Справа № 199/1141/13- к
(1-кп/199/46/13)
іменем України
22 лютого 2013 року м.Дніпропетровськ
Амур - Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Савченка Є.М.
при секретарі - Бондаренко О.О.
за участю прокурора - Чорнобривець Ю.М.
потерпілої - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дніпропетровська кримінальне провадження №12012030010000090 за обвинуваченням:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розведеного, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5 кв.№2 м.Дніпропетровська;
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України,-
ОСОБА_2 11.11.2012 року приблизно о 16 год. 00 хв. знаходився за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_1, з її дозволу, у кімнаті №19 гуртожитку, розташованого по вулиці Каспійській,16 м.Дніпропетровська. Самої ОСОБА_1 вдома не було, він відкрив скляні двері шафи, де побачив коробку, в якій знаходились різні ювелірній вироби, що належать останній. В цей момент у ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізуючи який він у вказаний час, діючи умисно, із корисливих мотивів, таємно викрав чуже майно, що належать ОСОБА_1, а саме золотий браслет, вагою 20 грам, 585 проби, який поклав до кишені своїх брюк та з місця вчинення злочину зник, розпорядився ним за власним розсудом, причинивши потерпілій матеріальну шкоду у розмірі 9000 грн.
Обвинувачений ОСОБА_2 провину визнав повністю та підтвердив свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, фактичні обставини не оспорював. Суду показав, що він дійсно при вказаних у вироку обставинах 11.11.2012 року приблизно о 16 год. знаходився у своєї знайомої ОСОБА_1 в кімнаті №19 гуртожитку по вул.Каспійській м.Дніпропетровська, якій допомагав переставляти меблі. Коли останньої не було вдома, він побачив на полиці шафи коробку, в якій знаходились різні ювелірні вироби, в тому числі золотий браслет у футлярі, який він вирішив викрасти з метою продажу, так як потребував грошей. В цей же день, приблизно о 22 год. він направився до магазину «Сільпо», розташованого по вул.М.Малиновського м.Дніпропетровська, де невідомому йому раніше чоловіку продав за 1 000 грн. викрадений ним золотий браслет, який належить ОСОБА_1 Частину грошей, в сумі 750 грн., він витратив на власні потреби, а 250 грн. у нього залишились. В скоєному розкаюється, з вагою браслета у 20 грам, 585 проби, ціною у 9000 грн. він згоден, просить суворо не карати, врахувати щиросердне каяття та перебування на його утриманні малолітнього сина.
Суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 в обвинуваченні згідно обвинувального акту, крім визнання ним своєї провини, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:
-показаннями потерпілої ОСОБА_1 про те, що 12.11.2012 року вранці вона виявила, що з її кімнати №19 гуртожитку по вул.Каспійській, 16 м.Дніпропетровська, в якій проживає, разом із дитиною, було викрадено золотий браслет, як потім виявилось ОСОБА_2, який знаходився у її кімнаті 11.11.2012 року з її дозволу, золотий браслет, вагою 20 грам, 585 проби, вартістю 9 000 грн., який зберігався в коробці на полиці шафи у футлярі;
-протоколом огляду місця події - кімнати №19 гуртожитку по вул.Каспійській м.Дніпропетровська (т.2 а.с.4-5);
-явкой з повинною ОСОБА_2, в якій він зізнається у вчиненні крадіжки золотого браслета у ОСОБА_1 (т.2 а.с.17);
-протоколом від 12.11.2013 року добровільної видачі ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 250 грн., що залишились від продажу викраденого ним золотого браслету у ОСОБА_1 (т.2 а.с.15).
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням письмових документів.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_2, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за ч.1 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання.
ОСОБА_2 написав явку з повинною, повністю визнав провину, щиросердно розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину і встановленню істини у кримінальному провадженні, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що судом враховується як пом'якшуючі покарання обставини, вчинив умисний злочин середньої тяжкості, раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра та нарколога не перебуває, характеризується позитивно, тому суд вважає за можливе призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком, з покладанням обов'язків згідно ст.76 КК України. При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст.ст.369,370,371,373,374 КПК України, суд, -
ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 - підписку про невиїзд - скасувати.
Речовий доказ - грошові кошти у розмірі 250 грн. (т.2 а.с.43) - повернути ОСОБА_1.
На вирок суду учасники судового провадження мають право подати апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Копію вироку вручити обвинуваченому, потерпілій і прокурору негайно після його проголошення.
Суддя: Є.М. Савченко