Кіровоградської області
"17" листопада 2009 р.Справа № 15/144
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства "Нафто-Кретор" м. Кременчук, Полтавської області
до відповідача: Приватного підприємства "Тікич" м. Олександрія, Кіровоградської області
про стягнення 7888 грн. 68 коп.
Представники сторін:
від позивача - Швець В.В. довіреність б/н від 01.06.09р.
від відповідача - не з"явився
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7000 грн. боргу, 91 грн. 74 коп. 3 % річних, 796 грн. 94 коп. пені. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Відповідач до суду не з”явився, про причини неявки не повідомив, хоча належним чином сповіщений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами та при даній явці сторін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами укладений договір № 13/07-127 від 13.07.09р. За умовами договору постачальник /позивач/ зобов”язується поставити покупцю /відповідачу/ нафтопродукти, а покупець зобов”язується прийняти і оплатити їх. Покупець здійснює оплату товару за домовленістю, але не пізніше одного банківського дня з моменту відвантаження товару. Договір підписаний представником позивача і відповідачем та посвідчений печатками.
Відповідно до ст. ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов'язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
На виконання умов договору по накладним від 15, 20, 22, 23, 31 липня 2009 року, на підставі довіреностей, позивач поставив відповідачу нафтопродукти загальною вартістю 367130 грн. 60 коп.
Відповідач в порушення пункту 4.2 договору за отриманий товар розрахувався частково сплативши 360130 грн. 60 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача. Залишок боргу становить 7000 грн. (367130 грн. 60 коп. - 360130 грн. 60 коп. = 7000 грн.) доказів сплати якого сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3 % річних за період вказаний позивачем з 17 липня по 6 жовтня 2009 року становить 91 грн. 74 коп.
Згідно зі ст. ст. 546, 547, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.
Неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Аналогічні положення стосовно стягнення пені містяться в ст. ст. 230, 231 ГК України.
В частині 2 ст. 343 ГК України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, згідно зі ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 5.6 договору передбачено, що у випадку прострочки оплати за відвантажений товар у встановлений строк, покупець сплачує пеню в розмірі 25 % річних за перші 10 днів прострочки і 50 % річних за решту часу прострочки від несплаченої суми.
З врахуванням періоду за який позивачем нарахована пеня (з 17 липня по 6 жовтня 2009 року), зміни суми заборгованості відповідача та зміни облікової ставки Національного банку України (з 15.06.09р. - 11 %; з 12.08.09р. - 10,25 %) розмір пені становить 626 грн. 81 коп.
Відповідач не надав власний розрахунок 3 % річних та пені.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 230, 231, 265, 343 ГК України, ст. ст. 526, 546, 547, 549, 625, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 32 - 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85, 116, 117 ГПК України господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства "Тікич" м. Олександрія вул. Червоного Козацтва 120-А Кіровоградської області р/р 26000425259381 в АКБ "Укрсоцбанк" Кіровоградської ОФ МФО 323293 код ЄДРПОУ 22215994 на користь приватного підприємства "Нафта-Кретор" м. Кременчук вул. Свіштовська 11 р/р 26008099212800 в АКІБ "УкрСиббанк" м. Харків МФО 351005 код ЄДРПОУ 34607790 - 2000 грн. боргу, 91 грн. 74 коп. 3 % річних, 626 грн. 81 коп. пені, 100 грн. 65 коп. сплаченого державного мита, 232 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.
Суддя К.М. Мохонько