Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"24" травня 2007 р. Справа № 52/485-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоконь Н.Д. , суддя Івакіна В.О.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача - Коваленка Д.М., довіреність № 66-01-16/55 від 10.04.2006 р.
третьоїособи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-Полубєдова П.Е., довіреність № 9/5-164 від 18.12.2006 р. у справі
відповідача - Ткаченко О.В., довіреність без номеру від 05.04.2007 р., після перерви не з"явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 862 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.06 р. по справі № 52/485-06
за позовом Національного технічного університету "Харківський політехнічний інститут", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство освіти та науки, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма ПТФ", м. Харків
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
встановила:
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентал»повернути позивачу будівлю, що розташована за адресою: м. Харків, вул.Весніна, 5, яка знаходиться в незаконному володінні відповідача. В обгрунтування позову позивач посилається зокрема на те, що спірна будівля знаходиться у нього на балансі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2007 р. у справі № 52/485-06 (суддя Білоусова Я.О.) позов задоволено. Зобов"язано товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал" повернути Національному технічному університету "Харківський Політехнічний інститут" будівлю, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 5.
Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Харківської області від 13 лютого 2007 року скасувати та
прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність викладених в рішенні місцевого господарського суду висновків, обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, а саме, вказує на те, що будівля, яка розташована за адресою м.Харків, вул.Весніна, 5 була придбана ним за відплатним договором купівлі-продажу у ТОВ «Арнед»від 29.11.2002 року, та отримано право власності на зазначену будівлю на підставі свідоцтва про право власності, яке було видане виконавчим комітетом Харківської міської ради 23.10.2002 року і зареєстровано у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ПТФ»набуло право власності на цю будівлю на підставі договору оренди з правом викупу, укладеного з Харківським політехнічним інститутом ім. В.І.Леніна від 04.02.1992 року і у відповідності до рішення Арбітражного суду Харківської області по справі № 7222/6-04 від 12.08.1999 року.
Окрім цього відповідач вважає, що відсутні правові підстави для витребування у нього спірної будівлі, оскільки він є її добросовісним набувачем на підставі відплатного договору. Також відповідач посилається на те, що договір оренди з правом викупу спірної будівлі між ТОВ «Фірма ПТФ»та ХПІ ім. В.І.Леніна від 04.02.1992 року був укладений у відповідності до вимог Закону СРСР «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду»№ 810-І від 23.11.1989 року, а вимоги Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 року погіршували становище орендаря.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13 лютого 2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що договір оренди з правом викупу між ТОВ «Фірма ПТФ»та ХПІ ім. В.І.Леніна від 04.02.1992 року не відповідає вимогам Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», а також на те, що між ТОВ «Фірма ПТФ»і ХПІ ім. В.І.Леніна при розгляді справи за позовом ХПІ ім. В.І.Леніна до ТОВ «Фірма ПТФ»про витребування майна, була укладена мирова угода про визнання зазначеного договору недійсним, про що Арбітражним судом Харківської області 31.08.1995 року була винесена ухвала.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, та таким, що прийнято при повному з"ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, наполягає на скасуванні рішення суду першої інстанції від 13.02.2007 р. та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у відзиві на апеляційну скаргу просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представника для участі в судовому засіданні не направила, відзив на апеляційну скаргу не надала, ухвала суду та повідомлення про вручення поштового відправлення повернуто до суду у зв"язку з тим, що за вказаною адресою ТОВ "Фірма ПТФ" не значиться.
У судовому засіданні 17 травня 2007 року було оголошено перерву до 9 год. 30 хв. 24.05.2007 р. для виготовлення повного тексту постанови, перерву було продовжено до 12 год. 30 хв. у зв"язку з тим, що 24 травня 2007 р. в Харківському апеляційному господарському суді з 9 год. до 12 год. 30 хв. з технічних причин було зупинено роботу електронної програми "Діловодство", що робило неможливим доведення до відома сторін повного тексту постанови у призначений час.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з того, що спірна будівля вибула з володіння позивача не з його волі, за відсутності угод про її відчуження та без згоди органу, на який покладено здійснення функцій щодо управління майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності, тому що, у відповідності до ст.83 ЦК України (у редакції 1963 року) на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння не поширюється позовна давність. Взаємовідносини учасників угод про відчуження майна регулюються ст.661 ЦК України, яка передбачає, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15.12.1992 року № 38-92 на міністерства покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, тобто щодо спірної будівлі такі функції має здійснювати Міністерство освіти та науки України уже після укладення договору оренди. Міністерство освіти та науки України не було залучено до розгляду справ, на рішення та ухвали по яким посилається відповідач в обгрунтування своїх заперечень проти позову.
