ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/563 25.11.09
За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»
ДоДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
Простягнення 3 591 522, 00 грн. інфляційних нарахувань та 486 216, 87 грн. річних процентів
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: Мовчан А.О.
Від відповідача: Загура А.В., Севастьянов В.А.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»до Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 3 591 522, 00 грн. інфляційних нарахувань та 486 216, 87 грн. річних процентів. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач не виконав взятий на себе обов'язок сплачувати за надані послуги з транспортування природного газу у січні-лютому 2000 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/563, розгляд справи призначено на 16.09.09 р.
У судовому засіданні 16.09.2009 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що позивач неправомірно нарахував зазначені суми з травня 2006 р. Крім того, пояснив, що відповідач погасив своє зобов'язання за рішенням суду у справі № 37/236 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Звернув увагу суду на те, що ДК «Газ України»включено до переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, стосовно якого прийнято рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, тому виконання судового рішення у справі № 37/236 має бути зупинено.
На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.09.2009 р. була оголошена перерва до 12.10.2009 р., зобов'язано відповідача надати акт звірки взаєморозрахунків та письмове пояснення щодо проведення заліку взаємних однорідних вимог, а позивача зобов'язано надати суду оригінали постанов апеляційної та касаційної судових інстанцій та письмові пояснення щодо дати настання зобов'язання відповідача сплатити суму основного боргу.
У судових засіданнях 12.10.2009 р. та 26.10.2009 р. представники сторін надали суду документи у великому обсязі, у зв'язку з чим, з метою надання часу сторонам ознайомитись з наданими контрагентами доказами, суд переносив розгляд справи на 26.10.2009 р. та на 11.11.2009 р. відповідно.
У судовому засіданні 11.11.2009 р. представник позивача надав письмові пояснення по справі, у зв'язку з чим представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з цими документами та, у разі необхідності, подати суду заперечення. Враховуючи наведене, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 18.11.2009 р. о 11 год. 20 хв.
У судовому засіданні 18.11.2009 р. було оголошено перерву до 25.11.2009 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 37/236, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р., скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2008 року у справі № 37/236, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»задоволено повністю, стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»4 033 275, 83 грн. -вартість транспортування магістральними газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року та 1 369 133, 93 грн. -вартість транспортування розподільчими газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу ,який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У зазначених постановах Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі № 37/236 було встановлено наступні факти.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1173 від 24.07.1998 року “Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу” функції з транспортування та зберігання газу покладалися на Державну компанію “Укртрансгаз”, функції з реалізації природного газу споживачам на - ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є ДК “Газ України”).
З метою вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ та у зв'язку з реформуванням нафтогазового комплексу, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природній газ” було відкрито в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідований розподільний рахунок Дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.
Відповідно до вказаної постанови кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Тобто відповідач, починаючи з 1998 року, безпосередньо здійснював функції з реалізації природного газу споживачам та акумулював на своїх рахунках кошти, отримані за спожитий природній газ та відповідно здійснював розрахунки за транспортування природного газу, в тому числі і з позивачем.
Позивач, в свою чергу, взаємодіючи з відповідачем в рамках укладеного між ними договору № 245 від 02.03.1999 року про надання послуг по транспортуванню природного газу по території України, в 1999 році здійснював транспортування природного газу по системам газопроводів, що знаходяться в його господарському підпорядкуванні.
Відповідно до Наказу НАК “Нафтогаз України”від 24.12.1999 року № 324 “Про порядок закупівлі, транспортування та реалізації природного газу у 2000 році” постачання природного газу населенню з 01.01.2000 року покладено на ВАТ “Одесагаз”.
Указом Президента України від 17.11.1998 року № 1257/98 “Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій” запроваджено ліцензування підприємницької діяльності в сфері постачання природного газу, функції по видачі ліцензії відповідно до Указу Президента від 01.02.1999 року № 108/99 “Про внесення змін і доповнень до Положення про Національну комісію з регулювання електроенергетики України” покладено на Національну комісію з регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ).
01.01.2000 року ВАТ “Одесагаз” ліцензії на постачання природного газу не мало та отримало її лише у березні 2000 року, що підтверджується Постановою НКРЕ від 17.03.2000 року № 273 “Про видачу ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом ВАТ “Одесагаз”.
