Справа № 538/143/17
Провадження № 2-а/538/13/17
29 серпня 2017 року суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Алтухова О.С., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на наступні обставини.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1600-VІІІ від 22.09.2016 р. «Про звільнення суддів» та наказу начальника територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 109/к від 05.10.2016 р. «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату Лохвицького районного суду Полтавської області» його було звільнено з посади судді Лохвицького районного суду в зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 06.10.2016 року відповідачем йому було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 19720 грн. згідно ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 р., довідки про заробітну плату, видану ТУ ДСАУ в Полтавській області № 02-21/2056 від 05.10.2016 р. При цьому відповідачем було враховано, що заробітна плата складала 24650 грн., а тривалість стажу роботи на посаді судді 12 років 8 місяців і 3 дні, і застосовано загальний відсоток розрахунку грошового утримання в розмірі 80% (24650 грн. х 80% = 19720 грн.).
Після звернення до відповідача про проведення перерахунку пенсії з 01.12.2016 р. в зв'язку із збільшенням мінімальної заробітної плати до 1600 грн., йому було повідомлено, що з 05.01.2017 р. розмір щомісячного грошового утримання складає 21760 грн. (16000 грн. + 11200 = 27200 грн.) х 80% = 21760 грн.).
На його письмове звернення від 10.01.2017 р. щодо визнання права на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру та проведення перерахунку і виплату утримання з 80% на 90% з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 року з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ТУ ДСАУ в Полтавській області, відповідач листом від 22.01.2016 р. відмовив в перерахунку утримання, з посиланням на те, що Закон України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 р. втратив чинність в зв'язку з прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI і тому є необґрунтованим його посилання на норми Закону № 2862-ХІІ, які регламентують порядок включення до стажу роботи, котрий дає право на отримання довічного грошового утримання, в тому числі часу роботи осіб, які працювали на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності в них стажу роботи на посаді не менше 10 років.
Просив визнати протиправними дії Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у визнанні права на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру та зобов'язати провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 90% з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 р. з урахуванням довідок, виданих ТУ ДСАУ в Полтавській області.
Відповідачем надіслані заперечення по справі, в яких відповідач позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову за відсутністю правових підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є суддею у відставці відповідно до постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII «Про звільнення суддів» та згідно приписів Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має право на щомісячне довічне грошове утримання.
З 06.10.2016 року Лохвицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 19720 грн. згідно ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2016 від 08.06.2016 р., довідки про заробітну плату, видану ТУ ДСАУ в Полтавській області № 02-21/2056 від 05.10.2016 р. При цьому відповідачем було враховано, що заробітна плата складала 24650 грн., а тривалість стажу роботи на посаді судді 12 років 8 місяців і 3 дні, і застосовано загальний відсоток розрахунку грошового утримання в розмірі 80% (24650 грн. х 80% = 19720 грн.).
Після звернення до відповідача про проведення перерахунку пенсії з 01.12.2016 р. в зв'язку із збільшенням мінімальної заробітної плати до 1600 грн., йому було повідомлено, що з 05.01.2017 р. розмір щомісячного грошового утримання складає 21760 грн. (16000 грн. + 11200 = 27200 грн.) х 80% = 21760 грн.).
Згідно довідки, виданої Лохвицьким районним судом Полтавської області 09.08.2016 року, стаж роботи позивача, який дає право на відставку, складає 35 років 02 місяці 11 днів. До вказаного стажу було зараховано, крім роботи на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області, служба в Збройних Силах, половина строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі, служба в органах прокуратури Полтавської області, державна служба.
Однак, Лохвицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області позивачу було призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 80% від заробітку з врахуванням стажу роботи лише безпосередньо на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області (12 років 8 місяців 3 дні).
На письмове звернення позивача щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 % від заробітку виходячи зі стажу роботи понад 30 років, було одержано письмову відмову з посиланням на те, що підстав для включення до стажу роботи, який дає право на отримання довічного грошового утримання, в тому числі часу роботи осіб, які працювали на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у них стажу роботи на посаді судді не менше 10 років, немає.
2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 31, ст.545), який передбачає умови, розмір та порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Згідно до п.25 розділу XII « ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу. Згадана норма Закону передбачає, що в інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ . За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У пункті 2 розділу XII «ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016 визначено, що з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ втрачає чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. За таких обставин на теперішній час є діючими норми обох Законів України «Про судоустрій і статус суддів» щодо щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Оскільки звільнення позивача у відставку відбулося після прийняття Закону № 1402-VІІІ від 02.06.2016, однак після його прийняття він не пропрацював три роки від відповідного рішення за результатами оцінювання згідно вказаного Закону, відносно нього розрахунок утримання має здійснюватись відповідно до п.25 розділу XII Закону 1402-VІІІ від 02.06.2016 та положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ , а за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання має збільшується на два відсотки, але не більше 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 у справі № 1-8/201 Конституційним Судом України встановлено такий порядок виконання цього рішення: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
Згідно ст.120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ суддя має право на відставку у разі наявності не менше двадцяти років стажу на посаді судді, що визначається відповідно до ст.135 цього Закону. У п.11 Розділу XIII «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону України "Про судоустрій і статус суддів"від 7 липня 2010 року № 2453-VІ було також передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. Зазначене відповідає положенням частини першої статті 58 Конституції України, згідно яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. До набрання чинності Законом № 2453 діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 р. № 2862-ХІІ, ч.4 ст. 43 якого, було передбачено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, зараховується також час роботи на певних посадах, в тому числі на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Оскільки суддівський стаж ОСОБА_1 складає понад 10 років і його було призначено на посаду судді в 2004 році, тобто під час дії Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, то при визначенні стажу, який дає право на відставку, до нього слід враховувати, крім роботи на посаді судді, стаж роботи на посадах слідчого і прокурора в органах прокуратури Полтавської області, що загалом складає понад 30 років і надає право позивачу на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 640 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступив стороною у справі, або якщо стороною у справі виступила його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 6, 11, 17, 71, 161, 162, 183-2, 256 КАС України, суд , -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови у визнанні права ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру та проведенні перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 90% з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 року, з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02-21/2056 від 05.10.2016 р. і № 496 від 02.12.2016 р.
Зобов'язати Лохвицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області визнати за ОСОБА_1 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 90% з врахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 р., з урахуванням довідок, виданих управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02-21/2056 від 05.10.2016 р. і № 496 від 02.12.2016 р.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунку Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.
Суддя Лохвицького
районного суду О.С.Алтухова