вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
23.10.09 Справа №2а-11987/09/8/0170
(13:00)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Криму складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в АРК
про визнання протиправною відмови та спонукання до виконання певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АРК про визнання протиправною відмови відповідача у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину; зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.09р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.10.09р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом №7/1-4580 від 14.08.2009р. відповідач неправомірно відмовив у наданні дозволу на виконання будівельних робіт по спірному об'єкту нерухомого майна на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», а саме відсутній документ, який засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договір суперфіцію, відомості про здійснення авторського та технічного нагляду суперечать чинним Положенням про авторський та технічний нагляд, відсутнє затвердження проектної документації, відсутні установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію підрядної організації, не прикладений договір підряду, відсутній документ про призначення відповідальних виконавців робіт. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оформлення права користування земельною ділянкою на квартиру в багатоквартирному будинку не передбачено чинним законодавством та навпаки суперечить положенням чинного Земельного кодексу України, відзначає про повне дотримання законодавства щодо здійснення авторського та технічного нагляду, на підтвердження чого надав суду відповідні документи. Крім того, позивач зазначив, що ним розроблений відповідний робочий проект реконструкції спірної квартири, який узгоджений зі всіма необхідними інстанціями.
Позивач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач 20.10.09 на адресу суду надав письмові заперечення на адміністративний позов, де зазначив, що відмова відповідача у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_1 обґрунтована вимогами чинного законодавства, а саме положеннями ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», які не дотримані позивачем в частині надання всіх необхідних документів.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неприбуття в судове засідання суд не повідомив, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд
ОСОБА_1 придбав у приватну власність АДРЕСА_1 загальною площею - 55,4 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 13.12.2003 року, посвідченим приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Яценко А.Н. в реєстрі за №1326. (а.с. 37).
Дане жиле приміщення - квартира - згідно відомостей технічної інвентаризації, проведеної Сімферопольським міжміським бюро реєстрації та технічної інвентаризації, розташована в цокольному поверсі багатоквартирного п'ятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 55,4 кв.м., що підтверджується технічним паспортом.
Згідно витягу з рішення виконкому Сімферопольської міської ради №1430 від 23.07.2004року «Про затвердження актів міжвідомчої комісії», даним рішенням затверджені акті міжвідомчої комісії (№79-88) від 14.07.2004р. про визнання квартир непридатними для постійного проживання (а.с.36).
Рішенням від 29.02.2008 року №446 виконавчий комітет Сімферопольської міської ради дозволив позивачу продовження термінів реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину (а.с.24).
Пунктом 2 рішення виконкому Сімферопольської міської ради від 29.02.2008 року №446 позивача було зобов'язано розробити проект реконструкції квартири з включенням до нього обсягів робіт по благоустрою прилеглої території і погодження в установленому порядку, зареєструвати об'єкт до початку реконструкції в Інспекції ДАБК в АРК і після виконання будівельних робіт пред'явити його до здачі в експлуатацію, реконструкцію вести у відповідності з рішенням виконкому та погодженою проектною документацією.
15.07.2008 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу дозволу на виконання будівельних робіт по спірному об'єкту нерухомого майна, а саме по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину (а.с.7).
Листом №7/1-4580 від 14.08.2009р. відповідач відмовив у наданні дозволу на виконання будівельних робіт по спірному об'єкту нерухомого майна на підставі того, що подані документи не відповідають вимогам ст. 29 Закону України «Про планування та забудову територій», а саме відсутній документ, який засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою або договір суперфіцію, відомості про здійснення авторського та технічного нагляду суперечать чинним Положенням про авторський та технічний нагляд, відсутнє затвердження проектної документації, відсутні установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію підрядної організації, не прикладений договір підряду, відсутній документ про призначення відповідальних виконавців робіт (а.с.35).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський проєкт-строй», що має відповідну ліцензію АВ №359877 від 17.12.2007р., видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, за замовленням позивача розроблений робочий проект реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу для розміщення магазину в житловому АДРЕСА_1 (а.с.9-23, 33).
При обстеженні квартири встановлено, що планувальне рішення та площі, конструктивні рішення відповідають санітарним, протипожежним вимогам і будівельним нормам, що пред'являються до житлових будинків у відповідності до діючих нормативних документів, а саме ДБН В.2.2-15.2005, після отримання узгоджень у встановленому порядку об'єкт може бути представлений для прийняття державною технічною комісією в експлуатацію.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, затвердженого Державною архітектурно-будівельної інспекцією України 06.12.2007р., відповідач є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції, утвореним відповідно до наказу Держархбудінспекції від 26.10.2007 р. № 45, входить до сфери її управління, підзвітний і підконтрольний їй.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 428 від 05.04.2006 р. "Про утворення Державної архітектурно-будівельної інспекції" Державна архітектурно-будівельна інспекція як урядовий орган державного управління утворена в складі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства.