Договір № 10/16-17 на постачання природного газу від 18 січня 2000 року, укладений між ДК “Газ України” та ВАТ “Одесагаз”, набрав сили лише у березні 2000 року, після остаточних узгоджень істотних умов договору.
Таким чином, у січні-лютому 2000 року ВАТ “Одесагаз” не мало права виконувати і не виконувало функції постачальника природного газу.
Проте, для забезпечення безперебійного постачання населення природним газом, в умовах, коли функції постачальника Наказом НАК “Нафтогаз України” від 24.12.1999 року № 324 було покладено на ВАТ “Одесагаз”, між позивачем та відповідачем було погоджено продовжити дію договору від 02.03.1999 року № 245 про надання послуг по транспортуванню природного газу територією України в 1999 році, що був укладений між ДК “Торговий дім “Газ України”(правонаступником якого є відповідач) та позивачем, у зв'язку з чим була підписана додаткова угода № 1 від 12.01.2000 року до договору № 245. Сторони погодили, що до отримання ВАТ “Одесагаз” ліцензії та остаточного узгодження договору на постачання природного газу, Одеська філія ДК “Газ України” буде здійснювати транспортування природного газу на підставі договору № 245 та додаткової угоди № 1.
Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним, у січні-лютому 2000 року поставку природного газу населенню продовжувало здійснювати ДК “Газ України”, свідченням чого є акт виконання послуг з транспортування природного газу споживачам ДК “Газ України” у січні 2000 року від 31.08.2000 року та акт виконання послуг з транспортування природного газу споживачам ДК “Газ України” у лютому 2000 року від 31.08.2000 року.
Так, відповідно до положень зазначених актів на підставі договору № 245 від 02.03.1999 року та додаткової угоди № 1 від 12.01.2000 року у січні-лютому 2000 року позивачем було надано послуги з транспортування природного газу споживачам Одеської філії відповідача для населення в обсязі 68877,022 тис. куб. м. та 60394,639 тис. куб. м. відповідно. Про факт здійснених поставок також свідчить акт звірки обсягів реалізації природного газу за 2000 рік, укладений між позивачем та відповідачем.
Отже, наведене доводить наявність документально оформлених правовідносин між позивачем і відповідачем з приводу правовідносин, які виникли в сфері постачання природного газу у січні-лютому 2000 року, і, відповідно, й обов'язку відповідача сплачувати за надані послуги.
Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач в зазначений період ще не був постачальником природного газу населенню Одеської області (за відсутності ліцензії) у січні та лютому 2000 року в обсязі 68877,022 тис. м. куб. та 60394,639 тис. м. куб. відповідно, а також зазначені обсяги не належали позивачу, відсутні підстави для оплати позивачем послуг з транспортування вказаних обсягів природного газу в січні-лютому 2000 року. А також той факт, що підписаними актами приймання-передачі сторонами була досягнута домовленість про переоформлення на Одеську філію відповідача спожитих населенням обсягів природного газу населенням у січні-лютому 2000 року, та фактичну сплату вказаних сум замість відповідача за транспортування газу позивачем, отже дані витрати повинні бути відшкодовані в повному обсязі.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд у справі № 37/236 констатував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4 033 275,83 грн. вартості транспортування магістральними газопроводами природного газу, спожитого населенням у січні -лютому 2000р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також визнав Київський апеляційний господарський суд у постанові від 25.11.2008 р. у справі № 37/236 і позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»про стягнення 1 369 133, 93 грн. вартості транспортування розподільчими газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року.
Всі вищевикладені обставини, як зазначалось, встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. № 37/236 та у постанові Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р. у справі № 37/236.
Листом № 21/17-292 від 08.12.2008 р. ВАТ «Одесагаз»звернулось до ДК «Газ України»з вимогою про зарахування зустрічних однорідних вимог та з вимогою сплатити індекс інфляції та відсотки річних з суми боргу за весь час прострочки виконання свого обов'язку перед позивачем.
Дочірня компанія «Газ України»листом від 24.12.2008 р. № 31/15-14455 відповіла позивачу, що буде у змозі розглянути пропозицію після узгодження суми боргу.
