22 серпня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/381/17-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Левицького В.К.
за участю секретаря судового засідання Бідней О.В.
сторін:
представника позивача - Ротара А.В.
відповідач - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення коштів.
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) адміністративно-господарські санкції в сумі 9944,45 грн та пеню у розмірі 248,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив адміністративно-господарські санкції в сумі 9944,45 грн, за що нараховано пеню у розмірі 248,71 грн. В добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем до суду подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, зазначаючи, що на підприємстві за трудовим договором у період з 01.01.2016 р. по 08.06.2016 р. працювала ОСОБА_3, якій встановлена третя група інвалідності загального захворювання. Оскільки особа з обмеженими можливостями була працевлаштована, вважає вимоги позивача безпідставними.
Відповідач в судове засідання призначене на 22.08.2017 р. не з'явився, явку представників не забезпечив, про причини неприбуття не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи судом, встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.03.2005 р. (а.с. 22-24).
Як вбачається із поданого відповідачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 9 чоловік, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 1 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників склав 179000,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 319889 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті не визначена (а. с. 9).
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Держпраці у Чернівецькій області проведено планову перевірку додержання відповідачем законодавства про працю та загальнообов'язкове соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 24-07-37/190-24 від 19.04.2017 р. (а.с. 69-83).
Під час перевірки встановлено, що середньооблікова чисельність працівників у відповідача за 2016 р. становила 9 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за 2016 р. (відповідно до відомостей по нарахуванню заробітної плати) 179000,00 грн; середньорічна заробітна плата штатного працівника 19889,00 грн.
Також в акті перевірки зафіксовано, що впродовж 2016 р. на підприємстві працювала ОСОБА_3, яка є інвалідом третьої групи захворювання зору. 08.06.2016 р. фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 прийнято наказ про переведення ОСОБА_4 за її згодою на інше підприємство.
За результатами перевірки зроблено висновок про недотримання відповідачем в 2016 р. нормативу працевлаштування інвалідів, так як зазначена вище особа відпрацювала тільки 5 місяців і 8 днів, що складає менше 0,5 та є порушенням ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
21.04.2017 р. Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на адресу відповідача направлено припис №24-07-37/156-20 відповідно до якого зобов'язало фізичну особу-підприємця у відповідності до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" дотримуватися нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с. 85-86).
На підставі висновків викладених в акті перевірки, які направлено Управлінням Держпраці у Чернівецькій області на адресу позивача для вжиття заходів відповідно до наданих повноважень, позивачем підготовлено та направлено на адресу відповідача претензію від 02.06.2017 р., у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої відповідач зобов'язаний самостійно сплатити протягом 15 діб на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 9944,45 грн, в тому числі пеня в сумі 179,10 грн (а.с. 8, 13).
19.05.2017 р. відповідачем на адресу позивача надано відповідь на претензію, в якій він вважав безпідставною претензію, оскільки на підприємстві в 2016 р. працювала особа із третьою групою інвалідності (а.с. 10).
Крім того, судом встановлено, що згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем станом на 16.06.2017 р. основний борг становить 9944,45 грн та пеня у розмірі 248,71 грн (а.с. 7).
Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70. На виконання п. 2 зазначеного Порядку, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 р. №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.2007 р. за № 117/13384 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна ) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".
Судом встановлено, а також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні, що 27.02.2017 р. відповідач подав до позивача звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік форми № 10-ПІ.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" 05.07.2012 р. № 5067-VI роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії) та заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Порядок подачі звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, а також форми цієї звітності, затвердженні наказом Міністерства праці та соціальної політики від 31.05.2013 р. №316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 р. за № 988/23520, відповідно до якого про наявність вакансій підприємство подає звіт за формою №3-ПН.
Згідно з положеннями наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - інформація) подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування інвалідів. Неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, а саме неподання звітів за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 21-476а13 від 28.01.2014 р., яка згідно положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.
Дослідженням інформації наданої Чернівецьким міським центром зайнятості від 24.07.2017 р. встановлено, що протягом 2016 р. відповідач звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю до Заставнівського районного центру зайнятості та звітну-інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН у 2016 р. не надавав; особи з інвалідністю Заставнівським районним центром зайнятості для працевлаштування відповідачем у 2016 р. не направлялись (а.с. 65).
З огляду на вищезазначене, видно, що відповідач у 2016 році, обов'язки, покладені на нього ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII не виконав, зокрема ним не виділені та не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що у період з 01.01.2016 по 08.06.2016 р. на підприємстві працювала особа з обмеженими фізичними властивостями, оскільки перед роботодавцем стоїть обов'язок створити робоче місце для особи з інвалідністю і подати звіти за формою № 3-ПН про наявність вакансій для інвалідів державній службі зайнятості.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вимог ч. 2 вказаної статті Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-ХІІ передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно ст. 21 Кодексу законів про працю України, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто безпосереднє працевлаштування інваліда здійснюється підприємством.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його бажань.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку із скоєнням правопорушення. У разі не доведення учасником господарських відносин про вжиття всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення на нього може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Частиною 8 ст. 20 Закону № 875-ХІІ передбачено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку та контролю за їх використанням, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів встановлюється законом.
Так, ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, зобов'язаний був самостійно сплатити до 15.04.2017 р. на рахунок позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 9944,45 грн, тобто суму, що визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Проте, дана сума відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Так, згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 16.04.2017 р. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій за фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 станом на 16.06.2017 р. обліковується сума штрафу у розмірі 9944,45 грн та пеня в сумі 248,71 грн.
Як видно із матеріалів справи, вказана заборгованість та пеня не погашені відповідачем.
За таких обставин, суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо несвоєчасної сплати адміністративно-господарської санкції і пені та вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На час вирішення справи відповідач не надав доказів відсутності або погашення ним адміністративно-господарських санкцій та пені.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 71, 86, 94, 158, 162, 163, 165, 167 КАС України, суд,-
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 9944,45 грн та пеню у розмірі 248,71 грн.
У відповідності до ст. ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.
Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.К. Левицький
Постанова в повному обсязі складена 28 серпня 2017 р.