Справа № 199/476/13- ц
(2/199/1260/13)
іменем України
„01” березня 2013 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
при секретареві - Пантелєєвій Я.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1,
за участі відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач звернулася до суду із даним позовом, уточнив до початку судового розгляду його предмет, в обґрунтування посилаючись на те, що від шлюбу із відповідачем має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідач з серпня 2012 року надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, утім, з грудня 2012 р. почав ухилятися від надання допомоги. Посилаючись у позові на те, що відповідач не має постійного місця роботи, має нерегулярний дохід, син хворіє, у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідач на користь позивача аліментів на утримання дитини в розмірі 1 500,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.
У судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала повністю, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідач позов визнав частково, пояснив, що не має змоги сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі, просив суд визначити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина в розмірі 300,00 грн., адже у нього на утримання є інша неповнолітня дитина, батьком якої він є, хоча у свідоцтві про її народження батьком записана інша особа, та після розгляду справи судом будуть внесені зміни в актовий запис про народження. Разом з тим, відповідно до пояснень відповідача, він сам не працює, перебуває у пошуках роботи, матеріально допомагає своїм батькам, дідусю.
Заслухав пояснення сторін та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову частково, входячи з наступного.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1998 р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України та за ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Як було встановлено судом, 27.04.2006 р. у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дитина - ОСОБА_3, про що Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області у Книзі реєстрації народжень був зроблений відповідний запис та видано свідоцтво; відповідно до цього свідоцтва сторони у цій справі є батьками неповнолітнього, який мешкає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні. Оскільки обов'язок по утриманню дитини є безумовним, виникає в результаті народження дитини з моменту її народження та покладається законом рівною мірою на обох батьків, не пов'язаний із матеріальним становищем особи, до якої заявлено матеріально-правову вимогу про стягнення аліментів, вбачаються усі підстави для присудження до стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення не повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
При вирішенні питання щодо розміру аліментів суд враховує обставини, визначені статтею 182 СК України, зокрема, те, що відповідач не працює, має нерегулярний заробіток, через що для суду вбачаються підстави для присудження аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 184 СК). Разом з тим, щодо посилання позивача на наявність у нього на утриманні непрацездатних батьків та дідуся, то дані посилання не враховуються судом при визначенні розміру аліментів через відсутність доказів (ст.ст. 57-59 ЦПК України) та відсутності клопотань про їх забезпечення за умови складнощів в їх отриманні (ст. 137 ЦПК), у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для встановлення наявності обставин, що обґрунтовують вимоги позову в частині врахування обставин при визначенні розміру аліментів (ст.ст. 10, 60 ЦПК).
З огляду на вищенаведене за внутрішнім переконанням суду визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн., яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, щомісяця, з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини до досягнення дитиною повноліття сприятиме утвердженню почуття обов'язку одного з батьків, окремо від якого проживає дитина, перед останньою.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову; згідно з п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 3 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 367 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, 005.02.1969 р.н., аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 600,00 грн. щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону, починаючи проводити стягнення з 11.01.2013 р. та до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повноліття.
Рішення суду у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в дохід держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя