15.08.2017 Справа № 904/6327/17
За позовом комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
про стягнення заборгованості в сумі 29 958, 39 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
від позивача: Демченко М.А., дов. № 1910 від 03.01.17р., представник;
від відповідача: ОСОБА_3, дов. НМО 845396 від 20.06.17р., представник.
Комунальне підприємство "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 23 258, 12 грн., що складають суму заборгованості за договором про дольову участь сторін в утриманні загального майна № 2/9/270 від 01.03.2012 р., 377, 17 грн. - пені, 813, 00 грн. - річних, 5 510, 10 грн. - інфляції грошових коштів.
Відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності, в порядку статті 256 Цивільного кодексу України в обґрунтування якої останній посилається на те, що позивачем при розрахунку суми основного боргу перевищено трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України, в межах якого особа може звернутися до суду, бо зважаючи на дату звернення позивачем з позовом (31.05.2017р.), періодом за який може бути виставлена вимога про стягнення заборгованості є - 31.05.2014р. - 31.05.2017р. та на думку відповідача повинна складати суму 14 836,56 грн., в той час як позивачем до стягнення заявлені вимоги щодо стягнення основної заборгованості починаючи з січня 2013 року по травень 2017 року на загальну суму 23 258,12 грн.
Однак, заявляючи про застосування строків позовної давності, та вказуючи на меншу суму боргу (14 836,56 грн.), відповідач посилаючись на п.5.2. договору про дольову участь сторін в утриманні загального майна № 2/9/270 від 01.03.2012 не погоджується з нею також, бо вважає, що вказаний договір носив строковий характер виходячи з того, що вказаним вище пунктом сторони домовились, що максимальний строк, на який може бути продовжено термін укладеного договору може бути 1 рік - до 01.03.2014 року, а отже, на думку відповідача договірні відносини у спірний період (в межах строку позовної давності) відсутні, тобто, сума основного боргу заявлена позивачем безпідставно.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність та обґрунтованість заявлених вимог з огляду на те, що надані копії спірного договору та рахунків, які до того ж, на думку останнього, сформовані у 2017 році, не доводять факту надання позивачем відповідачу послуг з експлуатаційного обслуговування та утримання загального майна житлового будинку.
Більш того, відповідач зауважує про те, що позивачем до матеріалів справи залучено статут в редакції 2017 року, в той час як у спірний період діяла інша його редакція, що вказує на той факт, чи були у позивача взагалі повноваження на надання послуг за спірним договором.
Позивачем надані письмові пояснення, в яких останній із запереченнями відповідача не погоджується обґрунтовуючи наступним.
Керуючись звичаями ділового обороту, позивач вважав, що п.5.2. договору в частині пролонгації застосовується кожного разу після спливу строку дії договору, а тому продовжував виконувати свої зобов'язання відповідно до його умов.
До того ж, як зазначає позивач, будинок № 65 по вул. Робоча у спірний період перебував на балансі та обслуговувався позивачем безперебійно на постійній основі, а тому останній не мав можливості припинити надання послуг окремому споживачу через особливий характер цих послуг (прибирання прибудинкової території, чи технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання), а отже, відповідач фактично користувався послугами, що надавав позивач і жодних претензій чи скарг відносно неякісного надання послуг чи їх не надання позивачу не пред'являв, що свідчить про безпідставне посилання відповідача на неналежне виконання умов договору.
Крім того, позивач зазначає про те, що виходячи із умов п.4.5. договору, саме позивач був зобов'язаний до 15 числа кожного місяця отримувати в бухгалтерії позивача рахунки, а несвоєчасне їх отримання не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення відповідних платежів.
У письмових поясненнях наданих відповідачем 14.08.17р., останній підтримує свої заперечення, викладені у відзиві на позов.
У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
01.03.2012р. між приватним підприємцем ОСОБА_4 (Замовник) та комунальним підприємством "Жилсервіс-1" (правонаступником якого є комунальне підприємство "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради) (Виконавець) укладено договір про дольову участь сторін в утриманні загального майна № 2/9/270.
Предметом вказаного вище договору є передача Замовником (відповідачем у даній справі) Виконавцю (позивачу) функцій по утриманню (експлуатаційному обслуговуванню) загального майна житлового будинку - далі майно, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2., частина якого належить Замовнику і складає 390,80 кв. м., яка використовується під магазин непродовольчих товарів (п.1.1.).
Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 року № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" (зі змінами, внесеними рішенням Дніпропетровської міської ради від 30.11.2011р. № 53/17) позивач є балансоутримувачем житлового будинку № 65 по вулиці Робоча та з 01.03.2012 року надає споживачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
30.01.2013 року Рішенням міської ради від 30.01.2013 року № 32/31 було створене комунальне підприємство "Жилсервіс-1 Дніпропетровської міської ради" в статуті якого було визначено, що воно є правонаступником комунального підприємства "Жилсервіс-1".
Згідно п. 1.2 вказаного вище договору, його метою є забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантійного обслуговування, дотримання санітарного стану прибудинкової території для належних умов експлуатації.
