м. Вінниця
17 серпня 2017 р. Справа № 128/858/17
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Альчука Максима Петровича,
за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.
представника позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Федорчука А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області
про: визнання протиправними та скасування рішень
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень.
Протокольною ухвалою суду від 04.08.2017 року неналежного відповідача Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області замінено на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови відповідача у справі про застосування у відношенні позивача адміністративно-господарського штрафу АВ №0030029 від 21.03.2017 року в розмірі 1700 грн. та розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів № 5459 від 23.02.2017 року, яким позивачу нараховано 267,84 євро плати за проїзд.
Вказуючи на протиправність оскаржуваних рішень, позивач зазначає про те, що він не є перевізником та власником транспортних засобів, вказаних в оскаржуваних рішеннях.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.09.2016 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області у пункті габаритно-вагового контролю д/д М21 "Житомир-Могилів-Поділський" 106 км проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2.
За результатами перевірки складено акт № 0005459 від 23.02.2017 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
21.03.2017 року управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову АВ№0030029, якою до ОСОБА_3 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 грн.
Крім того, 23.02.2017 року у відношенні позивача сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 5459. Дані рішення одночасно являються предметом оскарження у даній справі.
Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30 червня 1993 року до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05 квітня 2001 року, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги").
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Згідно з п. 2 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У силу пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Тобто, здійснення габаритно-вагового контролю покладено на Укртрансбезпеку та її територіальні органи, а також відповідні підрозділи Національної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Як зазначено представником позивача у судовому засіданні за наслідками проведення габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки у Вінницькій області у відношенні ОСОБА_3 складено акт АВ № 0005459, в якому відсутній підпис водія (а.с. 6).
Крім того, складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.02.2017 року.
На підставі виявлених порушень посадовими особами управління Уктрансбезпеки у Вінницькій області у відношенні позивача ОСОБА_3 прийнято постанову у справі про застосування адміністративно-господарського штрафу АВ №0030029 від 21.03.2017 року в розмірі 1700 грн. та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів № 5459 від 23.02.2017 року, яким позивачу нараховано 267,84 євро плати за проїзд.
Однак, суд не погоджується з даними діями відповідача, з урахуванням наступного.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Матеріали справи свідчать, що згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та НОМЕР_5 власником транспортного засобу марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5 (а.с. 7-8).
Під час судового засідання допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_3, який пояснив, що є фізичною-особою підприємцем та перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_5 Іноді для своєї діяльності використовує автомобільний транспорт, належний ОСОБА_5 У зв'язку з чим ОСОБА_3 оформив поліс №АК/5618953 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, 17.09.2016 року він не здійснював господарської діяльності із перевезень вказаним транспортним засобом. Також пояснив, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем взято до уваги той факт, що позивач оформив на себе поліс цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим до відповідача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700 грн. та сформовано розрахунок плати за проїзд в сумі 267,84 євро.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Згідно ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
З аналізу наведених правових норм слідує, що страхувальник згідно страхового полісу несе цивільно-правову відповідальність за шкоду, що сталася внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. При цьому законом не передбачено відповідальності страхувальника за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Під час судового засідання представником відповідача не надано належних доказів в спростування пояснень ОСОБА_3, не доведено, що саме ОСОБА_6 здійснював вантажні перевезення 17.09.2016 року транспортним засобом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 17.09.2016 року не здійснював господарської діяльності з перевезень вантажу транспортним засобом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5, а тому не є перевізником та не повинен нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Згідно ст.ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що постанова Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області області № 0030029 від 21.03.2017 року та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 5459 від 23.02.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області області № 0030029 від 21.03.2017 року.
Визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 5459 від 23.02.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_3 (ідент. номер НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Альчук Максим Петрович