м. Вінниця
18 серпня 2017 р. Справа № 802/1243/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Мультян М.Б.,
за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: Кошелюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації
про: визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проживає у с. Заозерне Тульчинського району, Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю. 21 лютого 2011 року ОСОБА_3 було видано посвідчення потерпілого категорії 4, яке діє на час проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 323956 від 24 лютого 2016 року виданої Вінницькою обласною МСЕК № 1 позивачу присвоєно третю групу інвалідності за загальним захворюванням. Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок хвороби з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. ОСОБА_3 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо встановлення статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Листом управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації від 12 квітня 2017 року повідомило, що причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачу встановлено у 2017 році, але враховуючи норми чинного законодавства з 01 січня 2015 року ОСОБА_3 не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, законних підстав для надання ОСОБА_3 статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 немає. Не погодившись з такою відповіддю ОСОБА_3 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації з листом щодо видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи. Однак, Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом № 22-М-850-1 від 13 квітня 2017 року відмовив позивачу у видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що з 01 січня 2015 року ОСОБА_3 не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відповідно і на даний час не являється потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
З такою відмовою позивач не погоджується вказуючи на наявність підстав для встановлення йому відповідного статусу та видачі посвідчення.
У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, зокрема, просив визнати протиправною відмову Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 13 квітня 2017року у встановленні ОСОБА_3 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та зобов'язати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_3 посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
З урахуванням статей 59, 51 та 137 КАС України, судом прийнято уточнені позовні вимоги.
У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги та просив позов задовольнити посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала та зазначила, що Законом України № 76-VIIІ від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, у ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" абзац 5 ч. 2 у якому надається визначення зони посиленого радіоекологічного контролю - виключено. Зону посиленого радіоекологічного контролю відмінено, відтак підстав для задоволення адміністративного позову немає.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
ОСОБА_3 проживає у с. Заозерне Тульчинського району, Вінницької області, яке постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
21 лютого 2011 року ОСОБА_3 було видано посвідчення потерпілого категорії 4, яке діє на час проживання та роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 323956 від 24 лютого 2016 року виданої Вінницькою обласною МСЕК № 1 ОСОБА_3 присвоєно третю групу інвалідності за загальним захворюванням (а.с. 9).
30 січня 2017 року Центральною міжвідомчою експертною комісією МОЗ та МНС України встановлено причинний зв'язок хвороб, що призвели до інвалідності та смерті з іонізуючою дією випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується експертним висновком (а.с. 11).
29 березня 2017 року відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 584400 ОСОБА_3 було встановлено третю групу інвалідності - безтерміново (а.с. 9).
У 2017 році ОСОБА_3 звернувся до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації щодо встановлення йому статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Листом від 12 квітня 2017 року управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації повідомило, що причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачу встановлено у 2017 році, але враховуючи норми чинного законодавства, що з 01 січня 2015 року ОСОБА_3 не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відтак, законних підстав для надання ОСОБА_3 статусу потерпілого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1 немає.
Не погодившись з такою відповіддю ОСОБА_3 звернувся до Департаменту соціальної політики Вінницької обласної державної адміністрації з листом щодо видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації листом № 22-М-850-1 від 13 квітня 2017 року відмовив позивачу у видачі посвідчення категорії 1 як інваліду, інвалідність якого пов'язана з наслідками Чорнобильської катастрофи у зв'язку з тим, що з 01 січня 2015 року ОСОБА_3 не проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, а відповідно і на даний час не являється потерпілою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає про таке.
Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Судом встановлено, що отримане 21 лютого 2011 року та наявне у позивача на час розгляду справи посвідчення потерпілого категорії 4 серії діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Окрім того, відповідно до довідки від 19 травня 2017 року № 210 виданої виконкомом Заозерненської сільської ради Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_3 з 13 травня 1977 року по даний час зареєстрований та проживає в с. Заозерне, Тульчинського району, Вінницької області, яке відносилось до населеного пункту категорії 4, яке постраждало внаслідок Чорнобильської АЕС (а.с. 16).
Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).
За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.
Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.
Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.
Разом з цим, суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, суд звертає увагу , що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.
Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, в той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
У свою чергу, зі змісту вказаних норм законодавства вбачається, що достатньою та необхідною правовою підставою для видачі особі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема категорії - 1, є одночасна сукупність таких умов: 1) встановлення цій особі інвалідності та 2) - наявність довідки МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок настання інвалідності особи із аварією на ЧАЕС.
Таким чином, посилання державного органу на те, що територія, на якій проживає позивач з 01.01.2015 не є зоною радіоактивного забруднення, взагалі не стосуються спірного права особи на отримання посвідчення постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС.
Отже, наведені обставини свідчать про те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1.
У свою чергу, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 65 Закону № 796 видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Аналогічна правова позиція закріплена приписами пункту 10 Порядку № 51 де зазначено, що видача посвідчень провадиться Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.
Таким чином, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що в даному випадку саме Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації є уповноваженим органом для видачі посвідчення особи постраждалої від Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Отже, враховуючи викладене, а також з огляду на те, що позивач має всі юридичні підстави передбачені діючим законодавством на отримання посвідчення категорії 1, суд дійшов висновку, що відмова Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 13 квітня 2017року у встановленні ОСОБА_3 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі відповідного посвідчення є протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_3 посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.
Тобто, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
При цьому, суд зауважує, що у пункті 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" вказано, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Разом з цим, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).
Як було встановлено судом, відмова відповідача у визнанні ОСОБА_3 постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видачі йому відповідного посвідчення була мотивована єдиною підставою, яка, у свою чергу, визнана судом у цій справі протиправною, а тому, суд зазначає, що будь-які інші перешкоди для видачі позивачу посвідчення відсутні.
Таким чином, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_3 посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності своєї позиції відносно відсутності у осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, категорії 4 права на отримання статусу постраждалих від Чорнобильської катастрофи категорії 1 за умови наявності причинного зв'язку інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
У свою чергу, на підставі наявних у справі доказів та встановлених в ході судового розгляду справи обставин, позивачем доведено суду його законне право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та посвідчення відповідної категорії.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що обставини, наведені у адміністративному позові, знайшли підтвердження в ході судового розгляду, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації від 13 квітня 2017року у встановленні ОСОБА_3 статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Зобов'язати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації вчинити дії стосовно видачі ОСОБА_3 посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Мультян Марина Бондівна