про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
21 серпня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/1414/17
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С.,
перевіривши матеріали адміністративного позову
позивача Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення коштів
19 серпня 2017 року Управління соціального захисту населення Зінківської районної державної адміністрації звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення коштів, а саме просить:
- стягнути з ОСОБА_1 кошти тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, призначену Управлінням праці та соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації у розмірі 873,00 грн.
В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що неповернення коштів до Державного бюджету України, а саме: тимчасової державної допомоги дітям, порушує державні інтереси в сфері соціального захисту населення в частині своєчасності соціальних виплат та виконання державним органом покладених на нього функцій і завдає державі шкоду.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви крім іншого з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що публічно-правовим спором є той спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Так, згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною другою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З огляду на викладене, адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
Згідно з частиною четвертою статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
Правовий аналіз частини четвертої статті 50 КАС України свідчить, що за наведеними підставами громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.
Верховний Суд України у постанові від 22 вересня 2015 року (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 52867865) зазначив, що логічний спосіб тлумачення частини четвертої статті 50 КАС України дозволяє дійти висновку, що і пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС України, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків "превентивного" судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.
Суд звертає увагу на те, що усуваючи неоднакове застосування норм процесуального права, обумовлене неоднаковим розумінням та застосуванням судами норм права щодо питань: чи є справою адміністративною заявлений органом влади, органом місцевого самоврядування, їхніми посадовими чи службовими особами спір про стягнення з громадян сплачених їм, на думку позивача, надмірно сум допомоги по безробіттю, інших соціальних виплат; чи може такий спір вважатися справою адміністративної юрисдикції з огляду на зміст пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС України, Верховний Суд України зробив правовий висновок, що такий спір не є публічно-правовим, а є приватно-правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Зважаючи на правові позиції Верховного Суду України, спір, який виник між Управління соціального захисту населення Зіньківської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 з приводу стягнення коштів, є приватно - правовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи судом, встановленим законом.
Згідно з судовою практикою Європейського Суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України").
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, проаналізувавши наведені приписи законодавства та встановлені їм відповідні правовідносини, суд дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню місцевим загальним судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а тому у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 17, 109, 158 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Управління соціального захисту населення Зінківської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Копію ухвали направити особі, яка подала адміністративний позов, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом не допускається.
Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.С. Канигіна