17 серпня 2017 р. Справа № 902/639/17
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя В.В. Білоус
ОСОБА_1 Матущак
за участю представників:
позивача: ОСОБА_2- згідно довіреності;
відповідача: ОСОБА_3- згідно довіреності.
Місце розгляду справи : приміщення суду, зал судових засідань №3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи ЖКГ" (вул.Єрмака, 7а, м.Вінниця, 21036)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - Експлуатаційне Об'єднання" (вул.Миколи Оводова, буд.1, м.Вінниця, 21050)
про стягнення 248 646,53 грн., з яких заборгованість за Договором у розмірі 139 708,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 89 789,44 грн., пеня у розмірі 3 361,97 грн.,З % річних у розмірі 15 787,12 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи ЖКГ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - Експлуатаційне Об'єднання" про стягнення 248 646,53 грн.
Ухвалою суду від 27.06.2017 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 31.07.2017 року.
Ухвалою суду від 31.07.2017 розгляд справи відкладено на 17.08.2017.
Позивач у позові покликається на те, що 15.01.2014 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання послуг з впровадження комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» № 11/14 (далі - Договір). Вказує про те, що відповідно до п. 2.1. статті 2 Договору, в порядку на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовникові Послуги з впровадження Комп'ютерної програмами «АСУП ЖКГ», а Замовник зобов'язується прийняти надалі Послуги і оплатити їх відповідно до умов цього Договору; вартість Послуг із впровадження Комп'ютерної програмами «АСУП ЖКГ» визначена на підставі Договірної ціни, і становить 29 105, 83 грн., крім того ПДВ 20% - 5 821, 17 грн. Разом ціна з ПДВ складає 34 927,00 грн., що є розміром щомісячної Абонентської плати (п. 5.1. статті 5 Договору). Зазначає про те, що оплата Послуг із впровадження Комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» здійснюється на умовах щомісячної абонентної плати. Зазначає про те, що замовник оплачує виконавцеві Послуги на умовах попередньої оплати, крім оплати за січень 2014 року, оплата проводиться в безготівковій формі, в національній валюті на рахунок Виконавця: - за січень 2014 року - до 05 лютого 2014 року; починаючи з лютого 2014 року на весь строк дії Договору - до двадцятого числа поточного місяця (стаття 6 Договору). Вказує про те, що відповідно до п. 1.2. статті 1 Договору, абонентна плата - фіксований платіж, який встановлюється Виконавцем за надані послуги з впровадження Комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» та стягується незалежно від факту отримання послуг. Зазначає про те, що відповідно п. 4.3. статті 4 Договору, факт надання Виконавцем Послуг оформлюється відповідним актом наданих послуг, який складається щомісяця, підписуються повноважними представниками Сторін, засвідчуються печаткою та висилаються Замовнику (рекомендованим листом або кур'єром) до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Вказує про те, що однак, Відповідач здійснив оплату за Договором не в повному обсязі, а саме, в розмірі 750 930,50 грн., оплата за Договором була здійснена в розмірі і в строки з порушенням. Зазначає про те, що в свою чергу, заборгованість за Договором за період з 15.01.2014 р. по 30.06.2016 р. становить 139 708,00 грн.. Вказує про те, що на час написання позовної заяви, заборгованість (включаючи штрафні санкції) відповідача перед Позивачем за Договором складає 248 646,53 грн..
Відповідач у відзиві проти позову заперечив, покликаючись на те, що в зазначений Позивачем період часу виникнення заборгованості, а саме із 1 листопада 2015 року по 29 лютого 2016 року, зазначені в Договорі Послуги ТОВ “ЖЕО” не отримувало, комп'ютерна програма “АСУП ЖКГ” впроваджена не була та не працювала, а відтак підстави для стягнення коштів за її впровадження у ТОВ “Інформаційні системи ЖКГ” - відсутні. Вказує про те, що акти здачі-приймання робіт №96 від 30 листопада 2015 року на суму 34 927,00 грн., №104 від 31 грудня 2015 року на суму 34 927, 00 гри., №8 від 31 січня 2016 року на суму 34 927, 00 гри., та №16 від 29 лютого 2016 року на суму 34 927, 00 грн. були повернуті без підписання із запереченням ТОВ “Інформаційні системи ЖКГ”, відповідно до п. 4.4. Договору. Вказує про те, що зазначені вище акти здачі-приймання робіт не відповідають вимогам ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік”, а саме - в даних актах відсутні відомості про характер та обсяг наданих послуг, що є грубим порушення Законодавства України.
17.08.2017 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи.
Вказане клопотання мотивоване тим, що у зв'язку з відсутністю підписаних Актів наданих послуг Відповідачем та не підтвердження Відповідачем ОСОБА_4 звіряння взаємних розрахунків заборгованості у періоду з листопада 2015 року по лютий місяць 2016 року включно, зазначена заборгованість є предметом доказування у даній справі, надані послуги Позивачем стосуються саме впровадження комп'ютерної програми, що унеможливлює фіксації наданих послуг належним чином та подання доказів Позивачем у визначеній законом формі.
