Справа №22-а- 28\07 Головуючий суддя 1 інстанції: Коваленко О.В.
Суддя - Доповідач: Подобайло З.Г.
Ухвала
Іменем України
24 травня 2007 року
м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Сіренко О.І.
Суддів - Подобайло З.Г.
- Мельникової Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Спесивцевої О.В.
та осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача - ОСОБА_1 (довіреність НОМЕР_1)
представники відповідачів - Устименко Олександр Миколайович (довіреність №388/9/10-009 від 09.01.2007р.)
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання недійсними актів
встановила :
У січні 2007 р. Фізична особа - суб»єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Сумської області з адміністративним позовом про визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_1.
У лютому 2007 року надав суду доповнення до позову, в якому просив скасувати повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми НОМЕР_1, НОМЕР_2.
Постановою господарського суду Сумської області від 19.02.2007 року по справі № АС 17/50-07 позовні вимоги задоволені повністю. Скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто з державного бюджету у м. Суми на користь суб»єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 3,40 грн. витрат по держмиту.
Державна податкова інспекція в м. Суми звернулась із апеляційною скаргою , просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження по даній справі, оскільки Господарським судом Сумської області при прийнятті Рішення від 19.02.2007 року по справі № АС 17/50-07 було порушено норми процесуального права, а саме п.4 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.158 КАС України .
Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Сумської області від 02.11.2006 року по справі № АС-17/663-06 за позовом ПП ОСОБА_2 до ДПІ в м. Суми про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ІНФОРМАЦІЯ_1 ПП ОСОБА_2 в позові відмовлено, тобто, судом першої інстанції не враховано наявність постанови суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Скаржник вказує, що в порушення ст. 158 КАСУ, якою передбачено, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови, господарським судом Сумської області по справі № АС-17/50-07 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми, прийнято Рішення Іменем України від 19.02.2007 року замість Постанови.
ДПІ вважає податкові повідомлення - рішення, які прийняті на підставі акту позапланової документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності від 04.04.2005р. № 54-17/319- 2626009590) законними та обґрунтованими.
В судовому засіданні представник ДПІ у м. Суми підтримав апеляційну скаргу.
Позивач, СПДФО ОСОБА_2 надав суду заперечення, в яких просить апеляційну скаргу ДПІ в м. Суми залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 19.02.2007 р. по справі № АС -17/50-07 без змін. Позивач вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права , а саме ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 5.2.1 п. 5.2 , пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і процесуального права.
В запереченнях позивач вказує, що заявник, всупереч вимогам пп. 5 п. З ст. 187 КАС України, не зазначив, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, зокрема, матеріального, судом першої інстанції, а лише перерахував свої попередні доводи. Тим самим заявник позбавив реального обґрунтування своє посилання на пп. З, 4 п. 1 ст. 202 КАС України, принаймні, в частині оцінки застосування судом норм матеріального права. Щодо посилання заявника на порушення норм процесуального права позивач зазначає, що повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 162 КАС України. Постановою від 02.11.2006 р. по справі № АС 17/663-06 Господарський суд Сумської області відмовив позивачу в позові, а не в його задоволенні та вважає, що очевидним є те, що позовні вимоги по суті не розглядалися, судове рішення ґрунтувалося не на вирішенні спору по суті, як це передбачено п. 1 ст. 158 КАС України, а на формальній підставі - факті пропуску строку звернення до суду. Така позиція відповідає нормі ч. 2 п. 2 ст. 162 КАС України: суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач вважає, що прийняття в подальшому до розгляду його клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, ухвалення рішення про задоволення цього клопотання і вирішення спору по суті не порушує чинних норм процесуального законодавства та підстави для закриття провадження у справі (і зокрема, за пп. 4 п. 1 ст. 157, на який посилається заявник) були відсутні у суду першої інстанції, як відсутні і в апеляційного суду - спір не розглядався по суті. Згідно ж п. 1 ст. 158 цього Кодексу у формі постанови викладається судове рішення, яким суд вирішує спір по суті. Тобто суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі в разі, якщо раніше спір вже було вирішено по суті, чого в даному випадку не відбулося.