Таким чином, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим є державним органом виконавчої влади з визначеними законодавчо повноваженнями і, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Оцінюючи правомірність відмови у видачі позивачу дозволу на виконання будівельних робіт суд виходив із наступного.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" N 1699-III від 20.04.2000 р. (із змінами та доповненнями) дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі:
- проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством;
- документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову;
- документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду.
Суд зазначає, що рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування серед документів, на підставі яких видається дозвіл на виконання будівельних робіт, відсутнє, через зміни в ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій", внесені підпунктом 17 пункту 10 розділу I Закону України від 16.09.2008 р. N 509-VI, які набрали чинності з 15 квітня 2009 року.
Судом встановлено, що реконструкцію квартири №63 з облаштуванням додаткового входу для розміщення магазину в житловому АДРЕСА_1 згідно розробленого робочого проекту реконструкції узгоджено з органами санітарно-епідеміологічної служби, державного пожежного нагляду, в.о. головного архітектора м.Сімферополя, ДАІ (а.с.17, 22, 38).
Матеріали справи підтверджують дотримання позивачем вимог законодавства щодо наявності документів про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду, а саме:
- наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольський проєкт-строй» №5 від 05.06.2008р. про покладення авторського нагляду за виконанням будівельних робіт на інженера-проектувальника ОСОБА_3 (а.с.26),
- зобов'язання представника авторського нагляду ОСОБА_3 від 05.06.2008р. здійснювати авторський нагляд за виконанням монтажно-будівельних робіт (а.с.25),
- наявність у представника авторського нагляду ОСОБА_3 відповідного освітнього рівня за фахом «Промислове і цивільне будівництво», кваліфікація - інженер-будівельник (а.с.27),
- підписка працівника технічного нагляду від 19.12.05 (а.с.29);
- підписка виконувача робіт ОСОБА_4, який має відповідний освітній рівень за фахом «Промислове і цивільне будівництво», кваліфікація - інженер-будівельник (а.с.28, 30);
- ліцензія на будівельну діяльність серії АВ №193130 від 29.09.2006р., видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України ПП «Фрам» - виконувачу будівельних робіт (а.с.34).
Отже позивачем дотримано приписи ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" і відповідачу надані всі передбачені законодавством України дозвільні документи по реконструкції спірної квартири.
Відповідно до частини 6 статті 319 Цивільного кодексу України, держава не втручається у здійснення власником права власності, тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Суд критично ставиться до заперечень відповідача проти позову про необхідність надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, зважаючи на наступне.
Згідно частини 2 ст.377 ЦК України якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічний законодавчий припис міститься і в ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України.
Враховуючи наведені законодавчі норми, власник об'єкту нерухомості у будь-якому випадку набуває право користування земельною ділянкою і стає фактичним користувачем земельної ділянки. Після оформлення і реєстрації договору оренди земельної ділянки така особа набуває юридичного статусу землекористувача.
Крім того, суд звертає увагу на статус спірної будівлі. Так, згідно матеріалів справи (робочого проекту реконструкції, технічного паспорта на зазначену квартиру), спірна квартира знаходиться в приміщенні багатоквартирного п'ятиповерхового будинку.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЗК земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками (частини 2, 3 ст. 42 ЗК).
При цьому прибудинковою територією вважають встановлену за проектом поділу території мікрорайону (кварталу) та проектом забудови земельну ділянку багатоквартирної несадибної житлової забудови, необхідну для розміщення та обслуговування жилого будинку й господарських і технічних будівель та споруд біля нього, тобто територію під жилим будинком, проїзди й тротуари, озеленені ділянки та ігрові майданчики, майданчики для відпочинку, занять спортом, тимчасового зберігання автомобілів жителів будинку, для господарських потреб та інші території, пов'язані з утриманням і експлуатацією будинку.
З аналізу цільового призначення земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний п'ятиповерховий житловий будинок по АДРЕСА_1, та норм ст. 42 ЗК випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону від 29.11.01 N 2866-III "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.02 N 1521 "Про реалізацію Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
У такому разі земельна ділянка належить співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і неподільною часткою житлового комплексу (допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку, його технічне обладнання) є майном співвласників, які визначають порядок його використання.
Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки (на якій розташований багатоквартирний жилий будинок) або її частини.
Як вбачається із матеріалів справи, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на момент розгляду судом справи не утворено, але квартири вказаного будинку приватизовані. Таким чином, в силу неврегульованості законодавством України питання статусу користувача земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку у разі не створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач не зобов'язаний створювати чи приймати участь у діяльності такого об'єднання.
