ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 серпня 2017 року письмове провадження № 826/533/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
третя особа Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання протиправним та скасування висновку, визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, ГУ НП у м. Києві), третя особа: Подільське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - третя особа, Подільське УП ГУ НП у м Києві), в якій просить:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.10.2016 № 928 «Про призначення та проведення службового розслідування»;
визнати протиправним та скасувати висновок відповідача «Службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни майором поліції ОСОБА_1.» від 28.10.2016;
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 31.10.2016 № 627 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майором поліції ОСОБА_1»;
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.11.2016 № 943 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві з відновленням спеціального звання «майор поліції» з 30.11.2016;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві з відновленням спеціального звання «майор поліції» з 30.11.2016;
стягнути на користь позивача грошову суму у розмірі 18630,00 грн. за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача зазначив, що висновок службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем вимог дисциплінарного статуту є неправомірним, оскільки складний із порушеннями вимог чинного законодавства, а отже таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, представник позивача вказує, що оскаржувані накази підлягають скасуванню, оскільки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки є упередженими по відношенню до позивача.
Крім того, представник позивача зазначив, що звільнення з посади позивача є крайнім заходом дисциплінарного впливу, яке, в даному випадку, застосоване без урахування усіх обставин у справі.
Представник відповідача проти позову заперечував, наголосивши, що оскаржувані висновок та накази є правомірними та законними. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що перебуваючи у черговій відпустці, позивачем порушено транспортну дисципліну, що підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016, якою визнано позивача винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). У зв'язку з чим, призначено службове розслідування, яким встановлено порушення старшим оперуповноваженим відділу кримінальної поліції майором поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.
Представник третьої особи до суду не прибув. Повідомлений належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду справи. Жодних пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надав.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 27.08.2000 № 460 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ з 01.09.2000.
З 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Подільського УП ГУ НП у м. Києві на посаду старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції.
Відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 26.08.2016 № 610 «Про відпустки» позивачу надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 30 діб, з 01.09.2016 по 30.09.2016.
Постановою Оболонського районного суду м. Києві від 07.10.2016 позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Так, зазначеною постановою встановлено, що: « 13 вересня 2016 року о 03:57 год. ОСОБА_1 керував автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Вишгородська, 28/1, із ознаками алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, що передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України. Винність ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, результатом тесту «Драгер», поясненнями, рапортом, що містяться в матеріалах справи.».
Наказом ГУ НП у м. Києві від 21.10.2016 № 928 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок «Службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни майором поліції ОСОБА_1.» від 28.10.2016.
Даним висновком встановлено порушення позивачем вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а також пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 31.10.2016 № 627 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1.» на старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом ГУ НП у м. Києві від 30.11.2016 № 943 о/с «Щодо особового складу» відповідно до п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві.
Не погоджуючись з висновком службового розслідування та наказами про його звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний адміністративний спір, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію»
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з ст. 19 Закон України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Вказаним Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до п.п. 6, 8 ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Пунктом 2.1 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 за № 541/23073 (далі - Інструкція) передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.
Як встановлено судом, постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП (у редакції, чинній на момент складання протоколу) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З позовної заяви вбачається, що позивач не оскаржував вказану постанову та також зазначив, що ним своєчасно сплачено всі визначені постановою Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 суми накладеного на нього стягнення.
Частиною 2 ст. 14 КАС України передбачено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Аналізуючи наведено, суд дійшов висновку що позивач визнав, що ним вчинено адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
Так, Наказом ГУ НП у м. Києві від 21.10.2016 № 928 призначено службове розслідування стосовно старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 за фактом скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Відповідно до абз. 5 ст. 14 Дисциплінарного статуту перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Згідно з пп. 6.3.6 п. 6.3 Інструкції забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.
Також, відповідно до п. 8.1 Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з висновку «Службового розслідування за фактом порушення транспортної дисципліни майором поліції ОСОБА_1.» в ході проведення службового розслідування опитаний майор поліції ОСОБА_1 пояснив, що: «...перебував у щорічній відпустці. 12.09.2016 він близько 21:00 зустрівся зі своїм знайомим. Разом з ним вживав алкогольні напої. 13.09.2016 о 03:30 його знайомому стало зле і він попросив відвести його додому. У подальшому, він повідомив свого знайомого, що не може сісти за кермо автомобіля, але побачивши стан товариша, сів за кермо свого автомобіля та, розпочавши рух, був затриманий працівниками патрульної поліції».
З урахуванням зазначеного висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку стосовно старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1, прийнято рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.
Пунктом 6 ч. 1 ст. Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.
Накладене на позивача дисциплінарне стягнення виконано шляхом видання наказу ГУ НП у м. Києві від 30.11.2016 № 943 о/с «Щодо особового складу» відповідно до п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, оскільки в діях старшого оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Подільського УП ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відповідно і факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено судом, а дані обставини в подальшому стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд вважає, що рішення про звільнення позивача із займаної посади прийнято відповідачем обґрунтовано та з врахування усіх обставин справи.
Щодо позовної вимоги позивача про скасування наказу від 21.10.2016 № 928 «Про призначення та проведення службового розслідування», як такого що виданий з незрозумілих для позивача причин і підстав, суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 2.1 Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень.
Отже, на виконання вимогb зазначеного пункту Інструкції відповідачем видано наказ від 21.10.2016 № 928 «Про призначення та проведення службового розслідування».
Щодо позовної вимоги позивача про те, що висновок службового розслідування є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню є хибними, з огляду на те, що такий висновок сам по собі не порушує права позивача, оскільки має лише рекомендаційний характер. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 у справі № К/800/50848/15.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, оскаржувані висновок та накази є правомірними.
Суд також зазначає, що позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача, що його всупереч вимогам ст. 61 Конституції України двічі притягнено до юридичної відповідальності до одного і того ж самого правопорушення, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Як раніше зазначалось судом, за приписами ст. 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Зі змісту даної норми вбачається, що особа, яку в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної відповідальності, може нести і дисциплінарну відповідальність.
Отже, одночасно до особи можуть бути застосовані два види відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до двох видів відповідальності: адміністративної та дисциплінарної.
Стаття 16 Дисциплінарного статуту визначає, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Таким чином, вказана стаття визначає строк для накладення дисциплінарного стягнення - не пізніше одного місяця з моменту, зокрема закінчення службового розслідування.
Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до Дисциплінарного статуту саме після закінчення службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем вимог абзаців 2, 5, 12 ст. 7 Дисциплінарного статуту та пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху.
При цьому, постановою Оболонського районного суду м. Києві від 07.10.2016 позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, доводи позивача щодо притягнення його двічі до юридичної відповідальності за одне і теж саме правопорушення є безпідставними та такими, що ґрунтуються на невірному тлумаченні вимог законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, вчинення особою дисциплінарного проступку та реалізація відносно нього дисциплінарного стягнення, відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, може бути підставою для звільнення поліцейського за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165,167,254 КАС, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій