про залишення позовної заяви без розгляду
15 серпня 2017 рокум. ПолтаваСправа № 816/433/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Лещенка М.Ю.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі полковника ОСОБА_2
про про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди
27.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі полковника ОСОБА_2 про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди, а саме (з урахуванням уточнень позовних вимог від 25.04.2017) просить:
- скасувати наказ №349-ос від 03.08.2009 командира військової частини, визнати його незаконним;
- змінити формулювання причини звільнення ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" замість пункту "и" на пункт "з" частини шостої статті 26 даного Закону;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 500000,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.
22.06.2017 до суду на дійшло клопотання відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні 15.08.2017 позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечував.
Представник відповідача зазначене клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Вирішуючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, чинне законодавство встановлю строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас частиною третьою цієї статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Виходячи зі змісту положень пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, під публічною службою слід розуміти діяльність на державних політичних посадах, професійну діяльність суддів, прокурорів, військову службу, альтернативну (невійськову) службу, дипломатичну службу, іншу державну службу, службу в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України з 2006 року /а.с. 118-122/.
Наказом Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.08.2009 № 349-ос припинено контракт та звільнено сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , дільничного інспектора прикордонної служби 3 категорії - рульового відділення дільничих інспекторів прикордонної служби поста "Ялта" відділу прикордонної служби "Маріуполь" ІІ категорії (тип Б), звільненого в запас Збройних Сил України за пунктом "и" частини шостої статті 26 (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) /а.с. 124/.
Отже, цей спір виник саме з приводу проходження позивачем публічної служби.
Суд звертає увагу, що дата оскаржуваного наказу 03.08.2009, проте, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом лише 27.03.2017.
В обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився із оскаржуваним наказом лише у квітні 2017 року.
Проте позивач не надав до суду доказів ознайомлення з оскаржуваним наказом саме в 2017 році.
Крім того, матеріали особової справи також не містять відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом саме у 2017 році.
Таким чином, позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду з указаним адміністративним позовом.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з копією трудової книжки, наданої позивачем, ОСОБА_1 працював на різних посадах в інших підприємствах/організаціях у 2009, 2010, 2011, 2012 роках, тобто позивач повинен був знати про звільнення з військової служби.
При цьому позивачем не надано будь-яких доказів неможливості ознайомлення з оскаржуваним наказом протягом 8 років.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, згідно з приписами частини четвертої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
З огляду на викладене, позивачем не надано суду доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та не наведено обставин пропуску такого строку, які могли бути визнані судом поважними.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно з частиною третьою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду, або викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність у суду повноважень на стадії судового розгляду справи вирішувати питання про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду або про поважність причин пропущення таких строків, зважаючи на те, що позивачем не зазначено, а судом під час судового розгляду не встановлено будь-яких причин, які б свідчили про відсутність пропущення або наявність поважних причин пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись статтями 99, 100, 155, 158, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 816/433/17 задовольнити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Донецького прикордонного загону м. Маріуполь в особі полковника ОСОБА_2 про скасування наказу, зміну формулювання причини звільнення, стягнення моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено 21.08.2017.
Суддя Т.С. Канигіна