Позивач в запереченнях вказує, що виносячи Постанову від 02.11.2006 р. по справі № АС 17/663-06, суд скористався наданою ч. 2 п. 2 ст. 162 КАС України можливістю дискреційного використання повноважень для гарантування законних прав та інтересів особи, прийняття судом такого рішення було спрямоване на забезпечення дотримання норми прямої дії Конституції України - ст. 55, якою встановлено право особи на судовий захист та відповідає положенням ст. ст. 99 - 102, якими не встановлено обмежень для звернення про поновлення строків. Узгоджується така позиція і з нормами п. 1 ст. 100, пп. ст. 161 КАС України.
Крім цього, в запереченнях вказує, що ним були подані доповнення до адміністративного позову, яким змінив позовні вимоги, попросивши скасувати акти ДПІ в м. Суми, а не визнати їх нечинними, тобто змінено предмет позову, а тому вимоги заявника про скасування оскаржуваного судового рішення на підставі ст. ст. 203, 157 КАС України не підлягають задоволенню.
Вважає, що у суду відсутні підстави для скасування постанови суду
першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно п. 4 ст. 202 КАС України щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання. Щодо винесення судом рішення, а не постанови, то в даному випадку можливе застосування ст. 201 КАС України, яка серед підстав для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції передбачає правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
В судовому засіданні представник СПДФО ОСОБА_2 підтримав заперечення на апеляційну скаргу.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що частиною першою статті 55 Конституції України, якою передбачено, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод, у зв»язку з чим з посиланням на ст. 99,102 КАС України задовольнив клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, визнавши його в повній мірі обґрунтованим , а позовну заяву такою, що підлягає розгляду по суті позовних вимог, оскільки в процедурі судового вирішення спору відповідно до вимог господарського судочинства по справі №8/232-06 він сподівався на повний та всебічний розгляд справи, але розгляд в межах господарського судочинства неспроможній в повному обсязі встановити всі фактичні обставини, які вплинуть на сутність прав і свобод позивача, то він вирішив скористатися адміністративною формою захисту , так як вона є спеціально пристосованою для такого захисту, а провадження в справі №8/232-06 було зупинене ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2006р. для надання можливості позивачу здійснити його право на адміністративний захист.
В постанові суд першої інстанції з посиланням на п.п. 7.2.4 ,пп..7.2.6, п. 7.2 , пп. 7.4.1 п. 7.4 , пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 13 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» скасував оскаржені податкові повідомлення рішення у зв»язку з встановленим фактом правомірності віднесення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту по спірних актах виконаних робіт та податкових накладних по господарським операціям з Сумським національним аграрним університетом та приватним підприємством «Курара».
Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, пояснення представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції правомірно було встановлено, що ДПІ у м.Суми була проведена позапланова документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 06.04.2004р. по 31.12.2004 року , про що складений акт перевірки НОМЕР_3, якою встановлено в тому числі:
На підставі вказаного акту ДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення НОМЕР_8, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (основний платіж) у сумі 10687,20 грн. у зв'язку з порушенням суб'єктом підприємницької діяльності вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та НОМЕР_9, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 24638,0 грн. (основний платіж 16425,0 грн. та штрафні санкції 8213,0 грн.) у зв'язку з порушенням суб'єктом підприємницької діяльності вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та у відповідності до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкції.
06.04.2005 р. відповідач виніс податкове повідомлення-рішення НОМЕР_9 про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 24638,0 грн. (основний платіж - 16425,0 грн., штрафні санкції - 8213,0 грн..) та НОМЕР_10 про визначення суми податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10687,20 грн. - основний платіж.
Не погоджуючись з рішеннями, винесеними відповідачем, позивач відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, направляв первину та повторні скарги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень. Рішенням ДПІ в м. Суми від 21.04.2005 р. первинна скарга позивача залишена без задоволення.
