Справа № 635/2530/17
Провадження № 2-а/635/82/2017
19 серпня 2017 року смт Покотилівка
Суддя Харківського районного суду Харківської області Шинкарчук Я.А., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні дії, -
встановив:
Позивач звернувся до Харківського районного суду Харківської області з адміністративним позовом до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом;
- зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 01 вересня 2015 з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
В обґрунтування зазначених вимог посилається на наступне. Позивач перебуває на обліку в Харківському приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Відповідач) та отримує пенсію за віком в розмірі 949 гривень, розраховану відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003). З 01 вересня 2015 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 17.09.2015 в силу ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» були внесені зміни: «Установити у 2015 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 вересня 2015 року - 1074 грн. В грудні 2015 року був прийнятий та вступив у дію Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», в якому було задекларовано новий рівень прожиткового мінімуму: з 1 січня 2016 року - 1074 грн., з 1 травня 2016 року -1130 грн., з 1 грудня 2016 року - 1208 грн. В грудні 2016 року був прийнятий та вступив у дію Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», де було задекларовано новий рівень прожиткового мінімуму: з 1 січня 2017 року - 1247 грн., з 1 травня - 1312 грн., з 1 грудня - 1373 грн. Оскільки пенсія позивача залишилась на рівні 949 гривень, тобто в розмірі меншому, ніж встановлений законодавством України прожитковий мінімум для працездатних осіб - позивач звернулась до відповідача із заявою про підвищення та перерахування пенсії. Листом від 06.04.2017 відповідач повідомив позивача, що вона не має права на отримання пенсії в розмірі мінімального прожиткового рівня для непрацездатних осіб, мотивуючи свою позицію посиланням на ст. 28 Закону №1058-VI від 09.07.2003, відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, призначається за наявності у жінок 30 років страхового стажу з посиланням також на Постанову КМУ від 26.03.2008 №265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян». Однак, дану відмову позивач вважає незаконною та безпідставною, а також такою, що порушує встановлене ст. 46 Конституції України її право на гідне соціальне забезпечення в старості. Отже, здійснюючи позивачу виплату пенсії у розмірі нижчому від встановленого законодавством України прожиткового мінімуму, відповідач діяв в порушення ст. 19 Конституції України, тобто не на підставі та не у спосіб, передбачений законодавством України, порушивши ч.3 ст. 46 Конституції України. Таким чином, враховуючи наведене, а також факт того, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, не є стабільним і встановлюється щорічно бюджетним законодавством, а виплата пенсії не підлягає обмеженню строком, тому дії відповідача по виплаті пенсії позивачу в розмірі, який є значно нижчим, ніж встановлено законом, позивач вважає неправомірними. Відповідно до ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому, відновлення порушеного права, позивач вважає можливим лише шляхом задоволення позовних вимог починаючи з 01.09.2015. Разом з тим, в позовній заяві позивач посилається на практику Європейського Суду з прав людини закріпленої, зокрема у рішенні «Проніна проти України» (заява №63566/00) від 18.07.2006 та «Петриченко проти України» від 21.06.2016. Таким чином, вважаючи, що його права порушені незаконними діями Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, позивач і звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні дії, а відповідачу запропоновано у десятиденний строк з дня одержання ухвали та копій документів подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Розгляд справи проведено у порядку скороченого провадження відповідно до ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Від Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області до суду було надано заперечення проти позову, в якому зокрема вказано наступне. Так, відповідач входить до складу органів Пенсійного фонду України та діє на підставі Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486. Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та Законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головного управління Пенсійного фонду України Харківській області. Згідно з вказаним вище Положенням функції з призначення (здійснення перерахунку) виплати пенсії державою покладено виключно на органи Пенсійного фонду. Спеціальним законом щодо пенсійного забезпечення в Україні є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (Закон №1058). Статтею 28 Закону №1058 передбачено мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страхову стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Відповідно до частини 3 статті 42 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності. В частині 4 статті 42 Закону №1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. Враховуючи приведені вище норми, відповідачем розраховано розмір пенсії позивача, який було встановлено в залежності від зміни прожиткового мінімуму, а саме: 1) з 01 вересня 2015 року - 949,00 грн: 322,01 грн - розмір пенсії, обчислений пропорційно наявному страхового стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії; 376, 09 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1074,00 грн); 32,20 грн - відсоток підвищення за ч.3 ст.29 Закону №1058 за відстрочку 10% (322,10 грн х 10%); 218,70 грн - державна адресна допомога; 2) з 01 травня 2016 року - 949,00 грн: 322,01 грн - розмір пенсії, обчислений пропорційно наявному страхового стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії; 412,49 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1130,00 грн); 32,20 грн - відсоток підвищення за ч.3 ст.29 Закону №1058 за відстрочку 10% (322,10 грн х 10%); 182,30 грн - державна адресна допомога; 3) з 01 грудня 2016 року - 949,00 грн.: 322,01 грн - розмір пенсії, обчислений пропорційно наявному страхового стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії; 488,54 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1247,00 грн); 32,20 грн - відсоток підвищення за ч.3 ст.29 Закону №1058 за відстрочку 10% (322,10 грн х 10%); 106,25 грн - державна адресна допомога; 4) з 01 травня 2017 року - 949,00 грн.: 322,01 грн - розмір пенсії, обчислений пропорційно наявному страхового стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії; 530,79 грн - доплата до прожиткового мінімуму (1312,00 грн); 32,20 грн - відсоток підвищення за ч.3 ст.29 Закону №1058 за відстрочку 10% (322,10 грн х 10%); 106,25 грн - державна адресна допомога. Беручи до уваги вказані розрахунки, відповідач зазначає, що оскільки щомісячний розмір пенсії позивача від стажу (19років 6 місяців 04 дні) та заробітку складає всього 322,01 гривні, то на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008, розмір пенсії позивача кожен раз підвищується наданням доплати до прожиткового мінімуму та державної адресної допомоги до встановленої законодавством суми, а саме, 949,00 гривень. Більш того, відповідач в запереченні просить звернути увагу та врахувати той факт, що у разі задоволення позову позивачу, цим буде порушено право інших пенсіонерів, адже при стажі позивача 19 років, згідно з рішенням позивач отримуватиме пенсію на рівні пенсіонерів, які мають стаж 30 років і більше. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні даного позову в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи та заперечення відповідача в порядку скороченого провадження, оцінивши обставини справи, прийшов до наступного.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Статтею 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку Харківському приміському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 16 квітня 2015 року.
