14.08.2017 Справа № 904/7235/17
За позовом Державного підприємства "Інвестиційно-інноваційний центр", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕМАТИКА-ДНІПРО", м. Кам'янське
про стягнення 248 805,00 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.06.2017; ОСОБА_2, довіреність № 10 від 20.06.2017;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 2 від 12.07.2017; ОСОБА_4, директор;
Державне підприємство «Інвестиційно-інноваційний центр» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телематика-Дніпро», в якому просить суд:
- розірвати Договір №1 про надання послуг СРS - моніторингу від 28.05.2014 року, укладений між Державним підприємством «Інвестиційно-інноваційний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телематика-Дніпро».
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телематика-Дніпро» на користь Державного підприємства «Інвестиційно-інноваційний центр» як відшкодування завданих збитків, раніше сплачені грошові кошти у сумі 248 805,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №1 про надання послуг СР8 - моніторингу від 28.05.2014 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд у засіданні на 09.08.2017.
Відповідач 07.08.2017 подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти задоволення позову, вказавши на те, що відповідно до спірного договору відповідач не є відповідальним за поставку пристроїв позивачу, а відповідальний лише за надання послуг СРS - моніторингу.
Від позивача 09.08.2017 надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу з а допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У судовому засіданні 09.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.08.2017.
В судовому засіданні, на підставі вищезазначеного клопотання позивача, відповідно до ч. 7 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався запис судової справи № 904/7235/17 за допомогою технічних засобів, а саме: автоматизованої системи документообігу «Діловодство спеціалізованого суду». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер №1008271СА15626.
У судовому засіданні 14.08.2017 позивач подав до суду пояснення у справі.
Позивач 14.08.2017 подав до суду клопотання про витребування доказів для огляду у судовому засіданні, в яких він просить суд витребувати у відповідача:
- технічні паспорти та сертифікати відповідності, на кожну одиницю із 942 приладів для GPS - моніторингу транспортних засобів, монтаж яких начебто було здійснено ТОВ «Телематика Дніпро» на транспортні засоби позивача до кінця січня 2015 року, а також копії документів (договорів, видаткових накладних, тощо), що підтверджують придбання ТОВ «Телематика-Дніпро» зазначених приладів для GPS - моніторингу у кількості 942 одиниці: для огляду судом у судовому засіданні;
- штатні розписи ТОВ «Телематика-Дніпро», котрі були чинними та діяли у період з 28.05.2014 року по 31.12.2015 року;
- накази про прийняття на роботу працівників ТОВ «Телематика-Дніпро», котрі були задіяні відповідачем при наданні послуг по договору № 1 від 28.05.2014 року у період з 28.05.2014 року по 31.12.2015 року;
- довідку ТОВ «Телематика-Дніпро» про кількість штатних працівників ТОВ «Телематика-Дніпро» (з доданням до неї податкових документів (1 ДФ), що підтверджують викладену у довідці інформацію)у період з 28.05.2014 року по 31.12.2015 року, із зазначенням в ній назв посад та професій штатних працівників ТОВ «Телематика-Дніпро».
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Державним підприємством «Адміністративно-господарське підприємство» (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телематика-Дніпро» (далі - відповідач, виконавець) було укладено договір № 1 про надання послуг GPS - моніторингу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, у відповідності до замовлення замовника та за його кошти, виконавець за цим договором зобов'язується надати замовнику послуги GPS-моніторингу транспортних засобів (далі - послуги) відповідно до умов цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору, ціна послуги за цим договором становить 90,00 грн./календарний місяць із розрахунку за одну одиницю транспортного засобу (зміст цього пункту договору під час його дії змінювався сторонами, шляхом підписання відповідних додаткових угод до договору, а.с. 29-32).
Оплата послуг здійснюється виконавцем щомісяця, на підставі, погодженого сторонами акту наданих послуг, не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним та рахунку і податкової накладної виконавця, у безготівковій формі через банківські установи на рахунок виконавця (п. 2.2 договору).
Пунктом 3.1.1 договору встановлено, що змовник має право вимагати від виконавця надання якісних послуг
Відповідач виставив позивачу рахунки на сплату абонплати за послуги GPS-моніторингу на загальну суму 345475,00 грн., а саме:
- рахунок № 52 від 29.05.2015 на суму 108560,00грн. 944 транспортні засоби (а.с. 33);
- рахунок № 61 від 30.06.2015 на суму 108905,00грн. 947 транспортні засобів (а.с.34);
- рахунок № 84 від 31.08.2015 на суму 76570,00 грн. 632 транспортних засоби (а.с. 35);
- рахунок № 112 від 30.10.2015 на суму 51440,00 грн. 359 транспортних засоби (а.с. 36).
