23 серпня 2017 року Житомир справа № 806/642/16
категорія 12.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Черняхович І.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:
- зобов'язати Апеляційний суд Житомирської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період із 26.10.2014 по 28.03.2015 відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та за період із 29.03.2015 по 31.12.2015 - відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу, а також відпускних, допомоги на оздоровлення та соціально-побутові потреби.
В обґрунтування позову зазначає, що з 16.08.2011 по день звернення до суду з позовом працювала в Апеляційному суді Житомирської області на посаді помічника судді. З 26 жовтня 2014 року по 28 березня 2015 року розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатися, нараховуватись та виплачуватись відповідно до абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про прокуратуру", а з 29 березня 2015 року по 31 грудня 2015 року відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд". В порушення вказаних правових норм, відповідачем нараховувалась та виплачувалась їй заробітна плата без врахування вказаних змін. Тому просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату заробітної плати.
Позивач в судове засідання не з'явилася, у п. 2 прохальної частини позову просила справу слухати без її участі.
Представник відповідача, в судове засідання не прибув, повідомлений про розгляд справи вчасно та належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не Представник третьої особи в судове засідання не прибув, повідомлений про розгляд справи належним чином. прибув, повідомлений про розгляд справи належним чином.
У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе справу розглянути у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що позивач з 16.08.2011 по день звернення до суду працювала на посаді помічника судді Апеляційного суду Житомирської області .
Із довідки Апеляційного суду Житомирської області від 19.04.2016 № 3-263/402/16 вбачається, що посадовий оклад ОСОБА_1 в період з 01 жовтня 2014 року по 31 серпня 2015 року складав 1218,00 грн, з 01 вересня 2015 року по 08 вересня 2015 року - 1378,00 грн, з 09 вересня по 21 грудня 2015 року - 2756,00 грн.
Позивач, вважаючи, що нею недоотримана заробітна плата, звернулася до роботодавця з вимогою про здійснення перерахунку заробітної плати.
Листом від 19.04.2016 № 3-265/403/16 Апеляційний суд Житомирської області повідомив позивача, що не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, а саме без збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснити перерахунок.(а.с.14)
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У відповідності до частини 1 статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Згідно з ч. 5 ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, правовий статус працівників апарату суду визначається Законом України "Про державну службу". Умови оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного і транспортного забезпечення працівників апарату суду визначаються на засадах, що встановлені для відповідної категорії працівників апаратів центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 33 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Схеми посадових окладів керівних працівників, спеціалістів і службовців судів та інших органів державної влади, а також розміри надбавок за ранг державного службовця, дипломатичний ранг, спеціальне звання та окладів осіб рядового і начальницького складу податкової міліції за спеціальні звання та класний чин затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Так, схема посадових окладів працівників і спеціалістів апарату апеляційних судів наведена у додатку 45 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. N 268 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 700) (у відповідних редакціях до 09.09.2015).
26 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII в частині внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема частину першу статті 144 цього Закону доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".
Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону України "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
У свою чергу, пунктом 9 розділу 1 Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VIII, який набрав чинності 29 березня 2015 року, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" викладено в новій редакції.
У частині першій статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 29.03.2015) закріплено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Водночас підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
Судом з'ясовано, що Кабінетом Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Законом України "Про прокуратуру" та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк виконано не було.
Разом з цим, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Положеннями статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 29.03.2015) визначено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції до 29.03.2015).
Аналогічні засади та порядок фінансування судів закріплено в статтях 145, 146 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції з 29.03.2015).
З 1 січня 2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13 березня 2015 року визначено, що норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Верховний Суд України у своїх постановах від 12 та 13 липня 2016 року у справах №820/4648/15, 820/4653/15 зазначив, що: "враховуючи, що з 26 жовтня 2014 року до 9 вересня 2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а Законами України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" та "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та частини першої статті 147 цього ж Закону, у редакції з 29 березня 2015 року, не передбачено, суд приходить до висновку, що ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України".
Висновки постанов Верховного Суду України, згідно із приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для застосування у подібних правовідносинах.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. N 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", яка набрала чинності 09 вересня 2015 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Зокрема додаток 45 до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268 викладено у новій редакції.
При цьому примітка до вказаного додатку встановлює, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду.
Матеріалами справи підтверджено, що з 09 вересня до 31 грудня 2015 року обрахування та виплата позивачу посадового окладу проведено із дотримання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами від 09.09.2015).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що у відповідача відсутні правові підстави для нараховування та виплати посадового окладу позивачу у розмірах інших, ніж це передбачено додатком 45 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами та доповненнями).
Таким чином, під час нарахування позивачу заробітної плати у спірний період відповідачем норми і положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були застосовані у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів, а Апеляційний суд Житомирської області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.
Як зазначено в п.1 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 р. №228, кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.
У частинах першій та другій статті 23 Бюджетного кодексу України закріплено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
В розумінні вимог ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Отже, Апеляційний суд Житомирської області наділений повноваженнями здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
При розгляді вказаного спору суд враховує Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого господарського суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 130 Конституції України (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) від 11 березня 2010 року №7-рп/2010, в якому прямо зазначено, що в аспекті конституційних подань положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: "Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів", необхідно розуміти так, що:
- фінансування всіх судів в Україні повинне забезпечуватися державою виключно за рахунок коштів Державного бюджету України; - від імені держави забезпечення фінансування судів здійснюють Кабінет Міністрів України шляхом розроблення та подання до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України та Верховна Рада України шляхом затвердження Державного бюджету України виключно законом України, здійснення контролю за його виконанням і прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
- у Державному бюджеті України мають визначатися окремо для всіх судів України видатки на їх утримання не нижче рівня, що надає можливість незалежного здійснення правосуддя, з подальшим забезпеченням повного і своєчасного виділення таких видатків;
- органи виконавчої влади беруть участь в організаційному забезпеченні функціонування судів і діяльності суддів у випадках та в порядку, передбачених Конституцією України та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у Апеляційного суду Житомирської області відсутні правові підстави для здійснення перерахунку заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 28.03.2015 року відповідно до ст.144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( в редакції чинній з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 року по 21.12.2015 року відповідно до ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виплату її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу. Відтак, адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 86,158-163,167,186,244-2,254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Апеляційного суду Житомирської області, третя особа: Державна судова адміністрація України про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати - відмовити.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.Е.Черняхович