ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/546 04.11.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши справу№ 14/546
за позовом Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради
доКиївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
провизнання рішення недійсним
за участю представників сторін:
від позивача- Сутковий М.В.
від відповідача- Пічкур С.В.
В вересні 2009 року Комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (надалі -КП "Києво-Святошинська тепломережа") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет), відповідно до якого просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 21 від 30.04.2009 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Комітетом прийнято Рішення не на підставі зібраних у справі доказів, а на підставі припущення про можливе правопорушення. Крім того, відповідачем при винесенні Рішення неповно з'ясовано обставин, які мають значення для справи, не визначено розміру штрафу, як це передбачено абзацом 2 частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та не вмотивовано підстав для застосування штрафу конкретного розміру. А так, через недоведеність Комітетом у Ррішенні об'єктивної сторони складу правопорушення, застосування санкцій є безпідставним.
Комітет заперечує на ці доводи і стверджує, що при прийняті Рішення ним було дотримано вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" та при встановлені правопорушень всебічно і повно досліджено обставини справи.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.11.2009 в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.
В судовому засіданні 04.11.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просить позов задовольнити повністю.
Відповідач в порядку ст. 59 ГПК України подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»(далі -Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. № 3.2-2005 також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".
В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
30 квітня 2009 року відповідачем прийнято Рішення № 21 у справі № 261/12-р-02-06-09 (надалі - Рішення) яким визнано:
- комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08154, Київська область, місто Боярка, вул. 50 років Жовтня) за результатом діяльності вересень 2007 -червень 2008 років є суб'єктом господарювання, що займало монопольне становище на ринку послуг постачання теплової енергії в межах зони обслуговування комунальне підприємство "Києво-Святошинска тепломережа" Київської обласної ради в м. Боярка із часткою 100 відсотків, згідно абзацу 2 частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме у зазначений період комунальне підприємство не мало жодного конкурента на ринку послуг постачання теплової енергії в мережах м. Боярка;
- дії комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, що знаходиться за адресою: 08154, Київська область, місто Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, що полягають у наданні послуг за тарифами, на які воно не отримало відповідних висновків Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, при одночасній відсутності рішення органу місцевого самоврядування про затвердження (погодження) скоригованих тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме зловживання монопольним становищем на ринку централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною першою статті 13 цього Закону;
- бездіяльність комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, що знаходиться за адресою: 08154, Київська область, місто Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, що полягає у не оприлюдненні відомостей про зміну (коригованих) тарифів, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме зловживання монопольним становищем на ринку централізованого постачання теплової енергії (для забезпечення потреб централізованого опалення), що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку, що визначене частиною першою статті 13 цього Закону.
За зазначені порушення законодавства про захист економічної конкуренції рішенням Антимонопольного комітету України № 21 від 30.04.2009 р. накладено на комунальне підприємство "Києво-святошинська тепломережа" Київської обласної ради штраф у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Також, Рішенням Комітету зобов'язано комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради протягом шести місяців вжити заходів по усуненню порушень викладених в рішенні щодо додержання порядку формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до чинного законодавства. У шестимісячний строк з дня отримання копії рішення надати до Відділення документальне підтвердження здійснених заходів.
Не погоджуючись з Рішенням Комітету, позивач 29.09.2009 р. звернувся до господарського суду міста Києва з вимогою про визнання Рішення недійсним.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Позивач у позовній заяві визнає, що одержав Рішення Комітету 8 травня 2009 року.
Отже, спірне рішення мало бути оскаржено позивачем до 9 липня 2009 року.
Позивач звертався до господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним Рішення.
Проте, ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2009 р. йому відмовлено у прийнятті позовної заяви.
Вказана ухвала позивачем у встановленому порядку не оскаржувалась, а отже остання є чинною.
Також, слід зазначити, що звернення позивача до господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним Рішення Комітету не зупиняє встановлений законодавством двомісячний строк його оскарження.
Звертаючись 29.09.2009 р. до господарського суду міста Києва позивачем пропущено встановлений ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк для звернення до суду.
Поряд з цим, позивачем також подано клопотання про поновлення строку для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Комітету № 21 від 30.04.2009 р.
Суд звертає увагу на те, що виходячи з положень ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.
Крім того, положення статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України бо ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Так, перший строк (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб'єктивних прав і обов'язків. Другий (строк реалізації відповідальності) - є охоронювальним, тобто строком захисту цивільних прав.
Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов'язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов'язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов'язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов'язку як такого.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.09.2009 р. у справі № 38/350-18/101.
Оскільки, двохмісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету не може бути відновлено, то 09.07.2009 р. право позивача на оскарження рішення в судовому порядку було припинено і цей регулятивний строк не є строком позовної давності, який відноситься до охоронювальних строків.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи пропуск встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строку для оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України та приймаючи до уваги неможливість його відновлення, господарський суд відмовляє в позові за неправомірністю пред'явлення вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 23.11.09