Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
23 серпня 2017 р. № 820/3087/17
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Терехової О.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_3
до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3С.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру, управління), в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 30.06.2017 № М- 19011/0/6-16737/0/21-17;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути мою заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області для подальшої передачі у власність.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області для подальшої передачі у власність. Також зазначив, що безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на сході України і є учасником бойових дій та має переважне право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, відповідно до положень пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками". Однак, листом від 30.06.2017 № М-19011 /0/6-16737/0/21-17 відповідачем було фактично відмовлено у видачі такого дозволу. Тому, позивач вважає, що відмова відповідача грубо порушує його законне право на отримання земельної ділянки у власність, гарантоване Конституцією України, а також іншими Законами України.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях зазначила, що позивач звернувся до Головного управління з заявою з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області для подальшої передачі у власність. Дана заява була розглянута Головним управлінням та за результатами розгляду якої позивачу надано листом обґрунтовану письмову відповідь від 30.06.2017 № М-19011/0/6-16737/0/21-17, згідно якої повідомлено позивача, що відповідач не має змоги одночасно надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки всім учасника антитерористичної операції, які на даний час звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_3, звернувся із заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, з метою отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення, особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Просянської сільської ради Куп'янського району Харківської області для подальшої передачі у власність.
До заяви були додані необхідні документи, а саме: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду: документ, що підтверджує участь в антитерористичній операції; графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Вказана заява була відправлена засобами поштового зв'язку 12.06.2017 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та вручена 14.06.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 10).
Позивачем було отримано лист від 30.06.2017 № М-19011/0/6-16737/0/21-17 “Про розгляд заяви”, відповідно до якого ОСОБА_3 фактично відмовлено у видачі такого дозволу. В обґрунтування вказаного листа відповідачем було зазначено, що з 17 червня 2017 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження. Вказана постанова направлена на вирішення нагальної на сьогодні проблеми ефективного використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності, запобігання зловживанням, недопущення соціальної напруги в земельній сфері. Система організації процесу виконання Стратегії передбачає першочергову реалізацію прав учасників антитерористичної операції на землю сільськогосподарського призначення державної форми власності шляхом надання відповідних дозволів на розробку документації із землеустрою. При цьому, площа земельних ділянок, які пропонується надати учасникам антитерористичної операції в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області складає 25 відсотків від площ земельних ділянок, право оренди на яку було продано територіальним органом Держгеокадастру на території відповідної області у кварталі, що перебував у поточному кварталу. Нажаль такі законодавчі обмеження не дають змоги одночасно надати дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки всім учасникам антитерористичної операції, які на даний час звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Та рекомендовано звернутись до Харківської обласної громадської організації “Спілка ветеранів АТО” для подальшого включення ОСОБА_3 в перелік учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих воїнів, які потребують реалізації першочергових прав на землю.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У зв'язку з цим суд зазначає, що правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.
Відповідно до положень частини 6 та 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об'єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі, якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання, Верховна ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру у Харківській області визначено Положенням про Головне управління Держгеокадастру у області, котре затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та жилого - комунального господарства України від 03.02.2015 № 14, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2015 за вих. № 177/26622, у підпункті 12 пункту 4 якого встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України.
Суд зазначає, що лист відповідача від 30.06.2017 № М-19011/0/6-16737/0/21-17 щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і викладена в ньому позиція (фактично відмова) у надані дозволу, не містить визначених частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та вмотивованої відмови у його наданні, що не може бути визнано судом правомірним.
Пояснення з цього приводу представника відповідача про те, що зазначеним листом було надано позивачу роз'яснення щодо порядку отримання дозволу, а не відмова, судом до уваги не приймається, оскільки за приписами ст. 122 ЗКУ відповідач розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні і не передбачає надання будь-яких консультацій. Будь-яких інших рішень за результатами розгляду, крім рішення, викладеного у листі від 30.06.2017 № М-19011/0/6-16737/0/21-17, відповідачем не приймалося, доказів зворотнього в матеріалах справи не міститься та відповідачем не надано. Передбачений місячний строк на час звернення позивача до суду сплив.
Щодо посилання відповідача у листі та у запереченнях на адміністративний позов напостанову Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження, то суд відзначає, що зазначені у ній правила та обмеження стосовно надання учасникам АТО земельних ділянок в межах норм безоплатної приватизації не узгоджуються з приписами Земельного кодексу України в цій частині, як відносно інших учасників АТО так і громадян, які не брали участь в АТО.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною ОСОБА_4 України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом Головного управління Держгеокодастру у Харківській області від 30.06.2017 № М-19011/0/6-16737/0/21-17, а тому зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву повторно, з урахуванням висновків суду, ОСОБА_3 від 12.06.2017 року, отриману Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 14.06.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.
Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що усі рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані "похідні повноваження".
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Частиною 3 ст. 2 КАСУ встановлено критерії, яким мають відповідати як вчинені суб'єктом владних повноважень дії та бездіяльність, так і прийняті рішення, а саме у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши зазначений спір по суті суд вказує на невідповідність оскаржуваного рішення критеріям, встановлених ч. 3 ст. 2 КАСУ.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
Згідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимогиМатвєєва ОСОБА_5 підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про відмову ОСОБА_3 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладену у листі від 30.06.2017 року № М- 19011/0/6-16737/0/21-17 "Про розгляд заяви".
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_3 від 12.06.2017 року, отриману Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області 14.06.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бадюков Ю.В.