Справа № 602/350/17Головуючий у 1-й інстанції Костів Л.І.
Провадження № 22-ц/789/1043/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.
Категорія - 57
17 серпня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Щавурської Н.Б.
суддів - Фащевська Н. Є., Загорський О. О.,
при секретарі - Панькевич Т.І.
з участю сторін - представника позивача ОСОБА_1
районного центру зайнятості ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 районного центру зайнятості Тернопільської області на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості Тернопільської області до ОСОБА_3 про стягнення виплаченого матеріального забезпечення та витрат на професійне навчання,
Рішенням Лановецького районного суду від 17 липня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 районний центр зайнятості просить скасувати рішення суду, вважаючи його ухваленим з порушенням норм матеріального права і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставне незастосування судом до спірних правовідносин вимог п.3 ст.44 ЗУ “Про зайнятість населеня”, згідно яких відповідальність за достовірність поданих до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного, а також вимог ст.36 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 районного центру зайнятості Тернопільської області ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.
Відповідач ОСОБА_3 відносно апеляційної скарги заперечила, вважаючи рішення суду законним, ухваленим з дотриманням норм права.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Лановецького районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з відсутності у відповідача умислу на одержання допомоги по безробіттю обманним шляхом, а відтак - з недоведеності позивачем заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що відповідає вимогам закону й зроблений з врахуванням наявних у справі доказів.
Так, судом встановлено, що 02.09.2014 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 районного центру зайнятості в пошуку роботи та подала заяву встановленого зразка, в якій вказала, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, пенсії на пільгових умовах та за вислугою років не отримує (а.с.3-5).
04.09.2014 року ОСОБА_3 надано статус безробітного, а 09.09.2014 року їй призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату такої. (а.с.6).
13.02.2015 року ОСОБА_1 центром зайнятості ОСОБА_3 направлено на професійне навчання за напрямком “Менеджмент малого підприємництва” (а.с.7-9).
24.03.2015 року позивач звернулась до ОСОБА_1 районного центру зайнятості з заявою про здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (а.с.10).
31.03.2015 року прийнято рішення про виплату ОСОБА_3 одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності. Того ж дня така допомога була виплачена й у зв'язку з її отриманням припинено реєстрацію позивача, як безробітної (а.с.6).
Проведеним 10.01.2017 року ОСОБА_1 районним центром зайнятості розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_3 була призначена пенсія за вислугу років з 17.08.2011 року, за заявою особи від 02.12.2013 року виплату пенсії поновлено з 02.09.2014 року з наступної дати після звільнення з роботи (дата звільнення 01.09.2014 року). У зв'язку з перебуванням ОСОБА_3 на обліку в центрі зайнятості з 02.09.2014 по 27.03.2015 року прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю за весь період перебування на обліку в центрі зайнятості (а.с.11, 13).
Дохід відповідача в центрі зайнятості за період з 09.09.2014 року по 27.09.2015 року становить 31685 грн. 21 коп. (а.с.12).
Вартість професійного навчання ОСОБА_3 складає 269 грн. 85 коп. (а.с.22).
12.01.2017 року ОСОБА_3 направлено копію наказу центу зайнятості від 10 січня 2017 року № 11 щодо відшкодування коштів та копію акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 10 січня 2017 року № 3, а 06.02.2017 року - претензію про повернення витрат на професіне навчання (а.с.14-21, 23-27).
27.11.2015 року ОСОБА_3 зверталася до ОСОБА_1 районного центру зайнятості щодо порушення нею вимог чинного законодавства при оформленні документів на допомогу по безробіттю та під час перебування на обліку (а.с.44).
З приводу даного запиту ОСОБА_3 ОСОБА_1 районним центром зайнятості 30.11.2015 року було надано письмову відповідь, згідно якої на момент звернення в районному центрі зайнятості відсутні дані щодо порушення нею вимог чинного законодавства при оформленні документів на допомогу по безробіттю та під час перебування на обліку (а.с.43).
03.12.2015 року ОСОБА_3 звернулася з письмовою заявою до Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі, в якій просила незаконно нараховану їй пенсію за 2014 та 2015 р.р. до написання нею заяви до управління Пенсійного фонду України вираховувати з її щомісячної пенсії в розмірі 15% (а.с.45).
Як вбачається з письмових відповідей Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Тернопільської області за № 3496/02 від 20.11.2015 року, № 3618/02 від 02.12.2015 року та № 3683/01 від 08.12.2015 року, ОСОБА_3 19.05.2015 року було здійснено дорахування пенсії за період з 02.09.2014 року по 26.03.2015 року, виплата доплати відбулася 17.06.2015 року згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 33-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, пунктом 2.8 розділу ІІ якого передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсій. Поновлення виплати пенсії, проведено згідно з чинним законодавством, переплати у виплаті пенсії нарахованої за 2014-2015 роки немає (а.с.40-42).
За період з 01.01.2015 року до 30.11.2015 року відповідачу було нараховано 12698,96 грн. та фактично виплачено 17143,05 грн.; за період з 01.01.2014 року доо 31.12.2014 року було нараховано 4444,00 грн. та фактично виплачено 0,00 грн (а.с.47).
У відповідності до ст.2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, зареєстровані в у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.
Відповідно до ст.43 цього ж Закону статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357, у разі встановлення недостовірних даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення та у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку, як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
За ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно з ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
При цьому, обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.
У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст.57 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановивши, що позивачем не доведено наявності передбачених законом (ст.1215 ЦК України) підстав для повернення ОСОБА_3 надмірно виплачених коштів у вигляді допомоги по безробіттю та вартості професійного навчання, зокрема, недобросовісності чи зловживань набувача грошових коштів ОСОБА_3, що вплинуло б на виплату або розмір такої допомоги, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 районного центру зайнятості.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного незастосування судом до спірних правовідносин вимог п.3 ст.44 ЗУ “Про зайнятість населеня”, згідно яких відповідальність за достовірність поданих до територіального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного, а також вимог ст.36 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг колегія суддів вважає безпідставними, оскільки передбачена вищевказаними нормативними документами відповідальність особи у вигляді стягнення виплачених коштів зумовлена умисним невиконанням такою особою своїх обов'язків щодо подання достовірних відомостей та зловживання нею, докази про що в матеріалах справи відсутні. Натомість, факт відсутності умислу та зловживань з боку відповідача (іншими словами, про відсутність недобросовісності в розумінні вимог ст.1215 ЦК) свідчать наявні в матеріалах справи письмова заява ОСОБА_3 від 03.12.2015 року адресована Управлінню Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі з проханням відрахувати з її щомісячної пенсії нараховану їй пенсію за 2014 та 2015 р.р. (період отриммання допомоги по безробіттю) в розмірі 15% щомісячно (а.с.45), а також письмові відповіді Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі Тернопільської області адресовані ОСОБА_3, які свідчать про те, що дорахування пенсії за період з 02.09.2014 року по 26.03.2015 року було здійснено 19.05.2015 року, а виплата її відбулася 17.06.2015 року згідно діючого законодавства, що регламентує порядок поновлення виплати пенсії на підставі документів, що є в пенсійній справі (а.с.40-42).
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в даній справі, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, скасуванню з підстав, наведених у ній, не підлягає.
Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1; 313 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1,2; 317 ч.1, 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 районного центру зайнятості Тернопільської області - відхилити.
Рішення Лановецького районного суду від 17 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Н.Б. Щавурська
Судді : О.О. Загорський
ОСОБА_4