За умовами п.2.2 договору, Виконавець зобов'язався здійснювати експлуатаційне обслуговування майна та прибудинкової території власними засобами або із залученням підрядних організацій; забезпечити якісне утримання майна та прибудинкової території відповідно до вимог законодавства та умов договору, а Замовник в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати виконані Виконавцем роботи (п.2.1 (б).
Пунктом 5.1. договору, сторони визначили, що строк дії договору з 01.03.2012р. до 01.03.2013р.
За відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, останній автоматично пролонгується на 1 рік на тих же умовах.
Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач у період з січня 2013 року по вересень 2016 року, надав відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 23 258,12 грн.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі Закон) передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 13 вказаного вище Закону, до житлово-комунальних послуг належать в т.ч і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).
Частинами 1, 2 статті 32 Закону визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
У пункті 4.1. договору сторони погодили, що Замовник щомісячно оплачує витрати на утримання будинку, у т.ч. і витрати на утримання прибудинкової території згідно рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 964 від 13.07.2011 року.
Станом на 01.03.2012 р. вони складають 1.1287 грн. за 1 кв. м. без ПДВ, а станом на 01.05.2012 р. - 1,3544 грн. за 1 кв. м.
За умовами п.4.3., 4.5. договору, відповідач зобов'язаний щомісяця до 15-го числа отримувати в бухгалтерії позивача належні рахунки на оплату експлуатаційних витрат з подальшою їх оплатою не пізніше 25 - го числа поточного місяця.
Несвоєчасне отримання Замовником платіжних рахунків не звільняє останнього від відповідальності за прострочення відповідних платежів.
Для оплати наданих позивачем послуг, останнім були виставлені рахунки за січень-грудень 2013 року, січень-грудень 2014 року, січень-грудень 2015 року та січень - вересень 2016 року, копії яких залучені до матеріалів справи (арк. спр. 16-38).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів погашення заборгованості з оплати наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території на суму 23 258,12 грн., відповідач, на момент розгляду спору не надав.
Зазначена вище сума підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Як вже зазначалося вище, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми основного боргу за період з січня 2013 року по травень 2014 року, що складає 8421,56 грн.
Відповідно до 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з позовом до суду звернувся 31.05.2017 р., тобто, беручи до уваги його розрахунок, який починається із січня 2013 року по 31.05.2017р. та зважаючи на дату звернення з позовом, періодом, за який може бути виставлена вимога в межах строку позовної давності є 31.05.2014р. - 31.05.2017р. на суму 14 836,56 грн.
Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на вище викладене до примусового стягнення підлягає сума основного боргу, що складає 14 836,56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період прострочення з 26.06.14 р. по 31.05.17 р. складає 813,00 грн.; сума інфляції грошових коштів за загальний період прострочення з липня 2014 року по травень 2017 р. складає 5510,10 грн.
Зазначені вище суми підлягають до примусового стягнення.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За порушення строків оплати, сторонами у договорі передбачена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня (п.4.6.договору).
Розрахунок пені позивачем завищено, в результаті невірно визначеного початку періоду прострочення, у зв'язку з чим пеня яка підлягає до стягнення за загальний період прострочення з 26.06.16р. по 26.03.17р. складає 315,78 грн.
Заперечення відповідача до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Так, ч.5 умов спірного договору, містить положення про строк дії договору, порядок його зміни, доповнення та припинення, а саме, п.5.1 говорить про те, що даний договір діє з 01.03.2012 року по 01.03.2013 року.
При відсутності заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору на протязі одного місяця по закінченню строку дії договору, договір автоматично пролонговується на 1 рік на тих же умовах, в т.ч. і відносно строку пролонгації (п.5.2).
З огляду на відсутність документального підтвердження про припинення чи зміну умов договору, за заявою однієї із сторін, слід прийти до висновку про те, що договір у спірний період є діючим.
Далі, слід зазначити про те, що діяльність позивача, як комунального підприємства, регулюється, зокрема, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" - далі Закон.
Відповідно до статті 1 вказаного вище Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Таким чином, виходячи із аналізу вказаної вище статті Закону, утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог чинного законодавства, тобто, функції по експлуатаційному обслуговуванню фактично означають надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що і є предметом договору у даному випадку.
Умови укладеного сторонами договору не передбачають складення актів виконаних робіт.
Відповідно до статті 18 вказаного Закону, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання акту-претензії, в якому повинні бути зазначені строки, види та показники порушень умов договору.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.
При цьому, в силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б свідчили, про невиконання чи неналежне виконання умов договору відповідачем надано не було, у зв'язку з чим посилання останнього відносно ненадання позивачем послуг, вартість яких заявлена до сплати, не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 256, 257, 267,526, 610, 611, 625, Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (49000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Жилсервіс-1" Дніпровської міської ради (49008, м. Дніпро, вул.Робоча,73, блок 4, код ЄДРПОУ 32350283) 14 836 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять шість гривень) 56 коп. основного боргу, 813 (вісімсот тринадцять гривень) 00 коп. річних, 5510 (п'ять тисяч п'ятсот десять гривень) 10 коп. інфляції грошових коштів, 315 (триста п'ятнадцять гривень) 78 коп. пені, 1146 (одна тисяча сто сорок шість гривень) 95 коп. судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 21.08.2017 р.
Суддя І.Ф. Мельниченко