На думку колегії суддів, зазначені висновки місцевого суду є помилковими, не відповідають нормам чинного законодавства та обставинам справи, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з архівною копією постанови № 320 виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 07.12.1943 року, наданою Державним архівом Харківської області, Харківському хіміко-технічному інституту надано приміщення, які належали інституту та були в його користуванні до окупації м.Харкова, а саме: по вул.Островського, 5, учбовий корпус та гуртожиток.
Наказом Міністра вищої освіти Союзу РСР № 1194 від 16.09.1949 року було відновлено Харківський політехнічний інститут ім. В.І.Леніна на базі Харківських механіко-машинобудівельного, хіміко-технологічного, електротехнічного інститутів та інституту інженерів цементної промисловості.
Згідно архівного витягу протоколу № 4 засідання виконавчого комітету Харківської міської ради депутатів трудящих від 26 січня 1955 року, наданим Державним архівом Харківської області, Харківському політехнічному інституту надано дозвіл на будівництво багатоповерхового будинку на 72 квартири на його ділянці по вул.Островського, 5 та додаткову прирізку землі за рахунок частини площі ім.1-го Травня,1.
Згідно з довідкою Державного архіву Харківської області від 22.04.2005 року за № 01-12/296, вулиця Островського на теперішній час є вулицею Весніна.
Наказом Міністерства освіти України № 147 від 18.05.1994 року було оголошено Постанову Кабінету Міністрів України від 20.04.1994 року № 244 про створення на базі Харківського державного політехнічного інституту, що ліквідується, Харківського державного політехнічного університету.
Наказом Міністерства освіти і науки України № 505 від 30.10.2000 року було оголошено Указ Президента України № 10529/2000 від 11.09.2000 року про надання Харківському державному політехнічному університету статусу національного.
НТУ «Харківський політехнічний інститут»є державним закладом з державною формою власності, що підтверджується довідкою № 554 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
04 лютого 1992 року між ТОВ «Фірма ПТФ»та ХПІ ім. В.І.Леніна було укладено договір оренди з правом викупу. Предметом договору були приміщення та обладнання в будівлі за адресою: м.Харків, вул. Весніна, 5. У відповідності до п.1.6. наведеного договору, зазначене майно переходе у власність орендаря після внесення на рахунок орендодавця залишкової вартості в розмірі 305075,00 крб. приміщень та обладнання. Пунктом 4.4. цього договору визначено, що після перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця суми у розмірі 305075,00 крб., орендоване майно переходить у власність. Кошти за цим договором сплачені в повному обсязі, що не заперечується представником позивача.
31.08.1995 року ухвалою Арбітражного суду Харківської області по справі № 2754/63 за позовом ХПІ ім.В.І.Леніна до ТОВ «Фірма ПТФ»про витребування майна було припинено провадження у справі в зв'язку з визнанням сторонами договору оренди від 04.02.1992 року недійсним і поданням сторонами клопотання про принипинення провадження по справі від 30.08.1995 року.
12.08.1999 року рішенням Арбітражного суду Харківської області по справі № 7222/6-04 за ТОВ «Фірма ПТФ»було визнане право власності на спірну будівлю. З цього рішення суду вбачається, що ТОВ «Фірма ПТФ»у липні 1992 року виконала свої грошові зобов'язання перед ХПІ ім.В.І.Леніна за договором оренди та перерахувала на його рахунок грошові кошти у розмірі 305075,00 карбованців, що підтверджується листом ХПІ ім.В.І.Леніна від 08.07.1999 року та актом звіряння взаємних розрахунків між ХПІ ім.В.І.Леніна та ТОВ «Фірма ПТФ», а також, що спірна будівля (приміщення будівлі) передані ТОВ «Фірма ПТФ»на підставі акту прийому-передачі від 15.12.1992 року. Дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили. Ухвалами Арбітражного суду Харківської області від 15.02.2002 року і 26.03.2002 року по справі № 7222/6-04 виправлялись помилки у рішенні Арбітражного суду Харківської області від 12.08.1999 року щодо назви ТОВ «Фірма ПТФ». Крім того, 02.10.2002 року господарський суд Харківської області, за поданням прокурора м.Харкова та за участю позивача як третьої особи, переглянув за нововиявленими обставинами рішення Арбітражного суду Харківської області від 12.08.1999 року по справі № 7222/6-04. Ухвалою господарського суду Харківської області зазначене рішення залишено без змін. Позивач, який брав участь у справі як третя особа цю ухвалу господарського суду Харківської області від 02.10.2002 року не оскаржував.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов»язковими до виконання на всій території України.
