61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
15.08.2017р. Справа № 905/1388/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м. Добропілля, Донецька область
про стягнення 28 166 грн. 79 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю №09-18/5633 від 13.04.2017р.
від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 20.06.2017р.
від третьої особи: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 15.08.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область, про стягнення 28 166 грн. 79 коп.
Ухвалою від 23.06.2017р. господарським судом Донецької області прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/1388/17, розгляд справи призначено на 18.07.2017р.
10.07.2017р. від позивача до господарського суду Донецької області на виконання вимог ухвали суду від 23.06.2017р. надійшов супровідний лист з додатками, в т.ч. копією довідки вантажовідправника - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», що підтверджує кількість та вартість вантажу, який був відправлений у напіввагонах №№ 54784624, 60793023, 56220403, 59955625, 56950876 за залізничною накладною на групу вагонів №48782122 від 11.06.2016р.
18.07.2017р. від відповідача до господарського суду Донецької області надійшли заперечення на позовну заяву (б/ від 12.07.2017р.), за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також, в якості додатку до зазначених письмових заперечень відповідачем надано заяву про застосування строку позовної давності (б/н від 12.07.2017р.), у якій останній просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до спірних правовідносин та відмовити у задоволені позовних вимог.
Ухвалою від 18.07.2017р. господарським судом Донецької області було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» та відкладено розгляд справи на 15.08.2017р.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вантаж - концентрат вугільний, який перевозився за залізничною накладною на групу вагонів №48782122 від 11.06.2016р. у напіввагонах № 54784624 в кількості 70 000 кг, №60793023 в кількості 68 000 кг, №56220403 в кількості 68 000 кг., №59955625 в кількості 67 000 кг, №56950876 в кількості 67 000 кг, був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційні акти БА 751419/681 від 19.06.2016р., БА 751420/682 від 19.06.2016р., БА 751421/683 від 19.06.2016р., БА 751423/685 від 19.06.2016р., БА 751422/684 від 19.06.2016р. відповідно.
Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ст.ст. 908, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 31, 32, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України, ст.12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт».
Представник позивача у судовому засіданні 15.08.2017р. наполягав на задоволенні позовних вимог, посилався на те, що вантаж - концентрат вугільний, який перевозився за залізничною накладною на групу вагонів №48782122 від 11.06.2016р. у напіввагонах № 54784624 в кількості 70 000 кг, №60793023 в кількості 68 000 кг, №56220403 в кількості 68 000 кг., №59955625 в кількості 67 000 кг, №56950876 в кількості 67 000 кг, був доставлений на станцію призначення з недостачею вантажу, про що складено комерційні акти БА 751419/681 від 19.06.2016р., БА 751420/682 від 19.06.2016р., БА 751421/683 від 19.06.2016р., БА 751423/685 від 19.06.2016р., БА 751422/684 від 19.06.2016р. відповідно. Також, 15.08.2017р. у судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, та надав для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 18.07.2017р. письмові пояснення стосовно строку звернення до господарського суду Донецької області з даною позовною заявою.
Представник відповідача у судових засіданнях 18.07.2017р. та 15.08.2017р. заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (б/ від 12.07.2017р.), що були надані до суду та наполягав на задоволенні заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про судове засідання 15.08.2017р. була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого листу з відміткою про його отримання 28.07.2017р., однак у засідання суду представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
11.06.2016р. ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці завантажило по накладній на групу вагонів №48782122 вантаж - концентрат вугільний в тому числі у напіввагонах № 54784624 в кількості 70 000 кг, №60793023 в кількості 68 000 кг, №56220403 в кількості 68 000 кг., №59955625 в кількості 67 000 кг, №56950876 в кількості 67 000 кг та передало вказаний вантаж для перевезення до ПАТ «МК «Азовсталь». Згідно з накладною концентрат вугільний, марки г, 0-100, висота «шапки» 200 мм, вологість 7%, вантаж маркований однією продовжною борозною катка ущільнювача, пакування навалом.