Згідно рішень ДПА у Сумській області від 26.05.2005 р. та рішення ДПА України від 05.08.2005 р. скарги підприємства залишені без задоволення.
10.10.2005 р. позивач отримав першу податкову вимогу НОМЕР_11 на загальну суму податкового боргу 35134 грн. 14 коп., з них: 26 939 грн. 23коп. основного платежу та 8 193 грн. 91 коп. штрафних санкцій.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено:
- у зв»язку з наявністю у ПП ОСОБА_2 податкового боргу, який виник, в тому числі, на підставі спірних рішень, що є предметом спору у цій справі, ДПІ у м. Суми був поданий позов до господарського суду Сумської області про стягнення з ПП ОСОБА_2 цих сум, який рішенням від 15.06. 2006 року по справі № 8-232/06 господарським судом був задоволений, стягнуто з ПП ОСОБА_2 35155,76 грн. заборгованості. ПП ОСОБА_2 на вказане рішення була подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного господарського суду, провадження по якій зупинялось до вирішення господарським судом Сумської області справи № АС17/663-06 про визнання недійсними актів ДПІ;
- рішенням господарського суду Сумської області від 02.11.2006 року по справі № АС17/663-06 за позовом ПП ОСОБА_2 до ДПІ у м. Суми про визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_1 у позові відмовлено з підстав пропуску позивачем строків звернення до адміністративного суду. Рішення прийняте судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, набрало законної сили, що не заперечується сторонами та підтверджується листом господарського суду Сумської області від 22.05.2007 року.;
- Харківським апеляційним господарським судом по справі № 8-232/06 поновлено провадження за апеляційною скаргою ПП ОСОБА_2 у зв»яку з набранням законної сили постановою по справі № АС17/663-06 та з урахуванням постанови по справі № АС17/50-07, якою позов ПП ОСОБА_2 до ДПІ задоволений (є предметом апеляційного оскарження в Харківському апеляційному адміністративному суді), що підтверджується документами, наданими позивачем.
Згідно п. 4 ч.1 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Відповідно ч.1 статті 158 КАС України судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови.
Згідно ч. 1 статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення по адміністративній справі АС17/50-07 неправомірно задовольнив клопотання позивача, визнав поважним строк пропуску для звернення з адміністративним позовом та розглянув позов по суті позовних вимог, оскільки ним не була врахована постанова господарського суду Сумської області від 02.11.2006 року по справі № АС17/663-06 за позовом ПП ОСОБА_2 до ДПІ у м. Суми про визнання недійсними повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Суми ІНФОРМАЦІЯ_1 якою у позові відмовлено та не застосовано норма п. 4 ч.1 ст. 157 КАС України.
Тобто, цією постановою по справі № АС-17/663-06 такий же спір, між тими ж сторона був вирішений. Постанова набрала законної сили, тому суд першої інстанції повинен був відповідно п. 4 ч.1 ст. 157 КАС України закрити провадження по справі , а не вирішувати її по суті.
Згідно п.3, п.4 ч. 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин колегія судів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції від 19.02.2007 року та закриття провадження у справі № АС17/50-07 у зв»язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушення ним норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи .
Посилання позивача в запереченнях на апеляційну скаргу про подачу ним доповнення до адміністративного позову, яким змінені позовні вимоги та в яких міститься прохання скасувати акти ДПІ в м. Суми, а не визнати їх нечинними, тобто змінено предмет позову, а тому вимоги заявника про скасування оскаржуваного судового рішення на підставі ст. ст. 203, 157 КАС України є такими, що не підлягають задоволенню, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки ці вимоги є тотожніми.
Крім того, судова колегія зазначає, що Господарським судом Сумської області по справі № АС17/50-07 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми прийнято рішення Іменем України від 19.02.2007 року замість Постанови (ст. 158 КАС України).
Керуючись п.1 ч. 4 ст.157, ст. 195, 196, п.4 ч.1 ст.198, п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Закрити провадження у справі № АС-17/50-07.
Мельникова Л.В.