28.03.2002 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»видало ТОВ «Фірма ПТФ»реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомості (реєстровий № 3241), згідно з яким право власності на будівлю по вул. Весніна, 5 у м.Харкові, було зареєстровано за ТОВ «Фірма ПТФ».
23.10.2002 року виконавчим комітетом Харківської міської ради ТОВ «Арнед»було видане свідоцтво про право власності, яке було зареєстроване у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»за реєстровим № 3241.
29.11.2002 року між ТОВ «Арнед»та відповідачем ТОВ «Рентал»був укладений та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бакіровою В.В. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, реєстровий № 248. Предметом цього договору були нежитлові приміщення підвалу, 1-го, 2-го, 3-го та 4-го поверхів будинку № 5 по вулиці Весніна у м.Харкові.
06.12.2002 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»видало відповідачу реєстраційне посвідчення на об'єкт нерухомості (реєстровий № 3241), згідно з яким право власності на будівлю у м.Харкові по вул.Весніна, 5, було зареєстроване за відповідачем ТОВ «Рентал».
Надаючи правову оцінку договору оренди з правом викупу, укладеному між ТОВ «Фірма ПТФ»( орендар) та ХПІ ім.В.І.Леніна (орендодавець) від 04.02.1992 року, колегія суддів зазначає, що даний договір був укладений у відповідності з вимогами діючого на той час законодавства, зокрема, Закону СРСР «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду»№ 810-І від 23.11.1989 року. Згідно ч.ч.1,2 ст.10 зазначеного Закону, орендар може повністю або частково викупити орендоване майно. Умови та порядок викупу визначаються договором оренди. Викуп здійснюється шляхом внесення орендарем орендодавцеві всієї належної йому орендної плати. Пунктом 1.6. договору оренди з правом викупу укладеного 04.02.1992 р. між позивачем та ТОВ "фірма ПТФ" передбачено, що орендовані приміщення та устаткування переходять у власність орендаря, якщо він вносить орендодавцю всі належні йому орендні платежі у розмірі залишкової балансової вартості орендованого майна у розмірі 305075,00 карбованців. Пунктом 4.4. зазначеного договору оренди з правом викупу передбачено, що після перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця суми у розмірі 305075,00 карбованців орендоване майно переходить у власність орендаря. Представник позивача підтверджує отримання ХПІ ім.В.І.Леніна від ТОВ «Фірма ПТФ»грошових коштів у розмірі 305075,00 карбованців в рахунок виконання останнім своїх зобов'язань за цим договором. Цей факт також підтверджується рішенням Арбітражного суду Харківської області від 12.08.1999 року у справі № 7222/6-04 за позовом ТОВ «Фірма ПТФ»до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»з посиланням на лист ХПІ ім.В.І.Леніна від 08.07.1999 року, акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Фірма ПТФ»та ХПІ ім.В.І.Леніна та акт прийому-передачі приміщень від 15.12.1992 року між ТОФ «Фірма ПТФ»і ХПІ ім.В.І.Леніна.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство освіти і науки України здійснює управління майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності після прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»№ 8-92.
До введення в дію цього Декрету спірна будівля знаходилась в оперативному управлінні ХПІ ім. В.І. Леніна.
Відповідно до статі 39 Закону України «Про власність»майно, що є державною власністю і закріплене за державною установою, яка перебуває на Державному бюджеті, належить їй на праві оперативного управління. Державні установи, що перебувають на Державному бюджеті мають право розпоряджатися майном самостійно .
10 квітня 1992 року був прийнятий Закон України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»№ 2269-ХІІ (на теперішній час -Закон України «Про оренду державного та комунального майна»), відповідно до ч.2 ст.28 якого обмежувалось право орендарів на укладання договорів оренди з правом викупу майна, якщо таке майно відносилось до об'єктів, приватизація яких заборонена законодавчими актами України. Пунктом 1 Постанови ВР України від 10.04.1992 року «Про введення в дію Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій»№ 2270-ХІІ передбачено, що зазначений Закон вводиться в дію з моменту його опублікування, а п.4 цієї Постанови передбачено, що договори оренди майна державних підприємств і організацій, укладені до введення в дію цього Закону повинні бути приведені у відповідність з ним шляхом внесення змін до чинних договорів в строк до 31 грудня 1992 року. Цей закон введений в дію з 02 червня 1992 року. Згідно з п. «б»ч.2 ст.5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств»від 04.03.1992 року № 2163-ХІІ (на теперішній час Закон України «Про приватизацію державного майна»), майно закладів освіти не підлягає приватизації. 15.12.1992 року був прийнятий Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»№ 8-92, який передбачає покладення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності на відповідні міністерства та інші, підвідомчі КМ України органи державної виконавчої влади. Пункт 8 цього Декрету передбачає, що він набуває чинності з дня опублікування. Датою набуття ним чинності (опублікування) є 26.02.1993 року.
