17 серпня 2017 року Справа № 803/958/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бірука В. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про визнання протиправними і скасування припису та постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування припису щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт від 10.05.2017 року № 011369 та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2017 року № 0040441.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є автомобільним перевізником та не може нести відповідальність в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Зазначив, що відповідно до договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.06.2016 року транспортні засоби марки DAF, модель ТЕ 47, реєстраційний номер НОМЕР_1, та марки MEGA, модель MNW033, реєстраційний номер НОМЕР_2, що перевірялися Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області, використовувались орендарем - ТзОВ «Агроситниця», а тому вважає неправомірним застосування до нього як до власника вказаних транспортних засобів адміністративно-господарського штрафу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.
У письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що 31.03.2017 року рейдовою перевіркою транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ 47, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки MEGA, модель MNW033, реєстраційний номер НОМЕР_2, які перебувають у власності позивача, були виявлені порушення: відсутні свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварій або надзвичайних ситуацій. Водій ОСОБА_4, який керував 31.03.2017 року транспортним засобом позивача, надав інспекторам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - тягача серії НОМЕР_3 та причепа серії НОМЕР_4. На момент проведення перевірки у вказаного водія не було тимчасових реєстраційних талонів, виданих компетентним уповноваженим органом МВС на ТзОВ «Агроситниця», копії договору оренди транспортного засобу, про який зазначає позивач. У зв'язку з тим, що позивач проігнорував запрошення на розгляд справи Управління Укртрансбезпеки у Волинській області приймало оскаржувані рішення на підставі наявних матеріалів справи. Просив у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на таке.
Судом встановлено, що на підставі наказу Укртрансбезпеки від 24.03.2017 року № 293 (а.с. 44) та відповідно до направлення від 27.03.2017 № 028243 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 31.03.2017 року на а/д М-21 Житомир-Могилів-Подільський (106 км) була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ 47, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом марки MEGA, модель MNW033, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належать на праві приватної власності ОСОБА_3
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.03.2017 року, яким зафіксовано порушення, відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», - надання послуг з перевезень вантажів (макуха соєва) згідно товарно-транспортної накладної від 31.03.2017 року №Р-00587 (вантажовідправник - ДП ЗАТ Теувес Холдінг, вантажоодержувач - ТзОВ «Агроситниця») без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварій або надзвичайних ситуацій (а.с. 46).
Вказані матеріали перевірки Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області були направлені до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області для розгляду.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт заступником начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2017 року АС №0040441, відповідно до якої у зв'язку із не оформленням документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього ж Закону, до перевізника ОСОБА_3 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 50).
Також 10.05.2017 року заступник начальника Управління Укртрансбезпеки у Волинській області за результатами перевірки, проведеної 31.03.2017 року, під час якої були виявлені порушення: відсутні свідоцтва про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, письмові інструкції на випадок аварій або надзвичайних ситуацій (при здійсненні внутрішніх перевезень небезпечних вантажів), виніс припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт, у якому пропонував позивачу вжити заходів до усунення виявлених порушень негайно з моменту отримання припису, але не пізніше 09.06.2017 року (а.с.51).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.2016 року між ОСОБА_3 як орендодавцем та ТзОВ «Агроситниця» як орендарем укладено договір найму (оренди) транспортних засобів, предметом якого є орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування (найм/оренду) такі транспортні засоби: марки DAF, модель ТЕ 47, тип - Сідловий тягач - Е, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є власністю орендодавця і належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3; марки MEGA, модель MNW033, тип - н/причіп самоскид-Е, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який є власністю орендодавця і належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4. Цей договір укладається сторонами терміном до 29.06.2019 року, тобто строком на 3 роки з моменту його нотаріального посвідчення (а.с. 9-10). Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області 29.06.2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 1601.
26.06.2016 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі до договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.06.2016 року, відповідно до якого орендодавець належним чином передав, а орендар прийняв транспортні засоби: сідловий тягач-Е, марки DAF, модель ТЕ 47, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп самоскид-Е, марки MEGA, модель MNW033, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11).
Отже, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що транспорті засоби: сідловий тягач-Е, марки DAF, модель ТЕ 47, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричіп самоскид-Е, марки MEGA, модель MNW033, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 на праві власності належать ОСОБА_3, однак згідно договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.06.2016 року та акту приймання-передачі від 29.06.2016 року знаходяться в оренді (наймі) ТзОВ «Агроситниця».
Відповідно до статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.
Пунктами 1, 5, 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103, державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Відповідно до вимог частин першої, другої, третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
Як зазначалось вище, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області 31.03.2017 року під час проведення рейдової перевірки транспортного засобу марки DAF, модель ТЕ 47, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричіпом марки MEGA, модель MNW033, реєстраційний номер НОМЕР_2 було встановлено порушення автомобільним перевізником вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутні свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварій або надзвичайних ситуацій, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону, що стало підставою для винесення оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.05.2017 року АС №0040441.
Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт підлягають автомобільні перевізники.
За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
Таким чином, до відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів, за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього у відповідності до статті 1 Правил дорожнього руху.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2017 року між ТзОВ «Агроситниця» як замовником та ОСОБА_4 як виконавцем укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується на транспорті замовника надати послуги водія вантажного авто, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені послуги в порядку та на умовах, встановлених цим договором. Вартість наданих послуг визначається замовником залежно від обсягу фактично отриманих послуг згідно усних заявок замовника і відображається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг (а.с. 14-15).
31.03.2017 року ТзОВ «Агроситниця» та ОСОБА_4 складено та підписано акт № 1/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем були надані послуги по перевезенню вантажу с. Гайсин (Вінницька обл.) - с. Ситниця (Волинська обл..) (а.с. 16).
Так, як вбачається з товарно-транспортної накладної від 31.03.2017 року № Р-00587, 31.07.2017 року водієм ОСОБА_4 на транспортному засобі марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснювалось перевезення вантажу «макуха соєва», пункт навантаження - Гайсинська філія «Тегра Україна ЛТД», Вінницька обл., м. Гайсин, вул. Станційна 6, пункт розвантаження - ТзОВ «Агроситниця», Волинська обл., Маневицький р-н, с. Ситниця (а.с. 12).
Суд наголошує на тому, що товарно-транспортна накладна від 31.03.2017 року № Р-00587 відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є документом, на підставі якого виконується вантажне перевезення, вона була пред'явлена до перевірки та описана в акті перевірки від 31.03.2017 року (а.с. 46).
У письмових заперечення на адміністративний позов відповідач та у судовому засіданні його представник зазначили, що водій ОСОБА_4, який керував 31.03.2017 року транспортним засобом позивача, надав інспекторам свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - тягача серії НОМЕР_3 та причепа серії НОМЕР_4. На момент проведення перевірки у вказаного водія не було тимчасових реєстраційних талонів, виданих компетентним уповноваженим органом МВС на ТзОВ «Агроситниця», копії договору оренди транспортного засобу, відтак, на їхню думку, в інспекторів, які проводили рейдову перевірку вказаного транспортного засобу, та у відповідача були відсутні відомості, що перевізником вантажу «макуха соєва» є ТзОВ «Агроситниця».
Суд не погоджується з вищевикладеним, оскільки у товарно-транспортній накладній від 31.03.2017 року № Р-00587, яка була пред'явлена до перевірки та описана в акті перевірки від 31.03.2017 року, чітко зазначено: автомобільний перевізник - ТзОВ «Агроситниця»; замовник - ТзОВ «Агроситниця»; вантажовідправник - ДП ЗАТ Теувес Холдінг; вантажоодержувач - ТзОВ «Агроситниця» (а.с. 12). Будь-які відомості щодо участі позивача у здійсненні обумовленого вантажного перевезення в дослідженій товарно-транспортній накладній не відображені. Належні та допустимі докази господарських взаємовідносин позивача та суб'єктів господарювання, зазначених в товарно-транспортній накладній, по перевезенню вантажу відповідачем не надані, а судом не встановлені.
Отже, на час проведення перевірки в розпорядженні посадових осіб Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області були наявні документи, в яких зафіксовані відомості щодо автомобільного перевізника, однак такі відомості залишилися поза увагою відповідача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 13.08.2007 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, видами діяльності якого є: надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у; функціонування атракціонів і тематичних парків (основний); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у; надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (а.с. 18-20). Тобто, відповідач мав змогу перевірити чи здійснює позивач перевезення вантажів з метою повного, всебічного розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, чого в даному випадку не було.
Таким чином, суд вважає підтвердженим належними та допустимими доказами, що на час проведення перевірки належні позивачу транспортні засоби марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1, та напівпричіп марки MEGA, реєстраційний номер НОМЕР_2 були передані в користування юридичній особі - ТзОВ «Агроситниця» на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 29.06.2016 року, і саме останнє, а не позивач, здійснювало вантажні перевезення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивач у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки документально підтверджено, що на час проведення перевірки належні йому транспортні засоби фактично використовувались іншою юридичною особою, у той час як за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника, відтак, на думку суду, притягнення позивача до відповідальності за порушення вимог цього закону не може бути визнано обґрунтованим. При винесенні оскаржуваних припису та постанови суб'єкт владних повноважень не дотримався приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», діяв упереджено та необгрунтовано, без урахування всіх обставин справи, з огляду на що позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1280,00 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно квитанції від 01.08.2017 року № ПН319759 (а.с. 2).
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 КАС України та на підставі ЗУ Про автомобільний транспорт, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати припис Управління Укртрансбезпеки у Волинській області від 10.05.2017 року № 011369 та постанову від 10.05.2017 року № 0040441.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Волинській області судовий збір у розмірі 1280,00 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 22 серпня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий - суддя О. О. Андрусенко