14.08.2017 Справа № 904/6460/16
За позовом Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 ДНІПРО", м.Київ
до Відповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", сільрада Любимівська, Дніпровський район
Відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОСКО РЕСУРСИ", м. Дніпро
Відповідач-3: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс», м. Дніпро
про стягнення заборгованості 2 434 065,48 дол. США та 857 578,85 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 42 від 20.02.17;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровській області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН», відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСКО РЕСУРСИ» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС» про стягнення заборгованості 2 434065, 48 дол. США та 857578, 85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором № 190810-КЛТМ від 19.08.2010 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. А також, неналежним виконанням відповідачами-2,3 своїх зобов'язань за договорами поруки № 190810-П/1 від 19.08.2010 та № 191213-П від 19.12.2013.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2016 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.08.2016.
До Господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов ТОВ "ЮКРЕЙН МІНЕРАЛС" про визнання кредитного договору недійсним, який повернуто заявнику без розгляду ухвалою суду від 16.08.2016 на підставі п.4 ч.1 ст. 63 ГПК України. На ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду надійшла апеляційна скарга.
Ухвалою господарського суду від 22.08.2016 провадження у справі № 904/6460/16 було зупинено та направлено справу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Через канцелярію суду 25.10.2016 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на кошти ТОВ «Проско Ресурси» у межах ціни позову та заборонити ТОВ «Проско Ресурси» у межах ціни позову відкривати нові рахунки у будь-яких фінансових установах.
Від позивача 24.02.2017 надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просив суд накласти арешт на кошти ТОВ «ЮМІН» у межах ціни позову та заборонити ТОВ «ЮМІН» у межах ціни позову відкривати нові рахунки у будь-яких фінансових установах крім ПАТ «ОСОБА_1 Дніпро».
Справа повернута до Господарського суду Дніпропетровської області 06.06.2017.
Ухвалою суду від 12.06.2017 розгляд справи призначено у засіданні на 20.06.2017 та ухвалою суду від 20.06.2017 поновлено провадження у справі та розгляд справи відкладено на 17.07.2017.
Позивач 14.07.2017 подав до суду заперечення щодо призначення у справі судової експертизи.
Відповідач-1 14.07.2017 подав до суду повідомлення про часткову сплату заборгованості перед банком у загальному розмірі 75000 грн.
Ухвалою суду від 17.07.2017 розгляд справи відкладено на 02.08.2017.
Від позивача 01.08.2017 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, про відсутність часткового погашення відповідачем-1 заборгованості за кредитним договором.
Відповідач-1 надіслав до суду 02.08.2017 клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Також, представник позивача 02.08.2017 подав до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою суду від 02.08.2017 строк розгляду справи продовжено на 15 днів та її розгляд відкладено на 14.08.2017.
Відповідачі-1,2,3 у судове засідання не з'явились, причини неявки суду мне повідомили. Про дату, місце та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 14.08.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Дніпро» (далі - позивач, ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (далі - відповідач-1, боржник), 19.08.2010 було укладено Кредитний договір № 190810-КЛТМ (далі - кредитний договір).
Під час дії кредитного договору, стонами укладався ряд договорів про зміну умов кредитного договору, якими сторонами до даного договору вносились відповідні зміни (а.с. 17-67).
Відповідно до умов кредитного договору (з урахуванням умов договорів про зміну кредитного договору) сторони погодили наступні умови:
- ліміт кредитування (в редакції кредитного договору від 19.12.2014) - 2050000 доларів США (а.с. 65 том 1);
- плата за користування кредитом (в редакції кредитного договору від 27.12.2012) - 13% річних (п. 1.4), а разі прострочення повернення кредиту - 18% річних (а.с. 54 том 1);
- строк (термін) повернення кредиту (в редакції кредитного договору від 19.12.2014) - не пізніше 20.06.2015 (п. 1.1, а.с. 65 том 1);
- сплата комісії (в редакції кредитного договору від 19.12.2014) - в сумі 30834, 00 доларів США (в гривнях по курсу НБУ на момент здійснення оплати ,кінцевий термін сплати всієї суми якої - до 20.06.2015) (а.с. 67 том 1).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Позивач виконав умови кредитного договору і в період з 16.12.2011 по 01.04.2014 надав відповідачу-1 кредит в загальній сумі 2050000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами, а саме:
- № К/498445 від 16.12.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 104600,00 доларів США (а.с. 73 том 1);
- № К/498918 від 19.12.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 798770,00 доларів США (а.с. 74 том 1);
- № К/500267 від 22.12.2011 про надання відповідачу кредиту в сумі 201000, 00 доларів США (а.с.75 том 1);
- № К/789144 від 01.04.2014 про надання відповідачу кредиту в сумі 4230,00 доларів США (а.с. 72 том 1).
Згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, у пунктах 2.3.1., 2.3.2., 2.3.6 договору, з урахуванням змін, сторони визначили, що розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня фактичного виникнення залишку на рахунку обліку кредитної заборгованості відкритому банком для обліку заборгованості позичальника за кредитами, наданими згідно з договором. Проценти за користування кредитами, наданими за договором, нараховуються банком та сплачуються позичальником щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної у пункті 1.1. договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної у пункті 1.4. договору. У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються в робочий день, що йому передує. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена позичальником у визначений договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається на рахунку простроченої заборгованості. Зазначеному в пункті 1.8. договору. Датою сплати процентів вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок банку, зазначеного в п.1.8. цього договору. Якщо дата погашення кредиту співпадає з датою його надання то проценти нараховуються як за один день.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач-1 порушив умови договору щодо сплати процентів за користування кредитом.
У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Відповідно до п.п. 3.1.11., 3.1.12., 3.4.12 кредитного договору (в редакції від 1708.2012р.), в разі порушення умов кредитного договору, зокрема умов щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитами, на вимогу Банку боржник зобов'язаний достроково повернути кредитні кошти. Банком у квітні 2015 року на адресу боржника було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилася без відповіді та задоволення (вимога №6/21-2462/5 від 10.04.2015, а.с. 80-81 том 1).
Дана вимога залишена відповідачем-1 без виконання.
Відповідач-1 у строки, погоджені сторонами у кредитному договорі (до 20.06.2015), отриманий кредит не повернув, відсотки за користування грошовими коштами та комісію не сплатив.
Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки Відповідачем-1 зобов'язання за кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за його користування та комісії не виконані, у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:
- 2050000,00 доларів - заборгованість за кредитом;
- 353231, 48 доларів США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом;
- комісія 30834, 00 доларів США.
Розрахунок зазначених сум відповідає дійсним обставинам справи та умовам договору.
Також, у зв'язку із несвоєчасним погашенням відповідачем-1 заборгованості за кредитом та сплати процентів за користування кредитом, позивач нарахував пеню за період з 03.08.2015 по 31.07.2016 у розмірі 34570, 67 доларів США, що еквівалентно 857578, 85 грн.
У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3.4.11 кредитного договору (в редакції договору № 170812 про зміну кредитного договору), у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, сплатити Банку пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислювалися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Позивачем 14.07.2017 надано до суду розрахунок пені за період з 03.08.2015 по 31.07.2016 у гривні, яка склала 857545, 10 грн. (а.с. 95-98 том 2).
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім було допущено арифметичні помилки в округленні курсу гривні до долару до другого знаку після коми, що призвело до безпідставного зменшення розміру пені у гривні, що підлягає стягненню за період за період з 03.08.2015 по 31.07.2016.
За розрахунком суду, пеня за період з 03.08.2015 по 31.07.2016 розрахована у гривні складає 857578, 85 грн., що і заявлені позивачем до стягнення у позовній заяві.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «ЮМІН» за кредитним договором, 19.08.2010 № 190810-КЛТМ між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (далі - відповідач-2, поручитель) та Банком 19.08.2010 було укладено договір поруки № 190810-П/1 (далі - договір поруки № 190810-П/1).
Також, 19.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс» (далі - відповідач-3, поручитель) та Банком було укладено договір поруки № 191213-П (далі - договір поруки № 191213-П).
Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів поруки, поручителі зобов'язались перед кредитором відповідати за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (позичальника) за: 1.1.1 Кредитного договору № 190810-КЛТМ від 19.08.2010 (далі - Кредитний договір) із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, укладеного між кредитором та позичальником, та з договорів про надання кредиту (траншу), як і укладені та/або будуть укладені в майбутньому в рамках Кредитного договору, а саме:
- по поверненню кредитів у сумі еквівалентній 2050000,00 доларів США, відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, зі строком повернення отриманих кредитів до 20 червня 2015 року дно до п. 1.1. Кредитного договору, зі строком дії Кредитного договору до 20 червня 2015 року, відповідно до п. 5.1 Кредитного договору, а також по сплаті дострокового повернення кредитів і дострокової сплати процентів за фактичний час користування кредитами у випадках передбачених п. п. 3.1.11. 3.1.12, 3.1.14 Кредитним договором;
- по сплаті процентів за користування кредитними коштами в розмірі в розмірі 13% процентів річних, відповідно 1.4 Кредитного договору.;
- по сплаті процентів за користування кредитами, у разі прострочення повернення кредиту, у розмірі 18% процентів річних відповідно до п. 1.4 Кредитного, договору;
- по сплаті процентів за користування кредитними коштами, у разі невиконання додаткових умов кредитування, у розмірі 15% процентів річних відповідно до п.п.1.10.1 Кредитного договору;
- по сплаті процентів за користування кредитними коштами, у разі неналежним оформлення договору(ів) застави/іпотеки у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, договору(рів) страхування заставленого майна, у розмірі 18% процентів річних відповідно до п. 6.4 Кредитного договору;
- по сплаті комісії за управління кредитом, а саме; підготовку та аналіз документів у розмірі, еквівалентному 30834,00 доларів США, відповідно до п. 1 Договору № 191214/1 від 19.12.2014 про зміну Кредитного договору № 190810-КЛТМ від 19 серпня 2010 року;
- по сплаті пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, відповідно до п.6.1 Кредитного договору;
- по сплаті пені в розмірі 0,01 % від сумі ліміту за кожен день прострочки, відповідно до п. 6.2 Кредитного договору;
- по сплаті штрафних: санкцій у розмірі 10% від суми наданого кредиту, відповідно до п.6.3. Кредитного договору;
- по сплаті суми кредиту, процентів за користування кредитами, пені, комісії, штрафних санкцій, а також здійснювати всі інші платежі з порядку та на умовах, визначених Кредитним договором, що виникнуть на підставі договорів про надання кредиту (траншу), які будуть укладені в майбутньому;
- а також здійснювати всі інші платежі в порядку та на умовах, шо визначені Кредитним договором, та/або цим договором (далі - основне зобов'язання) (п. 1.1 договору поруки № 190810-П/1 від 19.08.2010 в редакції договору № 191214 від 19.12.2014, а.с. 108-109 том 1 та п. 1.1 договору поруки № 191213-П від 19.12.2013 в редакції договору № 191214 від 19.12.2014, а.с. 113-114 том 1).
