вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
27.10.09Справа №2а-10580/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Лалаєві Д.О.,
за участю представника позивача - Потапенко Б.П.,
представника відповідача - Тимощук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Семисотка» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим
про спонукання до виконання певних дій,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернувся з адміністративним позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив «Семисотка» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим про визнання відсутності у податкової служби України повноважень на стягнення з податкових агентів - юридичних осіб на розподільні рахунки територіальних управлінь Державного казначейства України коштів бюджетного фонду, який утворюється за рахунок сум податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.09.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, пояснив, що перелік підстав, коли податковий орган має право звертатися до суду з позовами є вичерпним, право податкового органу на звернення до суду щодо стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб не передбачено діючим законодавством України.
Представник позивача зазначив, що стягнення коштів, які складають бюджетний фонд, що формується за рахунок податку з доходів фізичних осіб, шляхом звернення до суду, відноситься до компетенції Державного казначейства України.
У судовому засіданні відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що діючим законодавством саме державній податковій службі України на виконання покладених на неї функцій надані повноваження звертатися до суду з позовами про стягнення заборгованості перед бюджетом.
Крім того, представник відповідача зазначив, що заборгованість з податку з доходів фізичних осіб є податковим боргом.
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція в Ленінському районі АР Крим. Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Ленінському районі АР Крим є суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Судом встановлено, що Сільськогосподарський виробничий кооператив «Семисотка» є юридичною особою, суб'єктом господарської діяльності, що наділений адміністративно-процесуальною дієздатністю.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначену справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові просить визнати відсутність у податкової служби України повноважень на стягнення з податкових агентів - юридичних осіб на розподільні рахунки територіальних управлінь Державного казначейства України коштів бюджетного фонду, який утворюється за рахунок сум податку з доходів фізичних осіб.
Перевіряючи наявність підстав для задоволення адміністративного позову суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що податок з доходів фізичних осіб відноситься до податкових зобов'язань та податкового боргу, що підтверджується наступним.
Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пункту 4 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” податок на доходи фізичних осіб віднесений до складу загальнодержавних податків.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначається Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003 р. (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.8. ст. 1 Закону № 889 наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.
Відповідно до п.1.15. ст. 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону № 889 об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.
Відповідно до п.4.1. ст. 4 Закону № 889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Відповідно до п. 4.2.1. ст. 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Відповідно до п. 8.1.1. ст. 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до п. 8.1.2. ст. 8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Зокрема, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону).
Згідно пункту 16.3.2 статті 16 Закону № 889 юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях державного казначейства України.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21 грудня 2000 року N 2181-III (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Як зазначалося раніше податковим зобов'язанням, відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Застосовуючи таку дефиницію законодавець навмисно розтлумачив широкий зміст податкового зобов'язання, до якого, на думку суду беззаперечно включається заборгованість зі сплати податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Стосовно податку з доходів фізичних осіб такою податковою декларацією (податковою звітнісю) виступає податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ
Таким чином, суд зазначає, що податок з доходів фізичних осіб відноситься до податкового боргу.
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 статті 3 Закони України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” у випадках, якщо платник податків згідно законам з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким обкладається інша особа, зокрема податки на доходи фізичних осіб, а також будь-які інші податки, утримувані з джерела виплати, сума таких податків вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді і який створюється від їх імені. На кошти бюджетного фонду не може бути накладено стягнення за причинами відмінними від стягнення такого податку збору.
Отже, суд погоджується з доводами представника відповідача, що визначення законодавцем сум утриманого податку у якості бюджетного фонду, не змінює взагалі суті, призначення та правого статусу зазначених коштів - вони як були, так і залишаються податком, якій підлягає перерахуванню до бюджету та стягується у порядку, визначеному Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” .
При цьому погодження такого боргу також відбувається відповідно до статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” з моменту надання податкової звітності, до якої відноситься податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.
Суд зазначає, що стосується порядку стягнення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, то це питання входить до компетенції органу стягнення.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 від 04.12.1990 року завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція в Ленінському районі АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні” передбачає стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.
Пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.
Фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку (Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів в реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)”.
Відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”податкові органи є контролюючими органами та органами стягнення стосовно податків та зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Згідно зі ст. 68 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”та додатком № 8 до нього, органом, за яким закріплено контроль за справлянням (стягненням) податку з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів є Державна податкова адміністрація України.
Таким чином, діючим законодавством України Державній податковій службі України на виконання покладених на неї функцій надані повноваження звертатися до суду з позовами про стягнення заборгованості перед бюджетом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
У судовому засіданні, яке відбулось 27.10.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 02.11.2009 року постанова складена повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.