Суд приходить до висновку про те, що створити об'єкт земельних правовідносин, а саме земельну ділянку, яка вилучатиметься із прибудинкової території і надаватиметься в оренду одному із співвласників або співкористувачів ділянки під багатоквартирним будинком неможливо, оскільки неможливо встановити окреме місцерозташування (адресу) земельної ділянки під реконструйованими приміщеннями. Крім того, надаючи земельну ділянку в оренду власнику приміщення, що розташоване в багатоквартирному будинку, порушуватимуться права інших співвласників чи співкористувачів земельної ділянки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано суду лист Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об'єднання Київського району м.Сімферополя», яке є балансоутримувачем та користувачем земельної ділянки, на якій розташований АДРЕСА_1 який розцінюється судом як доказ погодження реконструкції спірної квартири (а.с.32).
Даним доказом у справі підтверджується дотримання вимог ст.42 Земельного кодексу України, що позбавляє відповідача вимагати подання документів про право власності чи користування земельною ділянкою, право на одержання яких у позивача відсутнє.
Враховуючи обставини справи суд дійшов висновку про те, що проведення реконструкції і будівництво прибудов, господарських будівель, додаткових входів та інших аналогічних об'єктів у багатоквартирних багатоповерхових житлових будинках віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як об'єкт містобудування, для оформлення права власності на які вимагатиметься документ, що встановлює право власності чи користування земельною ділянкою.
Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до п.6.5 Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим, затверджених постановою Верховної Ради АР Крим від 18.09.02 №241-3/02 «Про затвердження Регіональних правил забудови та використання території в Автономній Республіці Крим», на виконання будівельних робіт з капітального ремонту, реставрації, реконструкції, якщо вона виконується в межах діючої забудови, замовник надає документацію згідно з п. 6.2, за виключенням документів, що підтверджують право власності земельною ділянкою (власності на неї).
Крім того, суд зауважує на тому, що вимога про надання документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою повинно стосуватися лише об'єктів первинної забудови та саме обов'язків забудовника земельної ділянки, а оскільки об'єкт нерухомого майна - АДРЕСА_1 вже збудований, питання про наявність документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою повинно бути вирішеним на стадії здійснення первинного будівництва цього об'єкту нерухомого майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на реконструкцію об'єкта нерухомості, засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Прийняття рішення, вчинення дій повинне відбуватися з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Метою цього критерію - принципу є попередження та усунення несправедливої (безпідставної дискримінації). Суб'єкт владних повноважень повинен забезпечити рівне ставлення до осіб під час прийняття рішення або вчинення дій за однакових (схожих) обставин. Несправедлива дискримінація буде відсутня, якщо орган влади надаватиме переваги певним категоріям осіб, виходячи із законних підстав та розумних об'єктивних обставин.
Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії) - цей критерій випливає з принципу пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності зокрема передбачає, що:
- здійснення повноважень, як правило, не повинно спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, які заплановано досягти;
- якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження повинні бути виправдані необхідністю досягнення більш важливих цілей;
- несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень, повинні бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;
- для досягнення суспільно-корисливих цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.
Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.
Згідно із ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вищевикладеного, а також приймаючи до уваги те, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, виконання позивачем вимог щодо складання робочого проекту будівництва про відповідність вимогам ДБН В.2.2-15.2005 та можливості отримання висновку про відповідність реконструйованого об'єкту для введення в експлуатацію, наявність документів про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду - суд приходить до висновку про те, що позивачем обраний правильний спосіб захисту порушеного права, оскільки для оформлення в установленому законом порядку права власності на нерухоме майно необхідно дотримуватися загальних правил прийняття житлових будинків в експлуатацію з подальшим отриманням свідоцтва про право власності, через що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною відмови у видачі відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт з підстав відсутності документів, передбачених ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій", цілком мотивовані та обґрунтовані, оскільки зворотного відповідачем, в порушення вимог ст.71 КАС України, не доведено та не представлено належних і беззаперечних доказів обґрунтованості своїх дій.
Суд також погоджується з думкою позивача про те, що проведення реконструкції спірного об'єкту не може розглядатися як об'єкт містобудування, а є лише його поліпшенням, оскільки проведення реконструкції віднесено до поліпшення житлово-побутових умов і не може розглядатися як об'єкт містобудування.
У ході розгляду справи відповідач не довів, що діяв неупереджено, враховуючи усі обставини спірних правовідносин, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та розсудливо, а тому суд знаходить вказану відмову протиправною, такою, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.
Враховуючи визнання судом протиправною відмови відповідача у видачі дозволу на виконання будівельних робіт позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 23.10.2009р.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим у видачі ОСОБА_1 дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину, викладену у листі №7/1-4580 від 14.08.2009р.
3. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим видати ОСОБА_1 дозвіл на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири №63 з облаштуванням додаткового входу по АДРЕСА_1 для розміщення магазину.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.