Загальними зборами акціонерів Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» Протоколом №1 від 28.04.2017р. затверджено Статут Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», згідно до абзацу 3 Загальних положень якого, найменування Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» викладене як Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» у зв'язку зі зміною типу Товариства.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
З огляду на положення статей 11 ЦК України та 174 ГК України вона є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а. ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт БА 751419/681 від 19.06.2016р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №627 від 18.06.2016р. на ст. Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону №54784624, вантаж концентрат вугільний, з відчепленням на справних 150 т госповірених 08.09.2015р. в/вагах вантажоодержувача. У документі зазначено: брутто не вказано, тара 23 600 кг, нетто 70 000 кг., фактично виявилось: брутто 83 800 кг, тара 23 600 кг з док., нетто 60 200 кг., що менше документа на 9 800 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу в вагоні вище бортів на 50-100 мм, ущільнена, маркована продовжною борозною. Наявне поглиблення над 1,2,3 люками ліворуч 4500х1800х1000 мм, маркування в місцях поглиблення немає. Двері, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана. Ком. переважування проводили ваговий та ст. пр-к к-та Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_5 Зав. вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Крім того, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт БА 751420/682 від 19.06.2016р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №627 від 18.06.2016р. на ст. Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону №60793023, вантаж концентрат вугільний, з відчепленням на справних 150 т госповірених 08.09.2015р. в/вагах вантажоодержувача. У документі зазначено: брутто не вказано, тара 23 600 кг, нетто 68 000 кг., фактично виявилось: брутто 85 800 кг, тара 23 600 кг з док., нетто 62 200 кг., що менше документа на 5 800 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу в вагоні вище бортів на 50-100 мм, ущільнена, маркована продовжною борозною. Наявне поглиблення над 1,2,3,4,5,6 люками ліворуч 6000х1000х1000 мм, маркування в місцях поглиблення немає. Двері, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана. Ком. переважування проводили ваговий та ст. пр-к к-та Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_5 Зав. вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Крім того, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт БА 751421/683 від 19.06.2016р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №627 від 18.06.2016р. на ст. Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону №56220403 вантаж концентрат вугільний, з відчепленням на справних 150 т госповірених 08.09.2015р. в/вагах вантажоодержувача. У документі зазначено: брутто не вказано, тара 23300 кг, нетто 68 000 кг., фактично виявилось: брутто 87 400 кг, тара 23 300 кг з док., нетто 64 100 кг., що менше документа на 3900 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу в вагоні вище бортів на 50-100 мм, ущільнена, маркована продовжною борозною. Наявне поглиблення над 4,5 люками ліворуч 3000х500х500 мм, маркування в місцях поглиблення немає. Двері, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана. Ком. переважування проводили ваговий та ст. пр-к к-та Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_5 Зав. вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Крім того, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт БА 751423/685 від 19.06.2016р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №628 від 18.06.2016р. на ст. Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону №59955625, вантаж концентрат вугільний, з відчепленням на справних 150 т госповірених 08.09.2015р. в/вагах вантажоодержувача. У документі зазначено: брутто не вказано, тара 23 700 кг, нетто 67 000 кг., фактично виявилось: брутто 86 650 кг, тара 23 700 кг з док., нетто 62 950 кг., що менше документа на 4050 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу в вагоні вище бортів на 50-100 мм, ущільнена, маркована продовжною борозною. Наявне поглиблення над 3 люком ліворуч 1500х1000х500 мм, над 6,7 люками поглиблення 1500х1000х1000 мм, маркування в місцях поглиблення немає. Двері, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана. Ком. переважування проводили ваговий та ст. пр-к к-та Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_5 Зав. вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Крім того, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було складено комерційний акт БА 751422/684 від 19.06.2016р., у якому значиться, що на підставі акту загальної форми №627 від 18.06.2016р. на ст. Сартана Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування вагону №56950876, вантаж концентрат вугільний, з відчепленням на справних 150 т госповірених 08.09.2015р. в/вагах вантажоодержувача. У документі зазначено: брутто не вказано, тара 23 400 кг, нетто 67 000 кг., фактично виявилось: брутто 88 300 кг, тара 23 400 кг з док., нетто 64 900 кг., що менше документа на 2 100 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Поверхня вантажу в вагоні вище бортів на 50-100 мм, ущільнена, маркована продовжною борозною. Наявне поглиблення над 3 люком ліворуч 1500х1000х1000 мм, маркування в місцях поглиблення немає. Двері, люка закриті. Технічно справний. Течі вантажу немає. З моменту прибуття та до ком. переважування вагон знаходився під охороною служби безпеки к-та Азовсталь та ком. агентів ст.Сартана. Ком. переважування проводили ваговий та ст. пр-к к-та Шевчук, Луканіна, ДСМ ст.Сартана ОСОБА_4 та ком/агент ст. Сартана ОСОБА_5 Зав. вантажним двором за штатним розкладом не значиться.
