Справа №22ц-5696 Головуючий в І інстанції Васіна Л. А.
Категорія 33 Доповідач Кузнецов В.О.
18 січня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Калиновський АБ. суддів - Кузнецов В.О., Кіктенко Л.М.
при секретарі - Журавель Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -
У листопаді 2005 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог посилалася нате, що їй належить 50/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачу 23/100 частини. Відповідач поставив на її земельній ділянці дощатий сарай " М " і відмовляється його прибрати . Просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні їй земельною ділянкою та прибрати дощатий сарай " М "
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року ОСОБА_1 в задоволені позову відмовлено.
На вказане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції через те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, заявлених позовних вимог в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, направити справу на новий розгляд, з наступних підстав.
Згідно п. 4 ч.І ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Однак суд першої інстанції цих вимог закону не дотримав . Позивачка у позовній заяві посилається на те, що їй належить 50/100 частин домоволодіння, відповідачу 23/100 частин, однак не вказала інших співвласників домоволодіння, у якості 3-х осіб також не вказала. Суд першої інстанції за своєї ініціативи також до участі у справі в якості 3-х осіб не притягнув співвласників домоволодіння, які являються землекористувачами спірної земельної ділянки загальною площею 840 кв. м., їх пояснень відносно позову не
2
вислуховував, копію позову не направляв на їх адресу. Не обговорив суд і питання про притягнення до участі у справі в якості 3-ї особи виконкому Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, або управління земельних ресурсів. Дане порушення норм процесуального права являється підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неповного з'ясування всіх обставин по справі. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 1987 року не встановлені конкретні межі земельних ділянок, які були виділені співвласникам домоволодіння у користування, а вказані лише розміри цих ділянок та загальні місця знаходження. Суд першої інстанції прийняв рішення, фактично не з'ясувавши межі суміжних землекористувачів. Не роз'яснив сторонам право що до призначення у справі експертизи на предмет визначення розміру та меж земельних ділянок. З урахуванням висновку експертизи прийняти рішення відповідно заявлених позовних вимог, враховуючи, що відповідач набуваючи права землекористувача набув і обов'язки.
За таких обставин, колегія суддів вважає можливим скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року, та направити справу на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Керуючись ст.ст. 303,307, 311, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.