Кіровоградської області
15 серпня 2017 рокуСправа № 912/1761/17
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №912/1761/17
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача ОСОБА_1 підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут"
про стягнення 31 710,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2М,, довіреність № 231/16 від 14.11.2016р.;
від відповідача - участі не брали;
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" ( надалі - ДК "Газ України", позивач) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення зі ОСОБА_1 підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" 24 577, 31 грн. суми основного боргу, 3 029,06 грн. пені, 1 702,69 грн. штрафу, 1 934, 01 грн. інфляційних втрат, 467,64 грн. 3 % річних та 1600,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості № 14/112-265 від 31.05.2012 в частині сплати суми основного боргу частинами згідно погодженого сторонами графіку.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 21.06.2017 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1761/17. Судове засідання призначено на 11.07.2017 об 11 год. 00 хв, від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази. У судовому засіданні 11.07.17 винесено та оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 15.08.17 на 16:00 год в порядку норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.08.17 повноважний представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та подав витребувані господарським судом документи.
Відповідач участі свого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребуваних документів, зокрема, відзиву на позов, не подав. Поштовий конверт разом з ухвалою господарського суду від 11.07.2017 року повернуто до канцелярії суду 21.07.2017 року із написом відділенням поштового зв'язку: "через незапит".
Водночас господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення засідання суду в силу наступного.
Згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Господарський суд надіслав процесуальні документи у справі за адресою, яка зазначена у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ, а саме - 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Крупської, 2А. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, враховуючи приписи постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням наведеного та норм ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу №912/1761/17 в судовому засіданні 15.08.2017 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
31.05.2012 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(Кредитор) та ОСОБА_1 підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (Боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-265, за умовами якого Кредитор і Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу від 21.12.2009 № 04/10-11ТЕ .
Відповідно до п. 2.1., 2.2 Договору Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, що підлягає реструктуризації, в розмірі 504 164, 40 грн, станом на 31.03.2012, що підтверджується Актом звірки розрахунків, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (надалі - Графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.
Зобов'язання Боржника по сплаті чергового платежу вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Кредитора грошових коштів в термін та сумі, встановлених у п. 2.2. цього Договору на відповідний місяць (п. 2.3 Договору).
Згідно з п. 2.5 Договору у випадку. якщо у Боржника існує прострочення оплати щомісячних платежів за попередні місяці, Кредитор зараховує кошти, що надійшли від Боржника як погашення заборгованості за простроченими платежами попередніх місяців незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.
Умови щодо відповідальності сторін узгоджено в розділі 3 Договору. Зокрема, п. 3.1., 3.4 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та чинного законодавства України. За прострочення виконання зобов'язань Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяли в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Згідно п. 5.1. цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30.04.2031 року, а в частині виконання зобов'язань за Договором - до їх повного здійснення.
В матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків щодо заборгованості за природний газ, яка утворилась станом на 01.01.2011 і не сплачена станом на 04.06.2011 з урахуванням зміни заборгованості станом на 31.03.2012, згідно якого сальдо на 31.03.2012 складає 504 164,40 грн. Даний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Як вбачається з матеріалів справи, з 07.08.2012 по 01.04.2017 за договором реструктуризації № 14/12-265 від 31.05.2012 відповідачем було сплачено 105 886,44 грн. Заборгованість за основним боргом, що заявлена до стягнення, утворилась за зобов'язаннями за період квітня 2016 року - березня 2017 року ( з урахуванням часткового погашення заборгованості за квітень 2016 року у сумі 1 957,69 грн. Станом на 16.06.2017 прострочена сума основного боргу відповідача становить 24 577,31 грн.
При вирішенні даного спору господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-265 від 31.05.2012р. (надалі договору), сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості основного боргу у сумі 504164,40 грн., який виник у відповідача за договором поставки природного газу від 21.12.2009р. №04/10-11ТЕ.
Пунктом 2.2. договору про реструктуризацію, сторони передбачили графік погашення заборгованості та встановили погашення зобов'язання шляхом сплати основного боргу частинами (щомісячними платежами), зокрема, по 2 211,25 грн. з травня 2012р. по березень 2031р. та 2 210,65 у квітні 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо своєчасного внесення щомісячних платежів згідно договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-265 від 31.05.2012р підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Відтак, оскільки сторонами не надано доказів сплати боргу за період з квітня 2016 року по березень 2017 року в сумі 24 577,31 грн. ( з урахуванням часткового погашення заборгованості за квітень 2016 у сумі 1957,69 грн), суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача вказаної суми (24 577,31 грн.) та, відповідно, задоволення позову в цій частині.
Позивач також просить стягнути з відповідача 1934,01 грн. інфляційних втрат за зобов'язання квітня 2016 - березня 2017 внаслідок інфляційних процесів за період з травня 2016 по квітень 2017 та 467,64 грн. 3% річних, нараховані за зобов'язаннями червня 2014 - квітня 2017 за період з 29.04.16 по 16.06.2017.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
При перевірці розрахунку судом приймається до уваги роз'яснення, вміщені в п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, згідно яких, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку, що сума інфляційних втрат в розмірі 1 934,01 грн. згідно поданого розрахунку та 3% річних в сумі 467,64 грн. є правомірними та підлягають стягненню в повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано 3 029,06 грн. пені за зобов'язаннями квітня 2016 -березня 2017р.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.4. договору за прострочення виконання зобов'язань, вказаних у п. 2.2. цього договору, боржник зобов'язується сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується приписи частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Перевіривши поданий позивачем розрахунок за кожний період окремо по кожній сумі заборгованості, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та стягненню підлягає пеня загалом у сумі 3029,06 грн. за період з квітня 2016 по березень 2017.
Також позивачем заявлено до стягнення 7 % штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в розмірі 1 702,69 грн.
При розгляді позовних вимог в цій частині господарський суд виходить з наступного.
Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).
Згідно з п. 3.4. договору відповідач у разі прострочення зобов'язань по оплаті природного газу понад 30 днів зобов'язується додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно здійснено розрахунок штрафу з суми заборгованості за період з травня 2016 по березень 2017 в сумі 1 702,69 грн., який підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
За викладених обставин господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Крупської, 2-А, і.к. 31678853) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, і.к. 31301827) 24 577, 31 грн. суми основного боргу , 3 029,06 грн. пені, 1 702,69 грн. штрафу, 1 934, 01 грн. інфляційних втрат, 467,64 грн. 3 % річних та 1600,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 21.08.2017.
Суддя Т. В. Макаренко