Справа № 755/12261/17
"22" серпня 2017 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та встановити факт батьківства,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та встановити факт батьківства.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно положень ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також про інші правовідносини, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Суди розглядають справи, визначені у ч. 1 ст. 15 ЦПК України, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.
За змістом ч. 1 ст. 234 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За правовим аналізом вказаної норми, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.
Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.256 Цивільного процесуального кодексу України.
За нормою частини другої ст.256 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Звертаючись до суду із заявою в порядку окремого провадження, заявник ОСОБА_1 просить суд: «Виключити з актового запису №1257, зареєстрованого Відділом ДРПЦС Деснянського району міста Києва районного управління юстиції про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запис про ОСОБА_3, як про батька дитини. Встановити факт батьківства померлого - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя Нікарагуа, стосовно мене ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1».
Обґрунтовуючи підстави для встановлення даного юридичного факту тим, що на момент народження заявника ОСОБА_1, її батьки - ОСОБА_6 та ОСОБА_4, громадянин Нікарагуа, який на даний час помер, не перебували у зареєстрованому шлюбі, при оформленні свідоцтва про народження дитини у розділі відомості про батька, зі слів матері дитини, записано «ОСОБА_3», оскільки в органах реєстрації актів цивільного стану заявнику відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження, що спонукало звернутись до суду із заявою про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини та встановити факт батьківства ОСОБА_4, громадянина Нікарагуа.
Закон України "Про міжнародне приватне право" визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право")
Відповідно до положень ст. 414 Цивільного процесуального кодексу України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Виходячи зі змісту положень ст.65 Закону України «Про міжнародне приватне право», встановлення та оскарження батьківства визначається особистим законом дитини на момент її народження.
Як роз'яснено у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства та стягнення аліментів», при розгляді справ про встановлення батьківства відносно дитини, що народилась до 01.04.2004 року, необхідно застосовувати норми КпШС України.
Правилами закріпленими в ч.3 ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що при встановленні батьківства суд приймає до уваги спільне проживання та ведення загального господарства матерю дитини та відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, які з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Підстави, порядок та строки звернення з вимогами щодо оспорювання батьківства (материнства) визначені у ст.56 Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Таким чином, законодавець до правовідносин, які виникли до 01 січня 2004 року, висуває вичерпний перелік обов'язкових ознак для встановлення батьківства, серед яких біологічне походження дитини від батька, не має вирішального значення, разом з тим, законом не передбачена процедура встановлення походження дитини від батька в порядку окремого провадження.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. (ч.4 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та встановити факт батьківства? в порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право, зважаючи на те, що заявник ОСОБА_1 просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_4, громадянина Нікарагуа, є її батьком, що є окремим предметом доказування та має здійснюватись шляхом подання до суду відповідного позову в порядку та з підстав, визначених Кодексом про шлюб та сім'ю України, що дає підстави відмовити у відкритті провадження у справі на підставі ч.4 ст.256 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до положень п.3 ч.1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.256, 209-210 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька та встановити факт батьківства.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.