У разі невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми існуючої заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно р. 1 цього договору на рахунки, на яких враховується балансова заборгованість позичальника перед кредитором, протягом 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги (п. 2.1.1 договору поруки № 190810-П/1 від 19.08.2010 в редакції договору № 311013 від 31.10.2013 та п. 2.1.1 договору поруки № 191213 від 19.12.2013, а.с. 110-112).
Строк дії поруки - 10 років (п. 1.3 договору поруки № 190810-П/1 від 19.08.2010 в редакції договору № 311013 від 31.10.2013, а.с. 104-106 том 1 та п. 1.3 договору поруки № 191213 від 19.12.2013, а.с. 110-112).
Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Внаслідок порушення боржником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів, банк направив поручителям (відповідачам-2,3) вимоги від 10.04.2015 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ці вимоги отримані відповідачами-2,3 та залишені ними без виконання (а.с. 82-86 том 1).
Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов кредитного договору, а також вказаних норм чинного законодавства відповідачі-1,2,3 не виконали зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих процентів за його користування, комісії та пені
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, доказів погашення вказаної вище заборгованості відповідачі-1,2,3 не надали, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростували.
Станом на день вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачами 2050000,0 доларів США заборгованості за кредитом, 353231, 48 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 30834, 00 доларів США заборгованості з комісії та 857578, 85 грн. пені за період з 03.08.2015 по 31.07.2016.
Щодо клопотання відповідача-3 про призначення у справі судової експертизи.
У цьому клопотанні відповідач-3 просить суд призначити у справі судову економічну експертизи, на розгляд якої пропонував поставити питання про відповідність розрахунку заборгованості (основного боргу, процентів, комісії та пені) позивача умовам кредитного договору та документальну відповідність такого розрахунку.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 № 14 передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Зі змісту питань, які позивач просить суд поставити на розгляд експерта, вбачається, що встановлення фактичних даних для вирішення останніх не потребує спеціальних знань. Призначення у справі судової економічної експертизи призведе лише до затягування строку розгляду даного спору, а тому господарський суд не вбачає підстав для призначення у справі судової економічної експертизи.
Щодо заяв позивача про забезпечення позову, в яких позивач просить суд накласти арешт грошові кошти відповідачів-1,2 в межах суми позову.
В обґрунтування вищевказаних заяв позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідачів-1,2 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідачі-1,2 мають значний розмір заборгованості перед банком та значний проміжок часу не вчиняють жодних дій щодо сплати такої заборгованості.
Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суд України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зі змісту заяв про вжиття заходів забезпечення позову вбачається, що останні містять лише припущення позивача щодо неможливості фактичного виконання рішення суду у разі не здійснення заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів -1,2.
З огляду на вищевикладене, заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову не підлягають задоволенню.
За наведених обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів-1,2,3 2050000,0 доларів США заборгованості за кредитом, 353231, 48 доларів США заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 30834, 00 доларів США заборгованості з комісії та 857578, 85 грн. пені за період з 03.08.2015 по 31.07.2016 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів-1,2,3 порівну, а саме по 68900,00 грн.
Керуючись ст. ст. 22, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівка, вул. Чаплинська, 1-А; ідентифікаційний код 34823177), Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (49044, м. Дніпро, вул. Рогальова, 21-А; ідентифікаційний код 35202094), Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс» (49044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35164494) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 3; ідентифікаційний код 14352406) заборгованість за кредитом у розмірі 2050000,00 доларів США, проценти за користування кредитом у розмірі 353231, 48 доларів США, комісію у розмірі 30834,00 доларів США та пеню у розмірі 857578, 85 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмін» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівка, вул. Чаплинська, 1-А; ідентифікаційний код 34823177) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 3; ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 68900,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проско Ресурси» (49044, м. Дніпро, вул. Рогальова, 21-А; ідентифікаційний код 35202094) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 3; ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 68900,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Мінералс» (49044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35164494) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 3; ідентифікаційний код 14352406) судовий збір у розмірі 68900,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 19.08.2017
Суддя М.О. Ніколенко