На вирішення експертизи позивач просить суд поставити наступні питання: Чи були надані Послуги і які Послуги (похідні і пов'язані з ними) за Договором про надання послуг з впровадження комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» № 11/14 від 15 січня 2014 року у період з листопада місяця 2015 року по лютий місяць 2016 року включно з Переліку послуг за Додатком № 1 та Додатком № 2 Договору?; Чи використовувались та період часу використання Відповідачем наданих Послуг за Договором про надання послуг з впровадження комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» № 11/14 від 15 січня 2014 року у період з листопада місяця 2015 року по лютий місяць 2016 року включно з Переліку послуг за Додатком № 1 та Додатком № 2 Договору?.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечив.
Згідно ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід зокрема визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань.
Разом з тим, всупереч вказаним вимогам, позивачем у прохальній частині вказаного клопотання не зазначено виду судової експертизи яку просить призначити позивач.
Окрім того, як вбачається зі змісту питань, які позивач просить суд поставити на вирішення експертизи, є правовими питаннями, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
З огляду на викладене, розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.
Представник позивача в судовому засіданні 17.08.2017 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.08.2017 проти позову заперечив.
Повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши надані в справу докази, оглянувши оригінали документів, надавши їм юридичну оцінку, суд, на підставі ст.32, 33, 34 ГПК України, ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.
15.01.2014 між Позивачем (в Договорі - Виконавець) та Відповідачем (в Договорі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг з впровадження комп'ютерної програми «АСУП ЖКГ» № 11/14 (далі - Договір).
Відповідно до п.2.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати Замовникові Послуги з впровадження Комп'ютерної програми «АСУП-ЖКГ», а Замовник зобов'язується прийняти надані Послуги і оплатити їх відповідно до умов нього Договору.
Відповідно до п.4.3. Договору факт надання Виконавцем Послуг оформлюється відповідним актом наданих послуг, який складається щомісяця, підписуються повноважними представниками Сторін, засвідчуються печаткою та висипаються Замовнику (рекомендованим листом або кур'єром) до десятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Зміст договору, взятих в ньому зобов'язань свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини які регулюються главою 63 ЦК України "Послуга. Загальні положення".
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї статті застосовуються до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Разом з тим, позивачем в обгрунтування позову не надано актів приймання - передачі робіт, послуг, як належних доказів надання таких послуг чи виконання робіт, а надано лише копію акту звірки взаємних розрахунків.
ОСОБА_4 звірки не є первинним бухгалтерським документом. Відповідно до ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним є документ що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно ч.1,2 ст. 9 цього ж Закону до первинних документів належать документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. При цьому вони повинні містити певний перелік даних, які включають в себе, серед іншого, зміст та обсяг господарської операції. Виходячи із цих норм до первинних документів можуть бути віднесені: господарський, договір і документи, що підтверджують його виконання (акти прийому - передачі товару, робіт, послуг, розрахункову документацію і т. д.).
Таким чином, акт звірки взаєморозрахунків не можна вважати документом, що наявність зобов'язання за господарським договором, проведення господарських операцій, передачу і тримання товарно - матеріальних цінностей, оскільки він не відповідає вимогам до первинних документів.
Чинним законодавством акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку, а у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, актами, накладними, рахунками тощо.
В той же час в постановах Вищого господарського суду України акт звірки не приймається судами як у якості доказу підтвердженням суми боргу так і у якості доказу підтвердження невиконаних зобов'язань боржника. Про це йдеться у Постановах ВГСУ від 06.12.2005 у справі № 41/79, від 28.02.2006 у справі N 14/158, від 16.12.2010 у справі №17/717, від 14.04.2014 в справі № 908/3427/13.
Згідно ст.ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами, відповідно до ст. 34 ГПК України.
Так, за своєю суттю принцип належності доказів означає спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Принцип допустимості доказів, в свою чергу, означає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Позивач не довів належними засобами доказування (акти приймання - передачі робіт, послуг) факт надання робіт, послуг відповідачеві, передачу йому товарно- матеріальних цінностей.
Окрім того, про відсутність актів приймання - передачі робіт, послуг зазначається також самим позивачем в клопотанні про призначення експертизи.
Тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати на судовий збір в сумі 3 729,70 грн., згідно ст.49 ГПК України, підлягають покладенню на позивача.
Керуючись викладеним, ст.4-3, 4-5, 22, 28, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 ГПК України, -
1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційні системи ЖКГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово - Експлуатаційне Об'єднання" про стягнення 248 646,53 грн., відмовити.
2. Судові витрати на судовий збір в сумі 3 729,70 грн. покласти на позивача.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 17.08.2017 р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 21 серпня 2017 р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи