15 серпня 2017 року Справа № 803/929/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,
за участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Березної Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2017 року №0041951307, №0041921307, рішення №0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.07.2017 року та вимогу про сплату боргу від 10.07.2017 року №Ф-0041991307.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою встановлено завищення позивачем витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності. Однак, на думку позивача, такі висновки контролюючого органу є безпідставними, а прийнятті оскаржувані рішення протиправними, оскільки проведення позивачем уцінки товару було обумовлено необхідністю реалізувати товар з метою недопущення значних збитків від його псування, а його реалізація за ціною нижче вартості придбання не може свідчити про отримання певного доходу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що позивачем проведено уцінку придбаного товару та його реалізацію кінцевому споживачу за цінами, значно нижчими ціни придбання, в результаті чого позивачем завищено витрати, прямо пов'язані з веденням господарської діяльності. Звертає увагу, що при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції, однак віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що в період з 29.05.2017 року по 19.06.2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.
За результатами перевірки складено акт від 26.06.2017 року №5415/13-01/НОМЕР_1 (а.с. 9-20), яким встановлено, що позивачем порушено, зокрема:
- пункти 44.1, 44.3 статті 44, пункт 177.2, підпункт 177.4.1, пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 275206,76 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 155882,66 грн. та за 2016 рік в сумі 119324,10 грн.;
- пункт 2 частини першої статті 7, пункти 2, 3, 9 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», в результаті чого донараховано суму єдиного внеску як самозайнятій особі за 2016 рік в сумі 71432,86 грн.;
- підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2015-2016 роки на суму 18009,53 грн., в тому числі: за 2015 рік - 8065,86 грн., 2016 рік - 9943,67 грн.
На підставі акта перевірки від 26.06.2017 року №5415/13-01/НОМЕР_1 відповідачем винесено:
1) податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 року №0041951307, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 344008,45 грн., в тому числі: за основним платежем - 275206,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 68801,69 грн.;
2) податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 року №0041921307, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 22511,91 грн., в тому числі: за основним платежем - 18009,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4502,38 грн.;
3) рішення №0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.07.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 7143,29 грн.;
4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2017 року №Ф-0041991307.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 зареєстрований як самозайнята особа, оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності в періоді з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року здійснював на загальній системі оподаткування та був платником податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податку з доходів фізичних осіб найманих працівників, єдиного соціального внеску та земельного податку з фізичних осіб.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК України.
Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
1) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
3) суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем у періоді, що перевірявся, завищено витрати, пов'язані з веденням господарської діяльності в сумі 1200636,00 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 537724,31 грн. та за 2016 рік в сумі 662911,70 грн., що призвело до заниження чистого доходу в сумі 1200636,00 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 537724,31 грн. та за 2016 рік в сумі 662911,70 грн.
Так, встановлено, що ОСОБА_3 проведено уцінку товарів, а саме: фруктів та овочів, придбаних та реалізованих в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, що підтверджується опис-актом уцінки товарів, що залежалися, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, який підписаний ФОП ОСОБА_3, бухгалтером ОСОБА_4 та комірником ОСОБА_5 (а.с. 21-23).
Відповідно до представлених для перевірки документів уцінений товар реалізовано кінцевому споживачу, що підтверджено розрахунково-касовими документами - фіскальними чеками, за цінами нижчими ціни їх придбання.
Перевіркою встановлено, що позивачем в період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року придбано товарів на суму 817655,40 грн. в контрагента «Bury Trade Sp z o.o», що підтверджено митними деклараціями, який в подальшому уцінений на суму 537724,31 грн. та реалізований на суму 279931,10 грн. До податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік до витрат віднесено суму 817655,40 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_3 завищено витрати, прямо пов'язані з веденням господарської діяльності, за 2015 рік на суму 537724,31 грн.
