вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.11.09 Справа №2а-12088/09/9/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Комунальне підприємство Ялтинської Міської Ради "Бюро техничної інвентарізації"
про визнання недійсним рішення та спонукання до виконання певних дій
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3, довіреність від 25.08.2009 №1790;
відповідача - не з'явився;
Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення реєстратора комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 28.08.2009 про відмову ОСОБА_1 в реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 літ. «А» недійсним, зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачкою право власності на нерухоме майно.
Відповідач проти позову заперечує, надав письмові заперечення проти позову від 03.11.2009 №2240.
Також 05.11.2009 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.
Відповідно до п.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача та представника відповідача, суд
Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (частина перша статті 50 вказаного Закону).
У випадку державної реєстрації прав власності на нерухоме майно на підставі рішення третейського суду, таке рішення третейського суду не може бути виконане лише сторонами спору, а потребує здійснення певних дій органу державної реєстрації прав.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (абзац другий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Державна реєстрація прав здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав (частина четверта статті 3 вказаного Закону).
До створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (пункт 5 Розділу V "Прикінцеві положення" вказаного Закону).
Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа (частина третя статті 55 Закону України "Про третейські суди").
Оскільки комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації тимчасово, до створення місцевих органів державної реєстрації прав, проводять реєстрацію прав власності на нерухоме майно, то для реєстрації прав власності на нерухоме майно, на підставі рішення третейського суду, має надаватися виконавчий документ, виданий компетентним судом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до постійно діючого третейського суду при Об'єднанні громадян «Регіонального відділення Асоціації фахівців з нерухомості (ріелтерів) України» з позовною заявою до ЗАТ «Юніор Стар» про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - кабіну охорони й частини підвального приміщення, розташованих у АДРЕСА_2
Рішенням від 08.10.2009 по справі №10-01-09/2008 третейський суд задовольнив позов ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на об'єкти нерухомого майна - кабіну охорони площею 5,29 кв.м., та частину підвального приміщення загальною площею 18,58 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А». У п.4 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що КП «БТІ й ДРОНМ» м.Ялта провести державну реєстрацію права власності на вищевказані об'єкти нерухомості. (а.с.8-11).
24.08.2009 позивачка звернулась до реєстратора комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішення постійно діючого третейського суду від 08.10.2008 №10-01-09/2008.
28.08.2009 реєстратором КП ЯМР БТІ прийнято рішення про відмову в реєстрації у зв'язку з тим, що відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських суді» від 05.03.2009 №1076-VІ, який набрав чинність 31.03.2009, визнання права власності на об'єкти нерухомого майна виключено з підвідомчості третейських судів.
Пункт 2 розділу 2 вищеназваного закону зазначає, що не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам (а.с.7).
Згідно з підпунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Відповідно до частини 5 Прикінцевих положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Частиною третьою статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 10 Додатка 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.
Отже, рішення третейського суду, яким визнано право власності на нерухоме майно, є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності.
Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином судом робиться висновок, що оскільки право власності на нерухоме майно виникло у позивача на підставі рішення третейського суду, ухваленого до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів» від 05.03.2009 №1076-VІ, то відповідачем неправомірно прийнято рішення про відмову у державній реєстрації на підставі того, що визнання права власності на об'єкти нерухомого майна виключено з підвідомчості третейських судів.
Також суд визнає неправомірною відмову відповідача у реєстрації права власності на підставі застосування п.2 розділу 2 вказаного Закону від 05.03.2009, в тій частині, що не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Відповідно до ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» рішення третейського суду, що набрало законної чинності, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення третейського суду, може бути пред'явлений до примусового виконання в строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Таким чином, суд надходить висновку, що комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Ялтинської міської ради не є органом примусового виконання, не мають повноважень та підстав виконувати функції Державної виконавчої служби, а тому на них не розповсюджується заборона на примусове виконання рішення третейського суду, встановлена п.2 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів».
Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною 2 ст.19 Конституції встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, керуючись п.3 ст.2 КАС України, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже суд робить висновок, що рішення реєстратора комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 28.08.2009 про відмову в реєстрації вказаним принципам не відповідає.
Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:
1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Тобто перед усім суд повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, а потім застосувати наслідки протиправності вказаного рішення.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
На підставі викладеного суд надходить висновку про вихід за межі позовних вимог та визнає рішення реєстратора комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 28.08.2009 про відмову в реєстрації протиправним та скасовує його.
Що стосується другої вимоги позивача - зобов'язати відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, суд вказує наступне.
Згідно п.5 розділу Y прикінцеві положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» встановлено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Згідно наказу Мін'юсту України від 07.02.2002 №7/5, що зареєстрований у Мін'юсті України 18.02.2002 за №157/6445, «Про затвердження тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно» встановлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Відповідно до п.1.3. вказаного Тимчасового положення, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ. Рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав приймає реєстратор прав власності на нерухоме майно (далі - реєстратор), що є працівником БТІ, який безпосередньо здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Згідно до п.1.13 Тимчасового положення реєстрація прав проводиться в такому порядку:
приймання й перевірка документів, поданих для реєстрації прав власності на нерухоме майно;
установлення відсутності підстав для відмови в реєстрації прав;
прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову в реєстрації прав;
унесення записів до Реєстру прав;
учинення написів на правовстановлювальних документах;
видача витягів із Реєстру прав про реєстрацію прав.
За п.3.1. Тимчасового положення з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення. Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.
Аналізуючи вище перелічені правові норми суд робить висновок, що прийняття рішення щодо реєстрації права або про відмову в реєстрації є повноваженням суб'єкта владних повноважень, яке може бути використовуване ним на власний розсуд в межах закону. Тобто це є правом, а не обов'язком відповідача. Тому суд робить висновок, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача зареєструвати за ОСОБА_1 права власності на об'єкт нерухомого майна задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запропонував позивач у позовних вимогах. Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Таким чином суд приймає рішення про зобов'язання відповідача розглянути питання щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - кабіну охорони площею 5,29 кв.м., та частину підвального приміщення загальною площею 18,58 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А» за ОСОБА_1.
Постанова складена у повному обсязі 11.11.2009.
Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасуватирішення реєстратора комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» від 28.08.2009 про відмову ОСОБА_1 в реєстрації права власності на нерухоме майно кабіну охорони площею 5,29 кв.м., та частину підвального приміщення загальною площею 18,58 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А».
3. Зобов'язати комунальне підприємство Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» розглянути питання щодо реєстрації права власності на нерухоме майно кабіну охорони площею 5,29 кв.м., та частину підвального приміщення загальною площею 18,58 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, літ. «А» за ОСОБА_1
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (98600, АДРЕСА_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 гривні 70 копійок.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Цикуренко А.С.