ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 серпня 2017 року письмове провадження № 826/13371/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Держпродспоживслужби в місті Києві
провизнання протиправною та скасування постанови №20,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №20 від 11.08.2016р. у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн., оскільки, позивач є платником єдиного податку 2 групи та відповідно до положень ст. 296 Податкового кодексу України позивач, як платник єдиного податку 2 групи, зобов'язаний вести лише облік доходів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - встановив:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи (ставка 20% від розміру мінімальної заробітної плати), що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку від 15.02.2016р. № 1610083401012.
Основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля іграми та іграшками спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.65), що підтверджується витягом з ЄДР від 25.08.2016р. №100131323.
Позивач здійснює господарську діяльність за адресою: м. Київ, вул. Лугова, 12, ТРЦ «Караван», магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі договору оренди від 16.02.2016р. №А47/К-1.
На підставі Плану здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) на ІІІ квартал 2016 року, наказу на проведення планової перевірки від 26.07.2016р. №374, направлення на проведення заходу від 26.07.2016р. №304, Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві проведено планову перевірку ФОП ОСОБА_1 за результатами якої 01.08.2016р. складено акт №000071 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів (далі по тексту - Акт перевірки).
Актом перевірки встановлено, що позивачем по вул. Лугова, 12 ТРЦ «Караван» не забезпечено наявності на фасаді торговельного об'єкту вивіски із зазначенням найменування суб'єкта господарювання та режим роботи, чим порушено вимоги п. 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833.
Крім того, перевіркою встановлено, що позивач допустив до реалізації товар (іграшки дитячі) без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі) про найменування та місцезнаходження підприємства, яке здійснює функції щодо прийняття претензій від споживача, чим порушено вимоги п. 16 р. І Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.04.2007р. №104.
Відповідачем 11.08.2016 р. прийнято постанову №20 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», якою на позивача накладено штраф у розмірі 19907,65грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації.
Вважаючи постанову №20 протиправною, а, відтак, такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ФОП ОСОБА_1 не заперечує наявність порушень законодавства про захист прав споживачів, перелік яких вказано в акті перевірки, однак, на її думку оскаржувана постанова прийнята неправомірно у частині накладення суми штрафу у розмірі 19 822,65грн., оскільки вона є платником єдиного податку 2 групи та відповідно до положень статті 296 ПК України не зобов'язання вести облік доходів та витрат. На думку позивача сума штрафних санкцій повинна складати 85,00грн. (17 неоподаткованих мінімумів доходів громадян х 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Погоджуючись з позицією позивача, суд зазначає наступне.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) (у редакції на час виникнення спору).
Згідно пункту сьомого частини першої статті 23 Закону № 1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вказану норму закону, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для застосування штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги є ведення суб'єктом господарювання обов'язкового обліку доходів і витрат.
Пунктом 296.1 статті 296 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.
Згідно підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Враховуючи, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи зі ставкою єдиного податку 20 %, а тому зобов'язаний вести лише книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосовування до позивача штрафу у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги.
Таким чином, постанова Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві №20 від 11.08.2016р. у частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.
Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015р. у справі №817/2194/13-а.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21грн. з бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві №20 від 11.08.2016р. у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 19 822,65грн.
Присудити з бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,21грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня, 21 копійка).
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій