Справа № 401/6882/12
(2/199/443/13)
Іменем України
13 лютого 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
за участю секретаря Голубніченко В.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначив, що 23 липня 2007 року він рухався на своєму автомобілі марки «ОСОБА_5 Сімвол», номер державної реєстрації 954-46 АВ по вулиці Передовій в напрямку вул. Донецьке шосе в м.Дніпропетровську, в цей час позивачу на зустріч рухався автомобіль «Альфа Ромео», номер державної реєстрації АЕ 7800 ВН під керуванням водія ОСОБА_4, який належить на праві власності ОСОБА_3 Позивач з'їхав на обочину, коли ОСОБА_4 допустив наїзд на автомобіль позивача, у зв'язку з чим було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «ОСОБА_5 Сімвол», номер державної реєстрації 954-46 АВ. Даний факт підтверджується постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року.
Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження від 24 вересня 2007 року про оцінку матеріального збитку вартість матеріальної шкоди заподіяної автомобілю позивача складає 29781,59 грн.
На підставі викладеного позивач просить поновити строк звернення до суду, стягнути солідарно з відповідачів на його користь матеріальні збитки в розмірі 45230,10 грн., моральну шкоду в сумі по 5047 грн. з кожного, а також судові витрати по справі.
Позивач в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Крім зазначеного, пояснив, що оскільки ОСОБА_3 безпідставно надала довіреність ОСОБА_4, чим спричинила позивачу моральну шкоду.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 без поважних причин пропустив строк позовної давності, також не надано доказів щодо вини ОСОБА_4 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, судом не може бути прийнято до уваги в якості доказу по справі постанова апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року, оскільки в резолютивній частині постанови не зазначено, що саме ОСОБА_4 є винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, таким чином просив суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 23 липня 2007 року позивач ОСОБА_1 рухаючись на своєму автомобілі марки «ОСОБА_5 Сімвол», номер державної реєстрації 954-46 АВ, по вулиці Передовій в напрямку вул. Донецьке шосе в м.Дніпропетровську, в цей час позивачу на зустріч рухався автомобіль «Альфа Ромео», номер державної реєстрації АЕ 7800 ВН під керуванням водія ОСОБА_4, який належить на праві власності ОСОБА_3, та здійснив наїзд на автомобіль позивача. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригода було пошкоджено належний позивачу автомобіль марки «ОСОБА_5 Сімвол», номер державної реєстрації 954-46 АВ.
Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року позивача ОСОБА_1 визнано винним в даній дорожньо-транспортній пригоді.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2012 року зазначену постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська відносно ОСОБА_1 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Також постановою від 19 березня 2012 року встановлено, що винний в дорожньо-транспортній пригоді є саме водій ОСОБА_4, який рухався із значно перевищеною швидкістю. Вказана постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справах, що набрало чинності, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сила, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця №534/07 від 24 вересня 2007 року, який надано позивачем як додаток до позовної заяви, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля ОСОБА_5 Сімвол», номер державної реєстрації 954-46 АВ, пошкодженого в результаті ДТП, складає 29781 грн. 59 коп.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь позивача в порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 29781,59 грн. та понесені позивачем витрати на проведення автотоварознавчої експертизи в сумі 300 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Стягуючи матеріальну шкоду в розмірі 29781,59 грн. та понесені витрати в розмірі 300 грн. лише з відповідача ОСОБА_4 суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Що стосується позовних вимог позивача з приводу стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснює Пленум Верховного Суду України в п.5 своєї постанови №4 від 31 березня 1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”(з послідуючими змінами) при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд обов'язково повинен з'ясувати: наявність такої шкоди, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу була заподіяно моральну шкоду, яка виразилась в негативних емоціях та стресі, який він пережив у зв'язку із пошкодженням його майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових психічних та фізичних зусиль для підготовки та подачі до суду необхідних документів з метою відшкодування завданої шкоди.
Враховуючи вказані обставини, ступінь та тривалість моральних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості, наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода в розмірі 1000 грн.
Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення на його користь нарахований індекс інфляції в розмірі 14798,10 грн. та стягнення спричиненої шкоди в солідарному порядку, як такі що не ґрунтуються на вимогах закону.
Суд не може погодитися з твердженнями ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач звернувся до суду 01 жовтня 2007 року, однак його позовна заява була залишена без розгляду, з чим він не погодився та подав апеляційну скаргу. Крім того, тривалий час, а саме з 2007 року, розглядалася адміністративна справа і остаточна постанова була прийнята апеляційним судом Дніпропетровської області лише 19 березня 2012 року.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір в розмірі 407 грн. 22 коп. та понесені позивачем витрати у розмірі 300,00 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 29781 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 59 коп., на відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн., понесені витрати в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп. та судові витрати в розмірі 407 (чотириста сім) грн. 22 коп., а всього 31 488 (тридцять одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 81 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп.
З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитися 18 лютого 2013 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.
Суддя О.Б.Подорець