Наведені акти за своєю формою та змістом відповідають положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Залізниця не довела суду, що недостача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником у залізничній накладній на групу вагонів №48782122, засвідчено належними доказами - комерційними актами БА 751419/681 від 19.06.2016р., БА 751420/682 від 19.06.2016р., БА 751421/683 від 19.06.2016р., БА 751423/685 від 19.06.2016р., БА 751422/684 від 19.06.2016р.
Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» за вих.№11/1681 від 03.07.2017р. (вантажовідправник), вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої останнім на адресу ПрАТ «МК «Азовсталь» за залізничною накладною №48782122 від 11.06.2016р. складає 1264 грн. 91 коп. без ПДВ, та 1517 грн. 89 коп. з ПДВ.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів, зданих до перевезення у вологому стані.
Зі змісту графи 20 залізничної накладної на групу вагонів № 48782122 від 11.06.2016р. вбачається, що рівень вологості вантажу у спірних напіввагонах складає 7%, а отже, вантаж зданий до перевезення у вологому стані, а тому, при визначенні розміру недостачі маси вантажу у спірних на піввагонах необхідно враховувати норму недостачі (суму норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) - 2%.
Так, недостача вантажу у напіввагоні №54784624 становить 70 000 - 60 200 = 9800 кг., або 9,8 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі становить 70 000 кг. Х 2% = 1400 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №54784624 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 9800 кг. - 1400 кг. = 8400 кг. або 8,4 т.
Недостача вантажу у напіввагоні №60793023 становить 68 000 - 62200 = 5800 кг., або 5,8 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі становить 68 000 кг. Х 2% = 1360 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №60793023 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 5800 кг. - 1360 кг. = 4440 кг. або 4,44 т.
Недостача вантажу у напіввагоні №56220403 становить 68 000 - 64100 = 3900 кг., або 3,9 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі становить 68 000 кг. Х 2% = 1360 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №56220403 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 3900 кг. - 1360 кг. = 2540 кг. або 2,54 т.
Недостача вантажу у напіввагоні №59955625 становить 67 000 - 62 950 = 4050 кг., або 4,05 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі становить 67 000 кг. Х 2% = 1340 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №59955625 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 4050 кг. - 1340 кг. = 2710 кг. або 2,71 т.
Недостача вантажу у напіввагоні №56950876 становить 67 000 - 64900 = 2100 кг., або 2,1 т. Природна втрата маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі становить 67 000 кг. Х 2% = 1340 кг. Недостача вантажу у напіввагоні №56950876 з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, становить 2100 кг. - 1340 кг. = 760 кг. або 0,76 т.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційним актом БА 751419/681 від 19.06.2016р. у розмірі 12551 грн. 78 коп., БА 751420/682 від 19.06.2016р. у розмірі 6 634 грн. 51 коп., БА 751421/683 від 19.06.2016р. у розмірі 3 795 грн. 42 коп., БА 751423/685 від 19.06.2016р. у розмірі 4 049 грн. 44 коп., БА 751422/684 від 19.06.2016р. у розмірі 1 135 грн. 64 коп., а всього - у розмірі 28 166 грн. 79 коп. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, встановив, що розрахунок є арифметично невірним, оскільки позивачем здійснено останній на підставі визначення вартості 1 т вугільної продукції відповідно до рахунку-фактури постачальника, а не на підставі довідки вантажовідправника спірного вантажу.
