21 серпня 2017 р.Справа №804/5310/17
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба Ірина Олександрівна, розглянувши у місті Дніпрі матеріали адміністративного позову Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена організації ОСОБА_1 до керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 серпня 2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена організації ОСОБА_1 керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду ОСОБА_2, з позовними вимогами про:
- визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2, що полягають у відмові надати ОСОБА_1 на ознайомлення матеріалів за його скаргою від 23 січня 2017 року, у відмові надати можливість зробити копії матеріалів перевірки, проведених за його скаргою, про яку йдеться мова у відповідях Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська: від 31.01.2017 року без номера, №5/1070 від 02.02.2017 року;
- зобов'язання суб'єкта владних повноважень керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська або іншу посадову особу, яка виконує обов'язки керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надати ОСОБА_1 на ознайомлення матеріали перевірки за його скаргою від 23 січня 2017 року, надати можливість зробити копії чи фото матеріалів перевірки, проведеної за його скаргою про яку йдеться мова у відповідях Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська: від 31.01.2017 року без номера, №5/1070 від 02.02.2017 року, за винятком інформації, що містить обмежений доступ.
За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Верба І.О., про що складений протокол від 18 серпня 2017 року.
Згідно статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши поданий адміністративний позов на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України суд доходить висновку про наступне.
ОСОБА_3 до положень частин першої, другої, третьої, восьмої статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України сторона в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону. Як законні представники діють також органи та інші особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Склад осіб, які беруть участь у справі, визначається статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України. До них належать сторони (позивач та відповідач), треті особи, їх представники.
Частиною третьою статті 48 Кодексу визначено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Кодекс адміністративного судочинства України визначає два види представництва, визначені статтями 58 та 60 цього Кодексу, встановлюючи статус представника та законного представника відповідно.
Так, частиною першою статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що повноваження представників, які беруть участь в адміністративному процесі на основі договору, на здійснення представництва в суді повинні бути підтверджені довіреністю.
Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності (частина четверта статті 58 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно положень статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, усіх процесуальних дій, які може вчинити ця особа.
При цьому, статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах.
Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Позовну заяву подано Громадською організацією «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена організації ОСОБА_1 підписано керівником ГО «ДНПЦ» ОСОБА_4.
До матеріалів адміністративного позову додано Витяг з протоколу №1 установчих зборів засновників Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» від 6 жовтня 2014 року, з якого встановлено, що на вказаних зборах створено правозахисну Громадську організацію «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» без статусу юридичної особи, яка буде здійснювати свою діяльність з основною метою здійснення та для захисту членів громадської організації законних, соціальних, економічних, творчих, культурних, екологічних, трудових та інших інтересів, які не суперечать законодавству України.
Вказане громадське об'єднання легалізоване через подання письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 4 листопада 2014 року №406.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» від 22 березня 2012 року №4572-VІ (далі - ОСОБА_3 №4572-VІ) громадським об'єднанням є добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу (частина п'ята статті 1 Закону № 4572-VІ).
ОСОБА_3 до положень статей 12 та 16 Закону №4572-VІ громадське об'єднання реєструється і набуває статусу юридичної особи або повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації та здійснює діяльність без статусу юридичної особи.
Отже, в силу положень наведених норм Закону, громадська організація може здійснювати діяльність без статусу юридичної особи, а наявність статуту у такій організації повинна бути передбачена у рішенні про її утворення.
Статтею 21 Закону №4572-VІ визначені права громадських об'єднань.
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
5) проводити мирні зібрання;
6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Частиною другою цієї статті додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:
1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;
2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;
4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.
Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.
Таким чином, частина перша статті 21 Закону №4572-VІ закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. ОСОБА_3 до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 у справі №21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.
Зазначене узгоджується з визначенням «позивач» у відповідності до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, та не суперечить частині першій статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 року №12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права», у якому, зокрема, зазначено, що «громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб».
ОСОБА_3 України «Про громадські об'єднання» не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація», такого права.
Таким чином, у розглянутому випадку громадська організація не має статусу юридичної особи, отже, не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб у зв'язку із відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності.
Крім того, долучена до позовної заяви копія витягу з протоколу №1 про обрання ОСОБА_4 керівником «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» не є документом, що надає їй право представляти членів цієї організації у суді, оскільки, як встановлено судом, вказана громадська організація не має статусу юридичної особи, а тому не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб.
Викладена правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема ухвалами від 2 грудня 2015 року №К/800/50509/15, від 2 грудня 2016 року №К/800/32914/16.
Згідно із пунктами 3, 4 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності; позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
З урахуванням викладеного, суд вважає правомірним повернути позовну заяву.
Керуючись статтями 107, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративний позов, поданий Громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» в інтересах члена організації ОСОБА_1 до керівника апарату Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 - повернути.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_5