"14" серпня 2017 р.Справа № 916/1512/17
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Аганіні В.Ю.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 02.06.2017р.;
від відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/1512/17:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРОЗАПЧАСТИНА";
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-УРОЖАЙ";
про стягнення 469615 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Украгрозапчастина” (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юг-Урожай” (далі - Відповідач) із позовом про стягнення боргу за договором купівлі - продажу: суми основного боргу, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині несплати отриманого товару. .
З підстав ст. ст. 11, 509, 510, 525, 526, 530, 549,610, 612, 625, 655, 656, 691, 692, 694, 695 ЦК України, ст.ст. 49, 144, 173-175, 193, 198, 199, 216-218, 220, 222, 230-232 ГК України, позивач просить позов задовольнити.
Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи за наявною у справи адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 18.07.2017р. (поштове повідомлення щодо відповідача з відміткою органу зв'язку -відсутністя адреса, у справі).
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, - 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В засіданні суду 14.08.2017р. за правилами ст. 85 ГПК України, в присутності представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом та випливає з матеріалів справи, між сторонами у справі 16 липня 2015 р. укладений Договір купівлі-продажу № 54 (далі - Договір).
Доказів оспорювання цього Договору, визнання його недійсним повністю або частково або неукладеним відповідачем не надано, отже суд приймає його як чинний.
Згідно п.1.1. Договору, продавець - ТОВ «Украгрозапчастина» (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця - ТОВ „Юг-Урожай” (Відповідач) техніку і обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (Товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити повну ціну кожної окремої партії Товару в порядку, визначеному Договором.
Продавець передав окремими партіями у власність покупця товар на суму 319912, 23 грн. з ПДВ 20%, про що свідчать видаткові накладні № О1-00000525 від 21.07.2015р., № О 1-00000584 від 10.08.2015р., № О1-00000023 від 04.02.2016р., № О1-00000031 від 12.02.2016р. та № О1-00000056 від 22.02.2016р., і таким чином в повному обсязі та належним чином виконав умови вказаного Договору.
Відповідно до п.п. 2.2.4. Договору, покупець протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії Товару за видатковою накладною зобов'язується перераховувати на поточний рахунок продавця грошові кошти або вносити готівку до каси продавця в оплату остаточної частини повної ціни кожної окремої партії Товару.
Відповідач частково розрахувався за отриманий ним Товар в сумі 108671,20 грн. з ПДВ 20%.
Таким чином, до теперішнього часу відповідач не розрахувався повністю за отриманий товар в сумі 211 241,03 грн.
Як зазначає Позивач, за істотними умовами Договору, кінцевою датою для сплати вартості відвантаженого товару є 23 березня 2016 року.
За п. 2.4. Договору, у разі несплати Покупцем остаточної частини Повної ціни кожної окремої партії Товару в розмірі та в строк, передбачений пп. 2.2.4. цього Договору, на користь Продавця підлягають нарахуванню та сплаті Покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 % річних від вартості повної ціни кожної окремої партії Товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня її фактичної оплати.
За п. 6.1. Договору, за порушення строку оплати остаточної частини Повної ціни кожної окремої партії Товару, передбаченого пп. 2.2.4. цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця, окрім відшкодування остаточної частини Повної ціни кожної окремої партії Товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим Договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або внесення готівки до каси Продавця.
За п. 6.2. Договору, за прострочення Покупцем понад 30 (тридцять) днів оплати остаточної частини повної ціни кожної окремої партії Товару за цим Договором, на користь Продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% (тридцяти) відсотків несплаченої остаточної частини повної ціни партії Товару.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо строків оплати за отриманий товар, з підстав п.п. 2.4., 6.1., 6.2., Договору, ч.2 ст. 625 ЦК України відповідачеві нараховано: пені в сумі 81133,91 грн., відсотки за користування чужими коштами в сумі 65831,96 грн., штраф в сумі 63372,31 грн., інфляційні втрати в сумі 40135,79 грн. та 3% річних в сумі 7900,00грн.
Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок сум стягнення суд приймає його до уваги та вважає правильним.
Зворотнього відповідач, в порядку ст. 33 ГПК України, не довів. Доказів сплати не надав.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-УРОЖАЙ» (66810, Одеська область, Ширяївський район, село Миколаївка, вул. Жугана, буд. 87, код ЄДРПОУ 38477035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (61124, м. Харків, вул. Матросова, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 25188223) основний борг в сумі 211241 (двісті одинадцять тисяч двісті сорок одна) грн. 03 коп., пеню в сумі 81133 (вісімдесят одна тисяча сто тридцять три) грн. 91 коп., відсотки за користування чужими коштами в сумі 65831 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять одна) грн. 96 коп., штраф в сумі 63372 (шістдесят три тисячі триста сімдесят дві) грн. 31 коп., інфляційні втрати в сумі 40135 (сорок тисяч сто тридцять п'ять) грн. 79 коп., 3% річних в сумі 7900 (сім тисяч дев'ятсот) грн. та судовий збір в сумі 7044 (сім тисяч сорок чотири) грн. 23 коп.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України
Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2017 р.
Суддя М.І. Никифорчук