ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 44/127-б-50/593 13.11.09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербакалея»
до приватного підприємства «Тарш Груп»
про визнання банкрутом
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від заявника не з'явився
Від боржника не з'явився
Кредитор звернувся до суду із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, оскільки приватне підприємство «Тарш Груп»неспроможне сплатити борг у сумі 200 000,00 грн., відсутнє за юридичною адресою і його місцезнаходження невідоме.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.03.2009 порушено провадження у справі № 44/127-б за особливостями, передбаченими статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та призначено до розгляду на 19.03.2009.
Постановою господарського суду міста Києва від 19.03.2009 у справі № 44/127-б приватне підприємство «Тарш Груп»визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Тарасенка Т.П. (ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ № 307415 від 23.04.2007, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків та інших обов'язкових платежів 2942702794) та зобов'язано ліквідатора надати суду звіт та ліквідаційний баланс до 19.03.2010.
Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду м. Києва, державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.03.2009 у справі № 44/127-б, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва на стадію підготовчого засідання, посилаючись на порушення господарським судом норм статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009 у справі № 44/127-б касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову господарського суду м. Києва від 19.03.2009 у справі 44/127-б скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За резолюцією керівництва господарського суду м. Києва справу № 44/127-б передано на новий розгляд судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 02.10.2009 прийняв справу № 44/127-б до свого провадження, присвоїв їй номер «44/127-б-50/593»та призначив розгляд справи на 23.10.2009.
Представники сторін в судове засідання 23.10.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розгляд справи був відкладений на 13.11.2009.
Представники сторін, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та ліквідатор в судове засідання 13.11.2009 повторно не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 52 Закону, кредитор посилався на те, що керівні органи боржника відсутні за його юридичною адресою.
Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України та положень абзацу 6 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Згідно з частиною 1 статті 16 цього Закону Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі - Єдиний державний реєстр) створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
У частині 1 статті 17 цього Закону зазначено, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Частиною 5 даної статті передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
За приписами частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону).
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи внести до Єдиного державного реєстру запис про таке рішення суду та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.
Частина 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини щодо відсутності боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням, не може підтверджуватись іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, тобто лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може бути належним доказом відсутності боржника.
У зв'язку з чим, при встановлені факту відсутності керівних органів боржника-юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та іншими допустимими доказами.
В матеріалах справи наявний витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.03.2009 за № 3199614, відповідно до якого місцезнаходження приватного підприємства «Тарш Груп»-03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. Ізюмська, буд. 7.
Стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Обов'язок доведення вказаних у ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підстав покладається на ініціюючого кредитора. Ініціюючий кредитор на момент порушення справи за спрощеною процедурою зобов'язаний довести обставини, зазначені у ст. 52 Закону, а також інші суттєві обставини справи про банкрутство у відповідності до чинного законодавства України.
Як зазначається у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника згідно зі статтею 52 Закону, судам слід враховувати, що наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 Закону, є достатньою для порушення провадження у справі.
Належних доказів відсутності юридичної особи за місцезнаходженням в матеріалах справи не знаходиться.
Таким чином відсутні докази, що боржник відсутній за місцезнаходженням.
Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Ухвалами суду від 02.10.2009 та 23.10.2009 суд зобов'язав ініціюючого кредитора надати суду:
- письмові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 по справі № 44/127-б;
- докази неплатоспроможності та безспірності грошових вимог до боржника відповідно до зазначеного в постанові Вищого господарського суду України від 21.07.2009 по справі № 44/127-б;
- докази внесення запису про відсутність боржника за місцезнаходженням до ЄДРПОУ.
Вимоги ухвали суду заявником не виконані.
Як вказано в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”, при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
Враховуючи те, що заявник без поважних причин двічі 23.10.2009 та 13.11.2009 не направив свого представника в засідання господарського суду та не виконав вимог суду, викладених в ухвалах про прийняття справи до свого провадження від 02.10.2009 та про відкладення розгляду справи від 23.10.2009, що перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає, що його заява про визнання боржника банкрутом підлягає залишенню без розгляду.
При цьому, суд приймає до уваги і те, що відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.
Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.
До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що неподання заявником доказів з неповажних причин та його повторна неявка на виклик у засідання господарського суду перешкоджає вирішенню спору і спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Дії ініціюючого кредитора щодо неявки до суду та неподання витребуваних судом доказів розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, заявник має право звернутись до суду в загальному порядку.
Керуючись п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербакалея» до приватного підприємства «Тарш Груп»про порушення справи про банкрутство залишити без розгляду.
2. Процедуру розпорядження майном припинити
3. Дію мораторію припинити.
4. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути оскаржено.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.
6. Копію ухвали направити для виконання:
- сторонам та ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
- арбітражному керуючому Тарасенку Т.П.;
- Київському управлінню з питань банкрутства (вул. П.Любченка, 15, м. Київ, 03150);
- державному реєстратору за місцем знаходження боржника для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відповідне судове рішення (п 1 ст. 39 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Суддя Головатюк Л.Д.