Вищевказані рахунки були оплачені позивачем частково у розмірі 248805,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 37-52).
Також, відповідач здійснив поставку відповідачу модулів g5v6, трекер на загальну суму 79061,00 грн. у кількості 73 шт, що підтверджується видатковими накладними № 19 від 04.09.2014, № 24 від 09.09.2014, № 6 від 06.02.2015 та № 89 від 31.08.2015, підписаними обома сторонами (а.с. 53-56).
Позивач, вважає, що відповідач, в порушення умов договору, не здійснив монтаж більш як 850 штук пристроїв GPS-моніторингу на транспортні засоби позивача. Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача із претензіями про надання технічних паспортів та сертифікатів відповідності трекерів (Модуль g5v6) у кількості 73 штуки встановлених та 850 штук, що не встановлювались відповідачем (а.с. 58-61). Однак, відповідач залишив вищевказані претензії без виконання.
Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач вважає, що послуги за спірним договором відповідачем надані неякісні та не в повному обсязі. У зв'язку із цим позивач просить суд стягнути з відповідача 248805,00 грн. збитків завданих йому відповідачем.
Відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що умовами спірного договору сторони погодили надання саме послуг GPS-моніторингу. Обов'язків з монтажу трекерів сторони у спірному договорі не погоджували, а лише зазначили про можливість такого монтажу відповідачем за окремим договором. Так, GPS-трекери у кількості 73 штуки були поставлені відповідачем позивачеві за окремим договором № 1/05 від 30.05.2014. Також, сторони не погоджували точну кількість транспортних засобів позивача, які будуть приймати участь в системі моніторингу. А тому відповідачем надавались позивачу послуги з GPS-моніторингу й тих транспортних засобів позивача, на які ним самостійно було встановлено трекери.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).
За приписами ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Згідно з частиною другою статті 217 ГК України, відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України).
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частина 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Враховуючи положення статті 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то: неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.
З огляду на викладені норми чинного законодавства, позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною понесення ним збитків, а самі збитки, які виникли у позивача, - є безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Отже, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач як на підставу протиправної поведінки відповідача, яка спричинила йому збитки, посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1 про надання послуг СРS-моніторингу від 28.05.2014 щодо не здійснення монтажу більш ніж 850 СРS-трекерів, за монтаж яких ним було сплачено відповідачеві на підставі рахунків №№ 52, 61, 84, 115 у 2015 році 248805,00 грн.
У розділі 1 договору «Предмет договору» сторони погодили, що:
У відповідності до замовлення замовника та за його кошти, виконавець за цим договором зобов'язується надати замовнику послуги GPS-моніторингу транспортних засобів (далі - послуги) відповідно до умов цього договору.
Послуга GPS -моніторингу транспортних засобів - це відображення транспортних засобів замовника, на яких встановлено спеціальний пристрій (GPS -трекер) у системі GPS -моніторингу виконавця з можливістю використання усіх функціональних можливостей останньої без права надання доступу третім особам та вчинення будь-яких дій, які можуть спричинити погіршення чи зміну стану функціональних можливостей системи GPS -моніторингу.
Послуга за цим договором включає: монтаж пристрою GPS-моніторингу на транспортний засіб, демонтаж пристрою GPS-моніторингу з транспортного засобу та-віддалене перепрограмування пристрою GPS-моніторингу за заявою замовника з метою зміни деяких параметрів збору даних.
Замовник підтверджує, що перед укладенням цього договору ознайомлений з функціональними можливостями та змістом послуг, що надаються виконавцем та підтверджує, що послуги відповідають його господарським потребам та технічним характеристикам, технічних засобів і пристроїв, що ним використовуються в господарській діяльності.
Обладнання транспортних засобів замовника GPS-трекерами здійснюється замовником за власний кошт, або виконавцем за окремим договором.
Отже, зі змісту договору вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, зокрема, GPS-моніторингу транспортних засобів. А обладнання транспортних засобів здійснюється за окремим договором. Про це свідчать і звичаї ділового обороту, які склались між сторонами і які підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку (див. копії заявок, актів виконаних робіт, листування тощо).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України, визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд не може погодитись із твердження позивача, щодо обов'язкового, згідно умов договору, монтажу відповідачем GPS-трекерів, з огляду на таке.
По-перше, аналіз розділу 1 договору дає можливість дійти висновку, що сторони договору домовились про надання відповідачем послуги, яка полягає в наданні позивачу можливості відстеження господарської діяльності своїх транспортних засобів в системі мережі Інтернет та за окремою заявкою (за окремим договором) і окрему плату супутніх послуг щодо монтажу/демонтажу, перепрограмування належного і вже наявного у позивача обладнання, що використовується для надання послуг GPS - моніторингу.
При цьому, сторони не домовлялись про граничну кількість транспортних засобів позивача, які будуть приймати участь в системі моніторингу, про обладнання яке на них вмонтовано, чи не вмонтовано та потребує монтажу, про необхідність контролю з боку відповідача документального оформленням права власності позивача на вказане вище обладнання. Сторони лише домовились про те, що обладнання транспортних засобів GРS-трекерами буде здійснено замовником за власний кошт, або виконавцем за окремим договором (п. 1.4 договору).
По-друге, поставка GРS-трекерів регулюється договірними відносинами поставки (купівлі-продажу), а монтаж таких GРS-трекерів - договором підряду.
При цьому, договір №1 про надання послуг GРS-моніторингу від 28.05.2014, як встановлено судом вище, є договором про надання послуг, та не містить жодних істотних умов, ані договору поставки, ані договору підряду (не містить найменування товару із зазначення роду, виду, кількості тощо, вартості товару, строку поставки; найменування робіт, строку виконання таких робіт, якість робіт тощо).
Також, позивач вказує у позові на те, що у 2015 році відповідач виставив йому рахунки №№ 52, 61, 84, 112 за монтаж 944, 947, 632, 359 одиниць пристроїв GPS-моніторингу саме за спірним договором, при цьому здійснивши монтаж лише 73 одиниць пристроїв.
Однак, вказане твердження позивача не відповідає дійсності, що підтверджується текстом зазначених вище рахунків, де у графі 2 таблиці чітко вказується найменування наданих послуг - абонплата за обслуговування (надання послуг GPS-моніторингу)- за відповідною кількістю транспортних засобів позивача (944, 947, 632, 359 одиниць) (а.с. 33-36).
Щодо твердження позивача про встановлення відповідачем, з порушенням умов спірного договору, на його транспортні засоби 73 одиниці неякісних GPS-пристроїв.
Судом встановлено, що обов'язкове облаштування (монтаж) GPS-пристроїв не передбачено умовами договору 1 про надання послуг СРS-моніторингу від 28.05.2014, а тому обставини щодо встановлення якості цих 73 одиниць GPS-пристроїв не можуть бути доказами належного та/або не належного виконання сторонами умов спірного договору.
Відповідачем до суду надано договори поставки (купівлі-продажу) № 1/05 від 30.05.2014, № 10/06 від 27.06.2014, укладені між сторонами (а.с. 71-74), на виконання яких відповідач поставляв позивачеві модулі g5v6, трекери (а.с. 76-81). Тому, розгляд правовідносин щодо виконання умов № 1/05 та № 10/06 не є предметом спору у цій справі.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку щодо відсутності неправомірної (протиправної) діяльності (бездіяльності) відповідача під час виконання умов спірного договору та порушення ним умов цього договору в частині надання послуг.
Крім того, суд звертає увагу на те, що грошові кошти у сумі 248805,00 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача як збитки за неналежне виконання умов договору, за своєю правовою природою є платою за отримані позивачем послуги за договором, згідно виставленим рахункам та підписаним без зауважень актів виконаних робіт.
За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на сторону, що подала позов покладено зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також, позивач у позові просить суд розірвати Договір №1 про надання послуг СРS-моніторингу від 28.05.2014 року, укладений між Державним підприємством «Інвестиційно-інноваційний центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телематика-Дніпро», у зв'язку із істотним порушенням відповідачем умов цього договору, на підставі ст.. 651 ЦК України.
Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Судом вище встановлено відсутність неправомірної (протиправної) діяльності (бездіяльності) відповідача під час виконання умов спірного договору та істотного порушення його умов.
Отже, оскільки відсутнє істотне порушення відповідачем умов спірного договору, суд не вбачає підстав для розірвання договору №1 про надання послуг СРS - моніторингу від 28.05.2014.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 19.08.2017
Суддя М.О. Ніколенко