23 серпня 2017 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області ОСОБА_1, при секретарях судового засідання Лазарович О.В. та Столяр С. С., за участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає за адресою: 3 провулок Хмельницького, 3 м. Сторожинець Чернівецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, на постанову судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.08.2017 року, -
Цією постановою ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 320,00 грн.
Згідно з постановою районного суду ОСОБА_2 11.06.2017 року о 02 год. 00 хв. по вул. Л.Українки, м. Сторожинець Чернівецької області керував автомобілем марки «FORD TRANZIT», державний номерний знак НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння.
На вказану постанову ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду, та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ЄУНСП: 723/1651/17 Головуючий у І інстанції: Дедик Н. П.
Провадження № 33/794/511/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення діючого в інтересах ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, який просив постанову районного суду скасувати, а провадження по справі закрити, з підстав наведених в апеляційній скарзі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтею 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Його представник ОСОБА_3 заявив, що ОСОБА_2 з поважної причини не зможе прибути у судове засідання, проте можна продовжити розгляд справи без нього. Права ОСОБА_2 порушені не будуть, оскільки його інтереси буде представляти ОСОБА_3
На думку суду, процесуальні недоліки при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та проходження ОСОБА_2 медичного огляду на стан сп'яніння, про які вказується в апеляційній скарзі, не вплинули на законність висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки це підтверджується висновком лікаря.
Проте, згідно апеляційної скарги апелянт ОСОБА_2 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнає, мотивує незаконністю складення адміністративного протоколу, процесуальними порушеннями. Крім того, пояснює, що вночі 11.06.2017 року його малолітньому сину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, різко стало погано, у дитини раптово почала підніматися температура, настав критичний стан здоров'я і він прийняв рішення разом із дружиною терміново відвезти дитину до лікарні, оскільки її стан здоров'я різко погіршувався і була реальна загроза життя і здоров'я дитини. Самостійно довезти дитину до лікарні було набагато швидше, ніж могла приїхати швидка допомога. Біля приміщення лікарні їх було зупинено інспекторами поліції та запропоновано пройти експертизу на предмет вживання алкогольних напоїв. ОСОБА_2 погодився та після проходження експертизи підписав протокол, не читаючи його, оскільки був у схвильованому стані через хворобу сина. Вважає, що діяв правильно, оскільки швидкою доставкою сина в лікарню відвернув загрозу для його життя і здоров'я.
Викладене в апеляційній скарзі підтверджується копією виписки з амбулаторної карточки хворого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.37), який 11.06.2017 року о 02 год. 50 хв. був госпіталізований у Сторожинецькій центральній районної лікарні у стані середньої важкості, гострій стадії захворювання з ознобом та підвищенням температури тіла.
Крім того, згідно з випискою із амбулаторного журналу (запис № 1991 від 11.06.2017 р. о 2-10 год.), хворий ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 був доставлений батьком дитини ОСОБА_2 на приймальне відділення Сторожинецької ЦРЛ 11.06.2017ооку о 2-00 год. Об'єктивно дитина в стані середньої важкості (температура тіла 39,9?С, озноб, ціаноз шкіри обличчя, стілець розріджений) з діагнозом «ГРІ, середньої важкості. Гіпертермічний синдром». Призначено невідкладну медичну допомогу.
Об'єктом правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах, а суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.
Суд вважає, що крайня необхідність - це суб'єктивне право кожної людини. ОСОБА_2 діяв у стані крайньої необхідності, усвідомлюючи, що існує реальна небезпека життю та здоров'ю його малолітнього сина, і він, як батько, у цій ситуації обрав найшвидший спосіб доставляння його у медичний заклад для надання невідкладної медичної допомоги. В даному випадку він вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зволікання із доставкою малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 до медичного закладу могло загрожувати життю чи здоров'ю дитини.
Статтями 17 та 18 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Відповідно до змісту ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що порушення ОСОБА_2 п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України вчинено ним в стані крайньої необхідності. ОСОБА_2, який є батьком ОСОБА_4 діяв в інтересах свого малолітнього сина, якому виповнилося рік, для відвернення можливої небезпеки для життя і здоров'я внаслідок різкого підвищення температури тіла маленького сина, тобто своїми діями він відвернув настання більшої можливої шкоди, ніж порушення Правил дорожнього руху України.
Враховуючи наведене вище, позитивну характеристику з місця проживання, виписку з адміністративної практики, з яких вбачається, що ОСОБА_2 не помічений в зловживанні алкогольними напоями та до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_2 було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, а тому у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст.ст. 17, 18, 245, 247, 251, 252, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Апеляційний суд Чернівецької області,
Апеляційну ОСОБА_2, задовольнити частково.
Постанову судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 01.08.2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернівецької області /підпис/ ОСОБА_1
Згідно з оригіналом:
суддя апеляційного суду
Чернівецької області ОСОБА_1