Також перевіркою встановлено, що позивачем в період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року придбано товарів (фруктів, овочів) в контрагентів, в тому числі «Bury Trade Sp z o.o», на суму 1561628,45 грн., який в подальшому уцінений на суму 662911,70 грн. та відповідно реалізований на суму 898716,70 грн. До податкової декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік до витрат віднесено суму 1561628,45 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_3 завищено витрати, прямо пов'язані з веденням господарської діяльності, за 2016 рік на суму 662911,70 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем витрат, пов'язаних з веденням господарської діяльності, та відповідно заниження чистого доходу лише з тих підстав, що придбаний товар було спершу уцінено, а в подальшому реалізовано за цінами, нижчими ціни їх придбання.
Однак, з таким висновком контролюючого органу суд не погоджується, враховуючи наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно із підпунктом 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ФОП ОСОБА_3 є, зокрема, оптова торгівля овочами і фруктами, роздрібна торгівля овочами і фруктами в спеціалізованих магазинах.
Судом встановлено, що позивачем в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року проведено уцінку товарів (фруктів, овочів) на загальну суму 1200636,00 грн. та продано даний товар за цінами, нижчими від ціни їх придбання.
Під час перевірки ОСОБА_3 було надано контролюючому органу первинні документи, на підставі яких було придбано та в подальшому реалізовано товар. Жодних зауважень до даних документів у контролюючого органу не було.
Як пояснив позивач, проведення уцінки було спричинене об'єктивними факторами, так як товар (фрукти, овочі) є швидкопсувним, відповідно вартість вказаного товару залежить від терміну його придатності і зовнішнього вигляду. Продаж товару за ціною нижче їх придбання переслідувало господарську і ділову мету, яка полягала в зниженні прогнозованих збитків від втрати (псування) товару, неможливості його продажу тощо.
На думку суду, дані доводи позивача є обґрунтованими, оскільки продаж швидкопсувного товару був зумовлений необхідністю попередження ще більших фінансових втрат.
Разом з тим, суд також враховує, що ОСОБА_3 за результатами господарської діяльності у 2015-2016 роках отримав чистий прибуток, що спростовує доводи контролюючого органу про здійснення позивачем діяльності, що не спрямована на отримання прибутку.
Крім того, суд звертає увагу, що понесення суб'єктом господарювання збитків при здійсненні окремих господарських операцій не може бути підставою для визнання діяльності як такої, що не спрямована на отримання прибутку і не має ознак господарської діяльності у розумінні ПК України.
Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.
Норми ПК України не містять положень, які визначають, що витрати, понесені для придбання товару, що був реалізований за ціною нижчою ціни його придбання є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Таким чином, операції з придбання та подальшої реалізації товару безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та спрямовані на отримання прибутку.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 26.06.2017 року №5415/13-01/НОМЕР_1 висновки ГУ ДФС у Волинській області щодо заниження ОСОБА_3 суми чистого доходу в сумі 1200636,00 грн., в тому числі: за 2015 рік в сумі 537724,31 грн. та за 2016 рік в сумі 662911,70 грн., не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин справі по суті, а відтак податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року №0041951307, №0041921307 є протиправними та підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку рішенню №0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.07.2017 року в розмірі 7143,29 грн. та вимозі про сплату боргу від 10.07.2017 року №Ф-0041991307, суд зазначає, що вказані суми донараховані відповідачем на підставі вищенаведених висновків податкового органу щодо заниження позивачем чистого доходу у 2015 та 2016 роках, які не знайшли підтвердження при розгляді справи судом. З мотивів, викладених вище, суд дійшов висновку про відсутність завищення ФОП ОСОБА_3 чистого доходу за 2015-2016 роки в загальній сумі 1200636,00 грн., який є базою для нарахування єдиного соціального внеску, а тому і донарахування відповідачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є неправомірним.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.07.2017 року №0041951307, №0041921307, рішення №0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.07.2017 року та вимоги про сплату боргу від 10.07.2017 року №Ф-0041991307, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 4450,97 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 10 липня 2017 року №0041951307, №0041921307, рішення №0041981307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10 липня 2017 року та вимогу про сплату боргу від 10 липня 2017 року №Ф-0041991307.
Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області 4450,97 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят грн. 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 21 серпня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко