про закриття провадження у адміністративній справі
22 серпня 2017 рокум. Ужгород№ 807/536/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - ОСОБА_1
сторони в судове засідання не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання приватного нотаріуса ОСОБА_2 про закриття провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -
ОСОБА_3 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.
Відповідачем було подано до суду клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі в силу вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, а саме справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Своє клопотання відповідач мотивує тим, що предметом позову є визнання неправомірними дій приватного нотаріуса по реєстрації за ПАТ "Енергобанк" права власності на нерухоме майно, що являлося предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного Позивачем з іпотекодержателем Акціонерним банком «Енергобанк», а відтак розгляд даної категорії віднесений до юрисдикції загальних судів і повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися судом про дату, час та місце судового розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень КАС України розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу не здійснюється.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про закриття провадження в даній справі, а також документи та матеріали справи, які необхідні для розгляду такого клопотання, суд приходить до наступних висновків.
Так, згідно з п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення субєктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Зі змісту матеріалів адміністративної справи вбачається, що предметом оскарження по справі є визнання неправомірними дій приватного нотаріуса по реєстрації за ПАТ "Енергобанк" права власності на нерухоме майно, що являлося предметом іпотеки відповідно до Договору іпотеки, укладеного Позивачем з іпотекодержателем Акціонерним банком «Енергобанк» та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28310585 від 15.02.2016 року про визнання права власності за ПАТ "Енергобанк" на нерухоме майно, а саме на складські приміщення літера "В", загальною площею 38,7 м.2, що розташовані: Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Перемоги, 6.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
У постанові від 17.02.2015 року по справі №21-551а14 Верховний Суд України висловив правову позицію, яка полягає у тому, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Такого ж висновку Верховний Суд України дійшов у постановах від 24.02.2015 (справа №21-34а15), від 16.12.2014 року (справа №21-544а14), від 09.12.2014 року (справа №21 - 308а14), від 11.11.2014 року (справа №21-493а14).
Вказана правова позиція також підтверджена ухвалою Вищого адміністративного сулу України від 29.03.2016 року по справі К/800/44608/15.
Крім того, як вбачається з Постанови Верховного Суду України від 14.06.2016 року у справі №2І-41а16 за позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису, в якій зазначено, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України, внаслідок чого провадження у адміністративні й справі закрито.
Тобто, адміністративна, господарська та цивільна судові палати Верховного Сулу України вважають, що в такого роду спорах позивачем фактично оскаржується правомірність набуття третіми особами права власності на нерухоме майно, яке, на думку позивача, належить йому на праві власності, а не фактичні адміністративно - управлінські функції державного реєстратора, який приймає рішення і проводить державну реєстрацію, а отже такий спір не має ознак адміністративного та підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України суди загальної юрисдикції розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Таким чином, суд вважає, що даний спір належить до розгляду у місцевому загальному суді в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, з урахуванням п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ст.ст. 160, 165 КАС України, суд, -
Провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію права власності- закрити.
Роз'яснити позивачеві, що дана справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом..
Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяОСОБА_4