За розрахунком суду, розмір недостачі вантажу становить 28 612 грн. 23 коп.
З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення залізниця не виконала належним чином, оскільки не забезпечила збереження довіреного їй вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи.
Отже, враховуючи те, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 28 166 грн. 79 коп.
Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність належних доказів на підтвердження наявності збитків, оскільки, в матеріалах справи містяться оригінали відповідних комерційних актів, якими зафіксовані факти недостачі, банківська виписка від 30.06.2016р. про сплату рахунку, що підтверджує оплату вартості вантажу, кількість якого зазначена у залізничній накладній №48782122 від 11.06.2016р., довідка ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» за вих.№11/1681 від 03.07.2017р. про кількість та вартість відправленого вантажу.
Стосовно заяви б/н від 12.07.2017р. відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Пунктом «а» ст. 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів (частини перша, друга статті 315 ГК України).
Водночас, ч. 4 ст. 315 Господарського Кодексу України встановлено, якщо заявлену перевізнику претензію, що випливає з договору перевезення вантажу, відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті (в даному випадку три місяці), заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
З викладеного вбачається, що вказаною правовою нормою по-іншому, ніж Статутом залізниць України, розраховується початок перебігу строку позовної давності.
Проте, ч. 5 ст. 307 Господарського Кодексу України, яка кореспондується із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 ЦК України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Тобто ст. 315 Господарського Кодексу України і ст. ст. 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків ( вартості нестачі вантажу ), що виникають із залізничних перевезень.
Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, і останні зміни в нього вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р. № 1973.
Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом України, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 року N 436-IV і набув чинності з 01.01.2004 року. Тобто, вказаний Кодекс прийнятий вищим законодавчим органом держави і, по-перше, має вищу юридичну силу у порівнянні з нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а по-друге - прийнятий пізніше ніж вказаний Статут, а відтак при наявності колізії спеціальних норм повинні застосовуватись спеціальні норми, які містяться у акті вищої юридичної сили або більш пізнього прийняття. Тобто в даному випадку норми статті 315 Господарського кодексу України є визначальними у питанні визначення строків позовної давності.
За таких обставин відповідно до ч. 4 ст. 315 ГК України, початком строку позовної давності є день одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для даної відповіді ( наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.04.2012 р. у справі № 3-22гс12 і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язкова для застування судом ).
У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 4.7.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді ( ч. 4 ст. 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду ( ч. 2 і ч. 3 статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі №904/2768/16.
Як вбачається з матеріалів справи, обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача, виникли 19.06.2016р. (момент складання комерційних актів БА 751419/681, БА 751420/682, БА 751421/683, БА 751423/685, БА №751422/684), позов поданий до господарського суду Донецької області 16.06.2017р.
Таким чином, враховуючи, що строк пред'явлення претензії (шість місяців) та строк її розгляду (три місяці) закінчився 20.03.2017р., за висновками суду строк позовної давності встановленої для пред'явлення позовів, що випливають з договорів перевезення, по даній справі позивачем не пропущений.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Позивачем не було пропущено строк позовної давності по заявленій ним позовній вимоги, а тому, як наслідок, заява відповідача про застосування строку позовної давності підлягає залишенню судом без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 6, 12, 110, 111, 113, 114, 115, 122, 129, 134, 136, 137 Статуту залізниць України, ст.ст. 12, 23, 26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст. 11, 253-255, 260, 909, 920, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства « Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158) збитки в сумі 28166 грн. 79 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 15.08.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2017р.
Суддя Ю.С. Мельниченко