Стаття 128 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Пунктом 4.4. договору оренди з правом викупу між позивачем та ТОВ «Фірма ПТФ»передбачено, що орендоване майно переходить у власність орендаря після перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця 305075,00 карбованців (залишкової вартості майна). ТОВ «Фірма ПТФ»(орендар) виконала це зобов'язання у липні 1992 року.
Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»передбачає, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативні акти не мають зворотної дії в часі, що також встановлено Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 «Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)».
Колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку до спірних правовідносин не підлягають застосуванню Закон України «Про оренду державного та комунального майна»від 10 квітня 1992 року № 2270-ХІІ і Декрет Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності»від 15 грудня 1992 року № 8-92 (із змінами та доповненнями, внесеними Господарським Кодексом України від 16.01.2003 року. Декрет втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про управління об'єктами державної власності»), оскільки ці Закон та Декрет були прийняті та введені в дію після укладання договору оренди з правом викупу 04.02.1992 року між позивачем та ТОВ «Фірма ПТФ»і, крім того, вони погіршували становище орендаря, зокрема, обмежували його право на викуп об'єкту оренди, передбачене договором оренди та Законом СРСР «Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду».
Також слід зазначити, що на момент прийняття Закону України "Про оренду державного майна" статтею 31 цього Закону було зазнаечно, що зміни і доповнення до Закону України "Про оренду майна державних підприємств і організацій" не розповсюджуються на раніше укладені договори оренди державного майна, в тому числі і стосовно викупу орендованого майна, за виключенням питань, пов"язаних з оцінкою вартості майна. Ця стаття виключена лише на підставі Закону № 326/95-ВР від 15.09.1995 р.
Колегія суддів вважає, що Ухвала Арбітражного суду Харківської області від 31.08.1995 року по справі № 2754/63 за позовом ХПІ ім.В.І.Леніна до ТОВ «Фірма ПТФ»про витребування майна, якою було припинено провадження по справі в зв'язку з клопотанням сторін про визнання договору оренди від 04.02.1992 року недійсним не є достатнім доказом недійсності цього договору оренди. Арбітражним процесуальним Кодексом України, зокрема ст.ст.22,78 не передбачено право і можливість сторін на укладання угоди, в тому числі, мирової угоди. Статтею 80 АПК України також не передбачено право або обов'язок суду припиняти провадження у справі за клопотанням сторін. Договором оренди з правом викупу між позивачем та ТОВ «Фірма ПТФ»від 04.02.1992 року не передбачене право сторін на визнання його недійсним. Частина 2 статті 48 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає, що по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою. Представник позивача підтверджує, що грошові кошти у розмірі 305075,00 карбованців не були повернуті ТОВ «Фірма ПТФ»до теперішнього часу, а ХПІ ім.В.І.Леніна не була повернута спірна будівля. Рішення суду, яким був би визнаний недійсним зазначений договір оренди з правом викупу позивачем суду не надано.
Згідно з вимогами ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з вимогами ст.388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно у набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Наявними в матеріалах справи документами, а саме, договором оренди з правом викупу від 04.02.1992 р., укладеним позивачем з ТОВ «фірма ПТФ», рішенням арбітражного суду Харківської області від 12.08.1999 р. у справі № 7222/6-04 переглянутим за поданням прокурора м. Харкова за нововиявленими обставинами та залишеного без змін ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2002 р. «Про зобов»язання до реєстрації права власності»та не оскарженого позивачем підтверджується, що спірна будівля вибула із володіння позивача з його волі.
Договором купівлі-продажу від 29.11.2002 р., укладеного між ТОВ «Арнед»та ТОВ «Рентал»підтверджується, що ТОВ «Рентал»є добросовісним набувачем, а згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про власність володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Крім того, статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, та статтею 50 Закону України «Про власність»також передбачено, що власник має право вимагати повернення (віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння, тоді як в даному випадку, як вже було зазначено позивач не є власником спірного майна, а тому не має права його витребувати.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції -скасуванню, у зв"язку з тим, що воно прийнято при невідповідності викладених в ньому висновків, обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись статтями 321, 387 Цивільного кодексу України, статтями 39, 49, 50 Закону України "Про власність", статтями 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 13 лютого 2007 року у справі № 52/485-06 (н.р.37/383-05) скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя (підпис) Фоміна В.О.
Суддя (підпис) Білоконь Н.Д.
Суддя (підпис) Івакіна В.О.