Справа № 199/7016/14-ц
(2/199/182/15)
Іменем України
19 листопада 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Лавріщевій Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за ремонт автомобіля та витрат за оплату житлово-комунальних послуг, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за ремонт автомобіля та витрат за оплату житлово-комунальних послуг.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що він з 10.03.2001 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням суду від 13.03.2013 року. Від спільного життя сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На утримання доньки рішенням суду від 30.05.2013 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів щомісячно.
В період спільного життя подружжям було придбано рухоме майно, зокрема автомобіль НОМЕР_1, та автомобіль НОМЕР_2.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року по цивільній справі № 199/11672/13-ц ОСОБА_1 виділено у власність зазначені автомобілі та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 8248,50 грн.; у позовних вимогах про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 було відмовлено.
Позивач зазначає, що у липні та вересні 2013 року ним було сплачено 11000 гривень власних коштів за ремонт вказаних автомобілів, що на той час належали сторонам на праві спільної часткової власності подружжя, тому просив суд стягнути з відповідачки на його користь 1/2 частину витрат на ремонт автомобілів у розмірі 5500,00 грн..
Також позивач посилався на те, що відповідачка ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживають у належній йому квартирі АДРЕСА_2, при цьому він одноособово сплачує витрати за всі комунальні послуги.
Посилаючись на те, що усі повнолітні члени сім'ї власника житлового приміщення зобов'язані брати участь у витратах на утримання будинку прибудинкової території та сплачувати інші комунальні послуги, тому позивач просив суд стягнути з відповідачки на свою користь половину витрат за комунальні послуги, а саме: за утримання будинку та прибудинкової території за період з 2008 року по травень 2015 року у розмірі 2117,82 грн.; за обслуговування ліфту з лютого 2014 року по травень 2015 року - 134,87 грн.; за вивіз твердих побутових відходів за період з листопада 2014 року по травень 2015 року - 84,24 грн.; за послуги теплопостачання за період з січня 2008 року по травень 2015 року - 4559,37 грн.; за послуги централізованого водопостачання та водовідведення за період з січня 2008 року по травень 2015 року - 1379,50 грн.; за постачання електроенергії за період з січня 2010 року по травень 2015 року - 1865,75 грн.; за послуги газопостачання за період з січня 2010 року по травень 2015 року - 1129,02 грн., а всього 11270,57 грн., а також понесені витрати по справі у розмірі 243,60 грн.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві.
Відповідачка проти позову заперечувала.
Представник відповідачки проти позову заперечував, посилаючись на те, що автомобілі, за ремонт яких позивач просить стягнути частину коштів, перебували у користуванні позивача, вартість ремонту та його необхідність позивач з відповідачкою не погоджував, акт виконаних робіт відповідачка не підписувала. Що стосується позовних вимог про стягнення вартості комунальних послуг представник відповідачки заперечував частково та просив застосувати до даних вимог строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду 20.08.2014 року, а просить стягнути кошти з 2008 року.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що сторони з 10.03.2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням суду від 13.03.2013 року. Від спільного життя сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. На утримання доньки рішенням суду від 30.05.2013 року з позивача на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх доходів щомісячно.
В період спільного життя подружжям було придбано рухоме майно, зокрема автомобіль НОМЕР_1, та автомобіль НОМЕР_2.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2014 року по цивільній справі №199/11672/13-ц ОСОБА_1 виділено у власність зазначені автомобілі та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 компенсацію в розмірі 8248,50 грн.; у позовних вимогах про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 було відмовлено.
З наданих позивачем документів вбачається, що у липні та вересні 2013 року ОСОБА_1 було сплачено 11000 гривень за ремонт вказаних автомобілів, однак на думку суду, позовні вимоги про стягнення з відповідачки 5500,00 грн. витрат на ремонт автомобілів не підлягають задоволенню, оскільки як встановлено у суді, вказані автомобілі перебувають у постійному користуванні позивача, ремонтні роботи проводились позивачем вже після припинення шлюбно-сімейних відносин, які були припиненими з січня 2010 року, згоди на ремонт відповідачка не давала та складові ремонту з нею не обговорювались, вартість ремонту також не узгоджувалась, будь-які акти прийомки-передачі виконаних робіт вона не підписувала.
Згідно зі ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Як вбачається з довідки №0126 від 13.01.2014 року про склад сім'ї, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстрованими є ОСОБА_1, колишня дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3 та мати ОСОБА_5, яка зареєстрована з 18.05.2013 року, тобто вартість наданих комунальних послуг з травня 2013 року має розраховуватись на чотири частини, виходячи з того, що за неповнолітню дитину комунальні послуги повинні нести порівну батьки, тому позивач та відповідачка повинні нести витрати у розмірі по 3/8 частини від загальної суми.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Враховуючи, що позивач з даним позовом до суду звернувся у серпні 2014 року, тому суд вважає застосувати наслідки не додержання строку позовної давності та стягнути з відповідачки ОСОБА_2 вартість 1/2 частини сплачених позивачем комунальних послуг за період з серпня 2011 року по серпень 2014 року, та вартість 1/3 частини сплачених позивачем комунальних послуг за період з серпня 2014 року по травень 2015 року у розмірі 6 061 гривню 69 копійок, з яких за утримання будинку та прибудинкової території 938,82 грн.; за обслуговування ліфту - 101,16 грн.; за вивіз твердих побутових відходів - 63,18 грн.; за послуги теплопостачання - 2385,93 грн.; за послуги централізованого водопостачання та водовідведення - 806,11 грн.; за постачання електроенергії - 1054,18 грн.; за послуги газопостачання за період з січня 2010 року по травень 2015 року - 712,31 грн.
Також суд вважає стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243 гривні 60 копійок витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог суд вважає відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за ремонт автомобіля та витрат на оплату житлово-комунальних послуг, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4) 6 061 гривню 69 копійок витрат за оплату житлово-комунальних послуг та 243 гривні 60 копійок судових витрат, а всього 6 305 (шість тисяч триста п'ять) гривень 29 копійок.
В іншій частині позову, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
Суддя: