23 серпня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1271/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Клочка К.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання недійсним рішення, скасування вимоги та визнання дій протиправними, -
04.08.2017 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про
- визнання недійсним рішення ГУ ДФС у Полтавській області, оформлене листом - вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 №Ф-2500-17 в сумі 3656,01 грн по єдиному соціальному внеску ФОП ОСОБА_1;
- скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області від 05.07.2017 №Ф-2500-17 в сумі 3656,01 грн по єдиному соціальному внеску ФОП ОСОБА_1;
- визнання протиправними дії ГУ ДФС у Полтавській області щодо не надання рішення (та не повідомлення про це рішення) податкового органу на підставі якого ФОП ОСОБА_1 було направлено вимогу про сплату боргу в сумі 3656,01 грн на її заяву - прохання від 02.08.2017 видати це рішення негайно на руки для його оскарження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 30.10.2013 вона є інвалідом 2 групи та відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" звільнена від сплати єдиного внеску. Однак, незважаючи на вказані норми закону, відповідач 05.07.2017 виставив вимогу №Ф-2500-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 3656,01 грн. На думку позивача, відповідачем було протиправно нараховано йому суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 3656,01 грн.
ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.
Представник відповідача у судове засідання з'явилась, проти позову заперечувала з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов (а.с.16-17). Надала до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За приписами частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження у порядку частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України без фіксації за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно даних інтегрованої картки платника (далі - ІКП) (а.с.24) позивача по платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) станом на 31.12.2016 обліковувалась недоїмка у розмірі 3656,01 грн.
05.07.2017 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2500-17, якою повідомлено позивача про заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмку) в розмірі 3656,01 грн (а.с.5).
ФОП ОСОБА_1 не погодилась з вимогою ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2500-17 від 05.07.2017, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній вимозі ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2500-17 від 05.07.2017, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI).
Частиною 1 статті 2 Закону № 2464-VI (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу (пункт 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI).
Частиною 5 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Відповідно до частини сьомої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Частиною першою статті 12 Закону № 2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Згідно з приписами частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за N 508/26953 (надалі - Інструкція № 449, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
З письмових заперечень відповідача слідує, що підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 №Ф-2500-17 слугувало наявність недоїмки в ІКП позивача у розмірі 3656,01 грн.
Отже, відповідач керуючись нормами Закону № 2464-VI та пунктами 3,4 Інструкції №449, 05.07.2017 сформував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2500-17 на суму недоїмки 3656,01 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДФС у Полтавській області за результатом розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 від 25.07.2017 щодо коригування ІКП (а.с.19), листом від 10.08.2017 №ФОП/К/1131/16-31-13-03-92 повідомило позивача про приведення ІКП у відповідність (а.с.20).
Так, відповідач рішенням №57 від 04.08.2017 про коригування облікових показників інтегрованої картки платника здійснив коригування ІПК по єдиному внеску ФОП ОСОБА_1 шляхом зменшення основної суми податку у розмірі 3656,01 грн (а.с.21).
З ІКП позивача слідує, що 04.08.2017 здійснено коригування щоквартальних нарахувань по єдиному внеску на підставі рішення №57 від 04.08.2017, шляхом зменшення на суму 3656,01 грн. Станом на 04.08.2017 заборгованість по єдиному внеску відсутня (а.с.24).
Пунктом 6 розділу VІ Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником;
орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження; вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується чи змінюється судом (господарським судом);
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9 - 11 цього розділу;
є рішення суду про стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі.
У випадку, зазначеному в абзаці третьому цього пункту, вимога вважається відкликаною з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки).
Таким чином, вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.07.2017 №Ф-2500-17 про заборгованість зі сплати єдиного внеску (недоїмку) в розмірі 3656,01 грн вважається відкликаною 04.08.2017.
За змістом пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
У пункті 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.
При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Разом з тим, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом 04.08.2017 оскаржувана вимога ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2500-17 від 05.07.2017 є відкликаною, тобто не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, та безпосередньо не породжує для позивача будь-яких обов'язків. З огляду на відсутність порушеного права, у суду відсутні підстави для захисту такого права.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя К.І. Клочко