранні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_11 за скоєні ним злочини, суд виходить із вимог ст. 65 КК України, що стосуються ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Суд враховує, що обвинуваченим скоєно злочини, які відповідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії злочинів: середньої тяжкості - за ч. 2 ст. 185 КК України та до категорії тяжких злочинів - за ч. 2 ст. 186 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 не працює, не одружений, за місцем мешкання скарги на нього відсутні, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, раніше судимий: 05.10.2015 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України, до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки.
Обставиною що пом'якшує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 в силу ст.67 КК України є рецидив злочину.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд дотримувався принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов'язком держави забезпечити правопорядок, інтересам потерпілого, щодо суворості покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.
А отже, враховуючи ступень тяжкості кримінального правопорушення, обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання та обтяжують покарання, а також особу обвинуваченого, суд доходить висновку, що єдиною необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів є міра покарання у вигляді позбавлення волі, яку слід відбувати реально. При цьому, беручи до уваги думку потерпілих, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття у скоєному, те, що обвинувачений вину визнав в повному обсязі, розкаюється, запевнив суд у тому, що зробив для себе належні висновки, суд вважає за необхідне не визначати максимальну міру покарання.
Остаточне покарання за вчинення злочинів передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України слід визначити на підставі ч.1 ст. 70 КК України.
Окрім цього, суд бере до уваги, що вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 3-х років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком 2 роки.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 16.09.2016 року, ОСОБА_6 направлено для відбування покарання призначеного вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року до місць обмеження волі. На виконання зазначеної ухвали, 26.04.2017 року ОСОБА_6 було затримано та направлено до Ігренського виправного центру №133.
Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно вимог ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Частиною 1 ст. 72 КК України передбачено, що при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з того, що одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Суд вважає, що слід призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, т.б. за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного по даному вироку, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015 року, яким обвинуваченого засуджено до обмеження волі строком на 3 роки з урахуванням вимог ст.72 КК України, перевівши менш суворий вид покарання у вигляді обмеження волі в більш суворий вид - позбавлення волі з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають - два дні обмеження волі.
Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.
Цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_7 який визнаний обвинуваченим, підлягає задоволенню у повному обсязі.
По справі наявні процесуальні витрати на залучення експертів, які відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання за сукупністю скоєних злочинів у вигляді чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р., яким ОСОБА_6 засуджено до обмеження волі строком на 3 роки та з урахуванням вимог ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 07 липня 2017 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 залишити у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 890 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, понесені при проведенні судово-товарознавчої експертизи № 2515-16 від 18.05.2016 року у сумі 176 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати, понесені при проведенні судово-товарознавчої експертизи № 2758-16 від 02.06.2016 року у сумі 176 грн. 20 коп.
Речові докази: мобільний телефон Samsung Galaxy Grand 2, який знаходиться у представника потерпілого ОСОБА_9 - повернути ОСОБА_9 .
Копія вироку негайно після його проголошення підлягає врученню обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1