15 серпня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І.,
Гуменюка В.І.,
Романюка Я.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_4) про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності,
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 17 лютого 2005 року позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнив, визнав недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 16 квітня 2004 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_5, та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рюміною О.О. за № 3948; визнав за ОСОБА_5 право власності на зазначену квартиру.
Апеляційний суд Одеської області 28 грудня 2016 року скасував зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовив.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19 квітня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнила, рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 грудня 2016 року скасувала. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 лютого 2005 року залишила в силі.
19 липня 2017 року ОСОБА_4, яка є правонаступником ОСОБА_6, звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 203, 249, 328, 392, 717, 722 (далі - ЦК України).
На підтвердження підстави перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявниця посилається на постанови Верховного Суду України від 24 червня 2015 року, 16 березня і 30 листопада 2016 року.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України визначено, що підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Постановляючи ухвалу від 19 квітня 2017 року, про перегляд якої порушує питання заявниця, суд касаційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про те, що право власності у обдаровуваного не виникло, оскільки відповідно до статті 722 ЦК України дарувальниця не передала дарунок, а обдаровуваний не прийняв у дар предмета договору.
У наданих постановах, на які посилається заявниця, Верховний Суд України дійшов таких правових висновків:
- відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, а тому суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України (постанова від 24 червня 2015 року);
- наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати у спірній квартирі після укладення договору дарування; лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими (постанова від 16 березня 2016 року);
- частиною третьою статті 249 ЦК України передбачено, що права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася (постанова від 30 листопада 2016 року).
Отже, порівняння наведених судових рішень з рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав вважати, що ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року, 16 березня і 30 листопада 2016 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.
Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 (правонаступником якого є ОСОБА_4) про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2017 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Л.І. Охрімчук
В.І. Гуменюк
Я.М. Романюк