61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
17.08.2017р. Справа № 905/1952/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ на дії Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області від 16.08.2016р.
по справі за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м.Селидове, Донецька область
про стягнення 2 155грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 22.04.2016р.
від відповідача (боржника): представник не з'явився.
від Селидівського міського ВДВС: представник не з'явився.
В провадженні судді Говоруна О.В. знаходилась справа №905/1952/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м.Селидове, Донецька область про стягнення 2155грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2016р. по справі № 905/1952/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс”, м.Селидове, Донецька область про стягнення 2155грн. задоволені частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м.Селидове, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ, 2215грн. 50коп. штрафу та 1378грн. витрат з оплати судового збору.
16.08.2016р. у відповідності з вимогами ст. 116 Господарського процесуального кодексу України був виданий відповідний наказ.
06.06.2017р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ на дії Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області від 16.08.2016р., в якій скаржник просить визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу без виконання від 17.05.2017р. № 52386635, а також зобов'язати заступника начальника відділу ОСОБА_2 поновити вказане виконавче провадження.
Вимоги скарги мотивовані тим, що Селидівським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.05.2017р. ВП № 52386635 в порушення вимог Закону України “Про виконавче провадження”. Так, підставою винесення зазначеної постанови державним виконавцем зазначено ту обставину, що згідно відповіді з ТСЦ № 144 м. Красноармійськ рухомого майна права власності не виявлено, згідно відповіді з Держгеокадастру в м. Селидовому земельної ділянки на праві власності немає, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно нерухомого майна на території м. Селидове на праві власності немає, арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника накладений, боржник має відкриті розрахункові рахунки, які арештовані, грошові кошти на рахунках відсутні. На думку скаржника, дії виконавця є незаконними, оскільки останнім не були вжиті всі, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” заходи щодо виконання судового рішення.
У зв'язку із закінченням повноважень судді Говоруна О.В. розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області № 01-02/692 від 06.06.2017р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 905/1952/16.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2017р. головуючим суддею по даній справі призначено суддю Мельниченко Ю.С.
Ухвалою суду від 09.06.2017р. вищезазначену скаргу призначено до розгляду на 27.06.2017р.
Ухвалою суду від 27.06.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 21.08.2017 р. та відкладено розгляд скарги на 17.08.2017р.
Представник позивача (скаржника) в судове засідання з'явився, просив задовольнити скаргу в частині визнання протиправною та скасуваня постанови заступника начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу без виконання від 17.05.2017р. ВП № 52386635.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Представник ДВС в судове засідання не з'явився, 13.07.2017р. на електронну адресу господарського суду Донецької області надіслав заперечення на скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі та просив її розглянути без його участі.
Розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України “Про виконавче провадження”. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за №1402-VIII від 02.06.2016 року, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Згідно ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Закон України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016р. набрав чинності 05.10.2016р.
Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. основними стадіями виконавчого провадження є: 1) відкриття виконавчого провадження; 2) підготовка до примусового виконання; 3) вжиття заходів примусового виконання рішення; 4) закінчення виконавчого провадження.
Відкриття виконавчого провадження це стадія, яка полягає у діях державного виконавця, що спрямовані на визначення підстав для відкриття виконавчого провадження.
Підготовка до примусового виконання - це дії державного виконавця, спрямовані на встановлення місця знаходження (проживання) боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, грошових коштів в установах банків, пропозиції виконати рішення добровільно, створення умов для подальшого виконання виконавчого документу. Мета цієї стадії - створити належні умови для своєчасного й ефективного виконання документів, що надійшли до державного виконавця, а також забезпечити умови для добровільного виконання рішення боржником.
Примусове виконання (застосування заходів примусового виконання рішення) - це вжиття державним виконавцем заходів щодо реалізації припису юрисдикційного акта способами, які визначено законом, із покладанням на боржника виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних із виконанням.
Закінчення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим документом.
Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Відповідно п. 5 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Відповідно до ст.10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом;
Згідно п.6 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
У відповідно до ст.48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
Частиною 1 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ч.5 ст.52 Закону України “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.
У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Проаналізувавши встановлені конкретні обставини, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв'язку, виходячи із основних загально-правових засад справедливості, законності, рівності суб'єктів, притаманних господарському праву, суд вважає, що органом державної виконавчої служби не було вжито всіх необхідних та можливих заходів для належного примусового виконання рішення господарського суду Донецької області, а саме не надано доказів перевірки майнового стану боржника та отримання інформації про наявні у боржника рахунки в порядку та строки, передбачені законодавством, направлення запитів до відповідних органів щодо наявності зареєстрованих цінних паперів, катерів, яхт, повітряних суден, сільськогосподарської техніки та технологічного обладнання, іншого рухомого майна, корпоративних прав, майнових прав інтелектуальної власності, об'єктів інтелектуальної, творчої діяльності, іншого майна (майнових прав) належних на праві власності відповідачу, а тому оскаржувана заявником постанова державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.05.2017р. ВП № 52386635 є передчасною.
При цьому висновок щодо “безрезультатності” та/або “неможливості” розшуку майна чи встановлення/з'ясування певних обставин буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.
Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у Постанові у справі №14/492 від 04.02.2015 та у Постанові у справі №9/38-10 від 21.10.2014.
Суд також зазначає, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” №9 від 17.10.2012р. зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК.
Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України та пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання її недійсною.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсною постанови заступника начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.05.2017 ВП №52386635.
Щодо вимоги про зобов'язати заступника начальника відділу ОСОБА_2 поновити вказане виконавче провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що встановлено обов'язок саме державного виконавця здійснити дії направлені на відновлення виконавчого провадження у разі визнання недійсною відповідної постанови судом у певний строк.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що суду не надано доказів безпідставного ухилення державного виконавця від вчинення запитуваних дій, а також відсутність їх конкретизації, беручи до уваги, що відновлення виконавчого провадження у даному випадку, як і здійснення виконавчих дій, є передбаченим законом наслідком визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві недійсною, вимоги скаржника щодо зобов'язання заступника начальника відділу ОСОБА_2 поновити виконавче провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладені обставини, керуючись ст.ст. 10, 18, п. 2 ч. 1 ст. 37, 41, 48, 52 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 124 Конституції України, ст.ст. 86, 90, 115, 116, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпропетровськ на дії Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області від 16.08.2016р. - задовольнити частково.
Визнати недійсною постанову заступника начальника Селидівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документу стягувачу від 17.05.2017 №52386635.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду в порядку розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Ю.С. Мельниченко