29 березня 2017 року позивач зверталася до відповідача з письмовою заявою про здійснення перерахунку і підвищення її пенсійної виплати до розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (з 01.09.2015 - до розміру прожиткового мінімуму у розмірі 1074 гривен, з 01.05.2016 - до розміру прожиткового мінімуму - 1130 гривень, з 01.12.2016 - до 1247 гривень).
Відповідно листа Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 06.01.2017 за №2904-02/44 позивача було повідомлено, що остання не працює з 06 лютого 2012 року. Загальний стаж враховано по 31.03.2015 складає 19 років 06 місяців 04 дні (234 місяці, коефіцієнт стажу - 0,195), а загальний розмір пенсії з 01.12.2016 - 949, 00 гривень (322,01 гривень - розмір пенсії за віком, 488,54 гривень - доплата до прожиткового мінімуму, 32,20 гривень - відсоток підвищення, 106,25 гривень - державна адресна допомога). Відтак, відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, вказавши що нарахування пенсії проведено у відповідності до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
У відповідності з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підставами одержання пенсії за віком є досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу, який складає 30 років для жінок; 35 років для чоловіків.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З урахуванням наведеної вище норми права, виплата пенсії позивачу проводиться органом пенсійного забезпечення пропорційно наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком та на момент звернення позивача до суду першої інстанції розмір пенсії був нижчим ніж розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд також зазначає, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 надано тлумачення, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Так, згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2015 року - 949 гривень, з 1 вересня - 1074 гривні.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено: з 1 січня 2016 року - 1074 гривні, з 1 травня - 1130 гривень, з 1 грудня - 1208 гривень.
Згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, згідно яких ОСОБА_1, починаючи з травня 2015 року не отримує інших доходів, крім пенсії за віком, яка є його єдиним та основним джерелом існування.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Положеннями ч. 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
У відповідності з ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Отже, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічні положення встановлено ч. 2 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV.
Враховуючи вищевикладене, позиція відповідача, з посиланнями на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» від 26.03.2008 № 265 стосовно неможливості виплачувати позивачеві пенсію в розмірі не нижчому, ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, судом не береться до уваги, оскільки є необґрунтованою.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Положеннями ч. 2 ст. 8 КАС України, встановлено принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд бере до уваги надані позивачем рішення Європейського суду, а також лист Вищого адміністративного суду від 17.08.2016 №1875/10-14/16, з аналізу змісту якого випливає, що при вирішенні справ стосовно виплати пенсії в розмірі нижчому, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом для непрацездатних осіб, національні суди мають керуватися ст. 46 Конституції України та враховувати практику Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18.07.2006 по справі «Проніна проти України» та від 12.07.2016 по справі «Петриченко проти України» констатував порушення п.1 ст.6 Конвенції. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення ст. 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак, національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Європейського Суду з прав людини національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції.
Разом з тим, положеннями ст. 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788 - XII суми пенсії, неодержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь - яким строком.
Зазначена норма регулює відносини щодо строку виплати нарахованих сум.
Аналогічна норма містися в ч.2 ст.46 Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в якій визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
При цьому суд зазначає, що виходячи з вищезазначених норм закону, розмір виплат позивачу в будь-якому разі не міг бути меншим прожиткового мінімуму, і пенсія в такому розмірі повинна була йому виплачуватися незалежно від підрахунку, здійсненого за його заробітком та стажем. Розмір пенсії позивача на рівні прожиткового мінімуму, встановлений Конституцією України.
Тобто, якщо при нарахуванні пенсії згідно законодавства, виходячи з середнього заробітку, стажу, доплат розмір пенсії становить нижче прожиткового мінімуму, виплаті підлягає пенсія в розмірі прожиткового мінімуму.
Підсумовуючи викладене та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 87).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи (ч. 3 ст. 87).
За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2017 року позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до моменту прийняття судового рішення.
Відповідно до п. 18. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», Пенсійний Фонд України та його органи від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а відповідач звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Харківського приміського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії на рівні не нижчому прожиткового мінімуму, встановленого законом;
Зобов'язати Харківське приміське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії із підвищенням її до розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність та провести відповідні виплати, починаючи з 01 вересня 2015 з урахуванням раніше виплачених сум, врахувавши, що розмір виплаченої їй пенсії не може бути нижчим від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський районний суду Харківської області шляхом подачі скарги в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.
Суддя - Я.А. Шинкарчук