Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/4783/17
іменем україни
29 серпня 2017 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
при секретарі Кондра Ю.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, -
Позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» 31 липня 2017 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.
В поданій до суду позовній заяві позивач посилався на те, що відповідачу надані послуги з центрального опалення і гарячого водопостачання в квартиру АДРЕСА_1, за період з 01 вересня 2013 року по 01 травня 2017 року існує заборгованість в розмірі 15753,91 грн.
Крім того вважає, що відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач має сплатити вказану суму боргу із врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за отримані послуги з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в загальному розмірі 21822,91 грн.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримала подану до суд позовну заяву, посилаючись на викладені в ній обставини.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнавала позовні вимоги частково на суму заборгованості в розмірі 15753,91 грн., але заперечувала щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані в справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01 вересня 2013 року по 01 травня 2017 року надавав послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2, але плата за послуги не вносилася, існує заборгованість за вказаний період в розмірі 15753,91грн.
При цьому розрахунок вартості послуг є обґрунтованим та відповідає затвердженим тарифам.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтями 64, 68 ЖК України передбачено обов'язок відповідачів своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 162 ЖК України передбачено обов'язок особи, як власника квартири, своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
За нормами ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 лютого 2014 року є власником 1/2 частки квартири № 20 в м. Полтава, вулиця Зигіна, 3/7.
Також відповідач ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 29 листопада 2016 року є власником іншої 1/2 частки зазначеної квартири.
Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню, з відповідача ОСОБА_2 як із власника та, відповідно - споживача послуг, підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з теплопостачання, отримані за адресою АДРЕСА_2 в розмірі 1575,91 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення 3 % річних та розрахованої суми інфляції суд виходить з наступного.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Нормою статті 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За нормами ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена у п. 23 Правил та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.
Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг теплопостачання, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги з врахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Тому загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за період з 01 вересня 2013 року по 01 травня 2017 року складає 21822,91 грн.
Посилання відповідача на ту обставину, що право власності на квартиру виникло лише в листопаді 2016 року не заслуговує на увагу.
Як встановлено судом, відповідач, будучи спадкоємцем майна за заповітом померлого 07 червня 2013 року ОСОБА_3, у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала відповідно свідоцтва про право на спадщину на відповідну частину спадкового майна.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як встановлено судом, заборгованість з оплати за послуги з теплопостачання виникла з 01 вересня 2013 року, тобто, після відкриття спадщини, яку відповідач прийняла з 07 червня 2013 року.
Посилання відповідача на те, що відповідно до укладеного між нею та позивачем договору з теплопостачання вона сплатила наявну суму боргу в сумі 12715,86 грн., а тому застосування індексу інфляції та 3 % річних є безпідставним судом оцінюється критично.
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 дійсно 30 березня 2016 року уклала з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за умовами якого в тому числі зобов'язалася погасити заборгованість, яка склалася станом на 01 березня 2016 року, в сумі 12715,86 грн. до 01 березня 2017 року.
Також встановлено, що в період з березня 2016 року по квітень включно 2017 року відповідачем здійснювалася оплата за отримані послуги, при цьому дані квитанцій не містять чіткого визначення призначення суми платежу - чи заборгованість станом на 01 березня 2016 року, чи заборгованість за подальші періоди.
Посилання відповідача в судовому засіданні на пропуск позивачем строків позовної давності є безпідставним.
За нормами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 в період січень 2015 року - квітнень 2017 року частково сплачувала заборгованість, що остання підтвердила в судовому засіданні.
Тим самим, сплачуючи кошти в рахунок боргу, відповідач ОСОБА_2 в силу норм ст. 264 ЦК України визнавала наявність заборгованості за комунальні послуги та перервала термін позовної давності.
Окрім того, як встановлено судом, позивачем ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» дотримано вимоги цивільного процесуального законодавства щодо звернення до суду попередньо з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з відповідача.
За частинами 1, 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ за ч. 1 ст. 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Подання особою заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває позовну давність (Ухвала ВССУ від 23 вересня 2015 року в справі N 6-18668св15).
Враховуючи вказані обставини, посилання відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності та застосування судом наслідків спливу строків позовної давності є необґрунтованим.
За нормами ст. 217 ЦПК України, на яку посилається відповідач в поданих до суду запереченнях, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Судом не встановлено правових підстав для визначення в порядку ст. 217 ЦПК України порядку виконання рішення суду про стягнення заборгованості на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» та/чи для надання відстрочки або розстрочки його виконання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в сумі 1600 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 213 - 215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на реєстраційному обліку в АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" суму заборгованості за послуги теплопостачання, отримані за адресою АДРЕСА_4, за період з 01 вересня 2013 року по 01 травня 2017 року з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в сумі 21822 грн. 91 коп.
Стягнути ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" понесені судові витрати в розмірі 1600 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/ ОСОБА_4
Суддя Н.Л.Яковенко
29.08.2017