Враховуючи наведене позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 486 216, 87 грн. за три роки та інфляційних нарахувань в розмірі 3 591 522, 00 грн. за період з 01.09.2006 р. до 01.06.2009 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 37/236, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р., скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 26.09.2008 року у справі № 37/236, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»задоволено повністю, стягнуто з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на користь Відкритого акціонерного товариства «Одесагаз»4 033 275, 83 грн. -вартість транспортування магістральними газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року та 1 369 133, 93 грн. -вартість транспортування розподільчими газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо зобов'язання не виконане належним чином, то воно не припиняється, а навпаки - на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник, який прострочив грошове зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки основне зобов'язання щодо оплати 4 033 275, 83 грн. -вартості транспортування магістральними газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року та 1 369 133, 93 грн. -вартості транспортування розподільчими газопроводами природного газу у січні-лютому 2000 року відповідачем не виконано, суд вважає, що за позивачем збереглося право на нарахування інфляційних витрат та процентів на суму боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому суд відзначає, що в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти про наявність заборгованості та про термін виконання зобов'язання не потребують нового доведення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р. у справі № 37/236, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2009 р., встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13.11.1998 року № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природній газ” було відкрито в уповноважених банках розподільні рахунки газозбутовим і газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та консолідований розподільний рахунок Дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" для зарахування коштів, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, та здійснення розрахунків за поставку та транспортування природного газу.
Відповідно до вказаної постанови кошти, що надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють згідно з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний рахунок.
Таким чином, після отримання коштів від споживачів (населення), ДК «Газ України»повинна була перерахувати вартість транспортування газу газотранспортним підприємствам, зокрема, позивачу, проте цього не здійснила. За таких обставин обов'язок перерахувати грошові кошти за транспортування газу виник у відповідача ще у січні -лютому 2000 року, про що зазначено у постановах Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України у справі № 37/236.
Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за транспортування газу було встановлено лише у постанові Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 р., судом не приймаються до уваги, оскільки зазначеною постановою було задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»з приводу порушення відповідачем зобов'язань, які були покладені на останнього ще у 2000 році. При цьому Господарський суд міста Києва наголошує на тому, що строком виконання цих зобов'язань є не дата прийняття судового рішення апеляційною судовою інстанцією, а строк, встановлений у цьому судовому рішенні - зокрема січень-лютий 2000 року.
Позивач просить стягнути інфляційні нарахування з 01.09.2006 р. до 01.06.2009 р. та річні проценти за період з 01.06.2006 р. до 01.06.2009 р., а не починаючи з 2000 року, пояснюючи це бажанням стягнути грошові кошти за період в межах загального строку позовної давності.
Твердження відповідача про те, що у грудні 2008 року зобов'язання щодо сплати позивачу 5 402 409, 76 грн. було припинено на підставі заяви про зарахування зустрічних вимог, свого підтвердження не знайшло. При цьому суд виходить з того, що відповідач не надав належних документальних доказів проведення зарахування зустрічних вимог на вказану суму, а навпаки -Дочірня компанія «Газ України»НАК «Нафтогаз України»у квітні 2009 р. звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»про стягнення 25 198 303, 91 грн., і у даному позові взагалі не відображено зарахування зустрічних вимог, про яке зазначає відповідач. Натомість, згідно з наданими суду документами, зарахування зустрічних вимог відбулося у липні 2009 року.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.
У розрахунку позивача в частині інфляційних нарахувань було допущено помилку -зокрема, позивач застосував у розрахунках індекс інфляції за червень 2009 р., тоді як заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період до 01.06.2009 р.
За таких обставин Господарський суд міста Києва виконав власний розрахунок відповідно до якого розмір 3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача за заявлений позивачем період, становить 486 216, 87 грн. та інфляційних нарахувань -3 495 359, 12 грн.
Розрахунок відсотків річних
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
5 402 409, 7601.06.2006 - 01.06.200910953 %486 216, 87
Всього 486 216, 87 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції
Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2... х ІІХ/100, де ІІ1 -індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 -індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ -індекс інфляції за останній місяць заборгованості
Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С -сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції
Сума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С -сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
01.09.2006 - 01.06.20095 402 409, 761.6473 495 359, 128 897 768, 88
Всього3 495 359, 12 грн.
Таким чином, позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»до Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»підлягає задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволені позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, код ЄДРПОУ 31301827) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз»(65003, м. Одеса, вул. Одарія, б. 1, код ЄДРПОУ 03351208) 3 495 359 (три мільйони чотириста дев'яносто п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 12 коп. -інфляційні нарахування, 486 216 (чотириста вісімдесят шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 87 коп. -3 % річних, 24 898 (двадцять чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп. - витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 43 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.